Передвиборчий синдром

Що ближчі вибори, то жорсткішим стає змагання популізму — політики зі шкіри пнуться, аби довести народові свою турботу про нього. Але внаслідок полювання політиків за електоральними головами найбільше страждає сам електорат. Учорашній сесійний день у Верховній Раді перетворився на суцільний популістський симулякр: законодавці нібито зняли з себе недоторканність, але це рішення набуде чинності в кращому разі через рік. Нібито підвищили людям зарплати й пенсії, але це загрожує космічною інфляцією і знеціненням навіть тих виплат, які вони мають уже зараз. Нібито зупинили зростання цін на імпортні ліки, але поставили під загрозу здоров’я і життя тих хворих, що не можуть обійтися без препаратів, виробництво яких налагоджене тільки за кордоном...

Якщо “торкатися”, то всіх

Розпочали, традиційно, з перерви. Цього разу на вимогу фракцій Блоку Тимошенко і “Нашої України — Народної самооборони”. Головуючий за відсутності Володимира Литвина (він у Лондоні) перший віце—спікер Олександр Лавринович оголосив, що коаліційні фракції пішли “радитися з кадрових питань”. Однак ні про які кадри не йшлося: напередодні на погоджувальній раді БЮТівці погодилися відкласти заповнення вакансій в уряді на потім, аби не дати Партії регіонів приводу заблокувати президію.

Як пояснив представник проурядової фракції Сергій Міщенко, насправді причиною для оголошення перер¬ви було обурення БЮТ тим фактом, що питання включення до порядку денного законопроектів про скасування депутатської недоторканності стояло в розкладі останнім. “Ми вимагаємо, аби його перенесли до “прохідної” частини — хай не першим, але щоб сьогодні встигнули розглянути”, — наголосив Міщенко.

Потім, щоправда, заступник голови фракції БЮТ Андрій Кожем’якін промовився, що “тимошенківці” наполягали таки на пріоритетному розгляді відповідних законопроектів. Їх було два: один, за авторством “регіоналів” на чолі з Віктором Януковичем, передбачав зняття недоторканності не лише з народних депутатів, а й з Президента. Причому “доторканними” вони стають дещо обмежено: порушити кримінальну справу проти парламентарія чи глави держави можна, але арештувати без згоди Верховної Ради — ні, принаймні доти, доки суд не винесе проти нього обвинувальний вирок.

В іншому проекті змін до Конституції, внесеному на розгляд ВР двома Кириленками — БЮТівським Іваном та В’ячеславом із “НУНС”, ішлося про скасування недоторканності лише для парламентаріїв. Зате цим актом їх повністю прирівнювали до “пересічних громадян”: і затримати нардепа, і порушити проти нього кримінальну справу чи заарештувати правоохоронці могли б так само, як і кожного з нас. Якби проект ухвалили.

Скасували “на перспективу”

Законопроект Кириленків мав ту перевагу, що, на відміну від “регіонального”, його вже схвалив Конституційний Суд. Нагадаємо, процедура внесення змін у Конституцію непроста: спершу парламент має ухвалити проект 226 голосами, потім спрямувати до КС, отримати позитивний висновок, тоді знову ухвалити більшістю, і лише на наступній сесії затвердити остаточно — вже щонайменше 301 “за”.

Утім було очевидно, що реальне зняття депутатської недоторканності не потрібне ні Партії регіонів, ні БЮТ, який у контексті “артеківського” скандалу нібито на цьому наполягав. “Регіонали” вимагали ухвалити саме їхній законопроект, знаючи, що перед набуттям чинності йому належить пройти тривалу процедуру. І звинувачували “тимошенківців” у тому, що вони навмисне порушили цю “небезпечну” тему, аби змусити ПР заблокувати трибуну, адже раніше “синя” фракція наполягала на пріоритетному розгляді в другому читанні закону про підвищення соціальних стандартів. “Але ми добровільно погодилися спершу говорити про недоторканність, аби тільки Верховна Рада працювала”, — хвалився поміркованістю “Регіонів” один із керівників ПР Олександр Єфремов. В опозиції натякали, що БЮТ понад усе прагне не допустити голосування за підвищення соціальних виплат, бо розуміють: голосів набирається достатньо, а гроші уряд виділяти “не хоче”.

Зрештою законопроект, який уже пройшов розгляд у КС і був ближчим до реального скасування недоторканності, набрав лише 206 голосів. БЮТ голосував у повному складі, як і пропрезидентська та “балогівська” частини “НУНС”, і до 226 не вистачило лише голосів “коаліційних” “нашоукраїнців”. “Хитро зроблено, — констатували “заукраїнці”. — БЮТ знову “білий і пухнастий” — зробив справу “підконтрольними” руками”.
А “регіональний” закон вирушив у довгу путь: лише в Конституційному Суді він може залежатися на кілька місяців. А далі — вибори, переформатування парламенту і ще бозна—які причини відтягти скасування недоторканності. Щодо зняття імунітету з Президента, то це, за словами В’ячеслава Кириленка, абсурд, незалежно від прізвища глави держави, який стане залежним від рішення будь—якого купленого районного суду...

Уряд перед вибором: увімкнути верстат або вивернути кишені

Далі справа пішла як по маслу. Депутати так захопилися роботою, що навіть позбавили себе планової перерви й ухвалили в цілому закон про підвищення соціальних стандартів. Цього разу утрималися від голосування тільки БЮТівці й підконтрольні їм “НУНСівці”, і 254 голосами “за” прожитковий мінімум та мінімальну зарплату підвищили.

БЮТ і уряд у шоці: для підвищення соціальних виплат у бюджеті немає коштів, і закликають Президента не підписувати цей закон. “На його реалізацію з бюджету наступного року буде потрібно додатково 72 мільярди гривень! — жахався “тимошенківець” Олег Ляшко. — Хай Партія регіонів покаже, де взяти такі кошти! Немає іншого варіанта, окрім як увімкнути друкарський верстат, а це означатиме шалену інфляцію. Але я певен, що ні Нацбанк, ні уряд цього не робитимуть. Тому в результаті ми прийдемо до ситуації, коли людям узагалі не виплачуватимуть зарплат і пенсій (через нестачу коштів у бюджеті)”.

Партія регіонів вустами Олександра Пеклушенка показала: “Хай уряд не бреше — ресурси для підвищення соціальних стандартів є! Кабмін отримав 10 мільярдів кредиту від МВФ, тому не грошей бракує, а відповідальної влади!”. Опоненти Тимошенко і Ко переконані, що ресурси є, просто треба спрямовувати їх не на виборчу кампанію “Вони”, а на благо соціально незахищених.
Саме в той час Прем’єрка мала зустріч із делегацією МВФ. “Уявіть, як вона їм скаже: ми кредити, які ви виділите, витратимо на виплату зарплат і пенсій. Та нам після цього вже ніхто ніколи кредиту не дасть!” — обурювався Ляшко.

Ліки не дорожчатимуть. Бо зникнуть?

Так чи інакше, рішення ухвалене, і уряду доведеться шукати кошти на його втілення в життя, адже Президент іще раніше заявляв, що підпише закон про підвищення мінімальних соцвиплат.

Натомість, хочеться вірити, Ющенко не підпише інший популістський закон, ухвалений 242 голосами з ініціативи комуністів: мораторій на підвищення цін на лікарські препарати. Цей, на перший погляд, “народний” акт загрожує зникненням з аптек усіх імпортних препаратів, та й асортимент вітчизняних, які далеко не завжди здатні замінити зарубіжні аналоги, може значно скоротитися.

Леся ВОЛОШКА