Шахтар не чемпіон

Російський бізнес на чолі з прем’єр-міністром Владіміром Путіним і далі освоює українські металургійні активи. У травні — червні 2010 року в боротьбі за комбінат “Запоріжсталь” група інвесторів, інтереси яких представляв державний Внєшекономбанк (РФ), обійшла найбагатшу людину в Україні — Ріната Ахметова.

Історія з продажу Запоріжсталі розпочалася ще в березні цього року. Зокрема, тоді стало відомо, що Едуард Шифрін, Алекс Шнайдер та інші акціонери меткомбінату мають намір його продати. Причина — скрутне фінансове становище підприємства, якому внаслідок зростання цін на залізорудну сировину було складно працювати рентабельно. 2009-го Запоріжсталь мала 290,52 млн грн збитку вперше за останні роки. При цьому обсяг виробництва сталевого прокату зменшився порівняно з 2008-м на 15%, сталі — на 16,9%, чавуну — на 16,8%. Негативна динаміка спостерігається і в 2010-му. Підприємство має проблеми зі збутом. 70% виробленої продукції комбінат експортує, а зниження попиту на метал в умовах кризи, що призвело до посилення цінової конкуренції на світовому ринку, відкинуло Запоріжсталь за межу рентабельності.

У квітні 2010 року з’явилася інформація, що комбінатом цікавляться великі іноземні металургійні компанії: російська група “Сєвєрсталь”, південнокорейська POSCO, а також люксембурзько-індійська Arcelor Mittal (якій, нагадаємо, належить Криворіжсталь). Окрім того, Запоріжсталь уже не перший рік перебуває у колі інтересів власника української групи СКМ Ріната Ахметова. Потенційним покупцем комбінату експерти вважали POSCO. “Наприкінці минулого року південнокорейська металургійна група мала на балансі $5,8 млрд готівкових коштів. Це означає, що частину цих грошей вона планувала спрямувати на купівлю нових активів, зокрема й Запоріжсталі”, — пояснює аналітик BG Capital Євген Дубогриз. За його оцінками, у квітні 96% акцій заводу могли би коштувати $1,5—1,7 млрд, але, придивившись до комбінату ближче, POSCO з невідомих причин відмовилася платити таку велику ціну за об’єкт.

На перший план поміж інших покупців вийшов Рінат Ахметов. Його Метінвест (входить до структури СКМ) є найбільшим в Україні виробником залізорудної сировини. За словами Євгена Дубогриза, саме в цієї компанії Запоріжсталь закуповувала понад дві третини сировини. Якби донецька група отримала контроль над запорізьким комбінатом, він чудово вписався б у металургійну імперію Ріната Ахметова. Цікаво, що в середині травня, коли ЗМІ дізналися про наміри СКМ придбати Запоріжсталь, донецька група поспіхом спростувала цю інформацію. Саме тоді компанія “Метінвест” готувалася до випуску своїх єврооблігацій на суму $500 млн, й інформація про купівлю запорізького заводу могла завадити залученню цих коштів. Але за кілька днів після успішного продажу облігацій іноземним інвесторам сам Рінат Ахметов повідомив, що все ж таки збирається придбати Запоріжсталь.

Рінат Леонідович навіть підписав договір про купівлю комбінату і вніс $50 млн завдатку. Здавалося б, усе зрозуміло. Але наприкінці травня в СКМ з’явився серйозний конкурент, якому вдалося обіграти найпотужнішу провладну ФПГ країни. Так, група російських інвесторів через державний Внєшекономбанк запропонувала власникам Запоріжсталі $1,7 млрд. Цієї суми виявилося достатньо, щоб Едуард Шифрін та Алекс Шнайдер повернули Рінатові Ахметову завдаток, сплатили неустойку та припинили переговори з СКМ.

Постають два принципових питання. Навіщо росіяни переплатили за Запоріжсталь, адже завод перебуває не в найкращій фінансовій кондиції? І чому людина, яка зробила вагомий внесок у формування нової влади, програла конкуренцію на своєму полі? Відповіді, найімовірніше, слід шукати в геополітичній площині, у якій викристалізовується певна тенденція. Взимку 2010-го контрольний пакет іншої української металургійної корпорації — ІСД — теж придбала група російських інвесторів-інкогніто, так само через Внєшекономбанк. Слід зазначити, що головою спостережної ради цієї фінустанови є російський прем’єр-міністр Владімір Путін. А з огляду на той факт, що під контролем Внєшекономбанку вже перебуває український Промінвестбанк, який обслуговує великі промислові підприємства Сходу України, можна впевнено стверджувати, що росіяни (інвестори під егідою Кремля) зафіксували свій вплив у цьому регіоні. До переліку російських підприємств в Україні, надрукованому в минулому числі Тижня, можна сміливо додати Запоріжсталь.

Зберігається російська інтрига й навколо ще одного українського металургійного гіганта — ММК ім. Ілліча. Вочевидь, цей комбінат став об’єктом рейдерської атаки. Група інвесторів (знову ж таки анонімних) намагається довести, що 2009 року вони придбали завод у нинішніх акціонерів. Керівник підприємства Володимир Бойко підтвердив, що на рахунок власників комбінату надійшли гроші нібито від групи інвесторів начебто за акції ММК. Але, за словами “червоного” гендиректора, ніхто нікому нічого не продавав і гроші повернули. Симптоматично, що платіжні доручення в цій оборудці проводилися через ще один російський державний банк — ВТБ. Головою спостережної ради цієї фінустанови є заступник голови уряду РФ, міністр фінансів Алєксєй Кудрін.Портрет компанії

Запоріжсталь — одне з найбільших металургійних підприємств України. Виробляє сталевий гарячекатаний та холоднокатаний прокат, левова частка виробленої продукції експортується в Білорусь, Росію, Туреччину, Сирію, Нігерію, Польщу, Ізраїль. Основні фонди: шість агломашин, чотири доменні печі, дев’ять мартенівських печей, чотири прокатні стани. Потужність виробництва — 3,5 млн тонн листової сталі на рік. 2009-й Запоріжсталь завершила зі збитком у 290,52 млн грн, вперше за останні роки зменшивши обсяги виробництва прокату на 15% — до 2,7 млн тонн (порівняно з 2008-м). Дохід від реалізації продукції минулого року зменшився на 29% — до 9 млрд грн.

Іван НЕЛЮБЧЕНКО