Під лежачий камінь...

Країна ошелешено обговорює цей “тріумф”, мовби більше немає чого обговорювати, адже інших добрих і лихих новин — хоч відбавляй. Створюється враження, що цей “американський чемпіон” виступає ще й у ролі китайського фокусника, завдання якого — обвести навколо пальця глядачів, відволікти їхню увагу з допомогою нехитрих трюків.

І чого ми так заворожено, наче коти за салом, стежимо за його кульбітами? Підстрибнув угору – паніка, гепнувся в калюжу – жах, утримався на якійсь позначці – невимовна радість. Причому цією доларовою лихоманкою вже вражені майже всі громадяни України від міста до найглухішого села, бо цей зеленоокий пройдисвіт-ілюзіоніст навіяв усім, що він — основа основ, пуп землі, тож за нього треба триматися обома руками, скуповувати його, напихати ним панчохи на чорний день. Сталося це тому, що паперовий імперіалістичний агресор ще на початку 1990-х “узяв” нашу країну без жодного пострілу. Ми здалися на милість переможця, а він посадив нашу національну валюту, та й усю економіку, на короткий, але міцний ланцюжок. Крок ліворуч-праворуч – дефолт.
Йому вже років двадцять поспіль провідні експерти світу пророкують крах, як ото в приказці: скільки мотузочці не витись, все одно кінець їй буде. Бо долар порожній і голий, як бубон. Бо за ним – смертельно хвора американська економіка. І якщо він досі остаточно не “згорів”, то лише завдяки отаким політично нестабільним, економічно недорозвиненим країнам, як наша. Бо присмоктався до них, наче вампір або п’явка. Вони, ці країни, для нього є навколишнім середовищем, як для зеленої жаби болото. Отак цей паразит і живе. І житиме, поки не відірвемо його від свого тіла.

Послухаємо, що кажуть представники Міжнародного валютного фонду, який, до речі, виконує роль очей, вух, а іноді й батога пана Долара. Так от, голова місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу вважає, що в різкому знецінюванні гривні немає якихось фундаментальних економічних причин. Це відбувається через політичну невизначеність. “Я не закликаю людей, які йдуть на президентські вибори, стати друзями. Але коли країна в кризі, має бути, як мінімум, взаєморозуміння. Цього немає, кожен намагається нашкодити іншому”, – заявила вона в інтерв’ю Reuters. Д. Пазарбазіолу повідомила, що МВФ та уряд погодили прогноз збільшення ВВП України в 2010 році на рівні 3 відсотків, є також домовленість, що дефіцит Держбюджету не перевищуватиме 4 відсотки від ВВП. На думку керівника місії, Україна має терміново взятися за структурні реформи в енергетичному секторі. Першими кроками в цьому плані мають бути реструктуризація боргу “Нафтогазу”, а також підвищення для населення та комунального сектору цін на природний газ.

Як бачимо, міжнародні фінансові інституції передусім стривожені політичною ситуацією в Україні. Вони не зацікавлені в розквіті нашої економіки, але й не хочуть її погибелі. Вона сяк-так мусить працювати, аби ми повернули борги, які становлять близько 25 мільярдів доларів, або по 500 доларів на кожного українця – і старого, і малого. Тобто на особистому рахунку кожного – мінус 500 “баксів”. За такої ситуації пересічний громадянин нехай спробує заявити, що не має жодного стосунку до іноземної валюти, що не бачив її і в руках не тримав. Всі ми в доларових лабетах, його боржники, працюємо на нього. А тому вимушені слухатися його вказівок, хитрувати, викручуватися, аби кинув якусь подачку. Звичайно, якби той, чиї “руки нічого не крали”, реалізував своє гасло про бандитів у тюрмах, то можна було б витрусити гроші на подолання кризи з кишень олігархів. А так вимушені канючити...

Схоже, уряд усе-таки гне свою національну економічну лінію, намагається переграти МВФ. Щоб протягом нинішнього та наступного років “вирвати” на вигідних умовах, з найменшими втратами для соціальної політики, ще 6 млрд. доларів. 3,8 млрд. із них мають надійти в листопаді. Вони потрібні як повітря, бо інакше зиму не пережити. Це потребує і справді злагодженої гри усіх ланок державної влади. Та замість цього із Секретаріату Президента раз по раз чується зловтішне хихикання. “Мої розмови з керівником місії МВФ дають змогу зробити висновок про їхнє колосальне розчарування тим, як поводить себе Україна, яка не лише не виконує взяті на себе зобов’язання, а й дезінформує про їх виконання”, – сказав перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак. На його думку, черговий транш МВФ — під загрозою.

Не бачить економічних причин для обвалу гривні міністр економіки Богдан Данилишин. Нинішній стан валютного ринку пов’язаний з непослідовною політикою Національного банку України, а також деяких політичних сил, які намагаються дестабілізувати фінанси та погіршити економічну ситуацію. На його думку, є всі умови для зміцнення національної валюти. Адже поліпшилася зовнішньоекономічна кон’юнктура, зростає попит на товари українського виробництва. Другий місяць поспіль на ринку споживчих товарів та послуг спостерігається дефляційна тенденція (процес, протилежний інфляції, стримування обезцінювання грошей). У липні індекс споживчих цін становив 99,9, у серпні – 99,8 відсотка. На м’ясо та м’ясопродукти ціни знизилися на 0,2 відсотка, рибу – 0,1, овочі – 15,3, фрукти – 8,2, твердий та м’який сири – 0,9 відсотка. У Казахстані споживчі ціни у серпні порівняно з липнем зросли на 0,2 відсотка. В Росії залишилися незмінними. За вісім місяців інфляція в Україні становить 8,2 відсотка, що значно нижче відповідного періоду 2008-го.

Серед головних чинників, що спричинили дефляцію, міністр називає такі: добрий урожай ранніх зернових (36,6 млн. тонн), зростання депозитної активності населення на 1,3 відсотка, зменшення грошової маси у серпні на 0,3 відсотка і готівки в обігу – на 1,7 відсотка або на 2,5 млрд. гривень. Позитивним фактором, на думку Б. Данилишина, було ухвалення законодавчих актів щодо підвищення ставок акцизного збору, що дало змогу збільшити надходження до бюджету. “Ми готові співпрацювати з НБУ. Уряд робить все для стабілізації економічної ситуації”, – зазначив Богдан Данилишин.

Треба визнати, що кінець серпня – початок вересня позначені маленькими і великими економічними перемогами. Юлія Тимошенко зустрілася минулого тижня з Ларсом Таннелом, віце-президентом “Міжнародної фінансової корпорації” (МФК), – чи не найбільшої інвестиційної компанії світу. Домовилися, що МФК збільшить свої інвестиції в українську економіку наступного року вдвічі, з 200 млн. до 500 мільйонів доларів. Значна частина цих коштів піде в аграрний сектор. Прикметно, що кредити надаватимуться на значно ліпших умовах, ніж ті, які пропонують вітчизняні банки. “Ця допомога дасть реальному сектору економіки шанс на одужання”, – сказала Юлія Тимошенко.

У польському місті Гданськ український Прем’єр зустрічалася зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Обговорили хід виконання газових контрактів. Дійшли згоди про обсяги поставок. Цього року вони становитимуть 33 млрд. куб. м, наступного – 27-33 млрд. Поступово споживання російського газу зменшуватиметься, оскільки є намір упроваджувати енергозберігаючі технології та альтернативні види палива. Російська сторона пообіцяла не застосовувати штрафні санкції за недобір газу. Було вирішено також підвищити вартість транзиту газу для Європи через територію України з нового року на 60-70 відсотків. Словом, дуже вдала зустріч.

Перебуваючи в Лівії, Ю. Тимошенко підписала низку контрактів про співробітництво у військово-технічній сфері та створення сервісного центру з реалізації літаків “Ан” у всій Африці. Отже, авіабудівельні та підприємства військово-технічного комплексу дістануть нові замовлення, розширять виробництво, створять нові робочі місця.
Стала набувати зримих обрисів програма розвитку обслуговуючої кооперації на селі. Від тих, хто нібито знається на цій справі, останнім часом не раз доводилося чути, що це ще одна мильна бульбашка уряду. Найбільше “незлим, тихим” згадувалися японські багатофункціональні молоковози, якими мають забезпечити молочні кооперативи. Тільки ж до них треба японських корів, а до корів — і самих японців, щоб рятували нам тваринництво... Та коли я минулої суботи прийшов до Виставкового центру на Броварському проспекті, де відбувся установчий з’їзд Всеукраїнської асоціації голів сільських рад, то очам не повірив: на одному з майданчиків вишикувалися 20 новеньких молоковозів, сяючи на сонці своїми боками з нержавіючої сталі. Та з’ясувалося, що вони зовсім не японські, а українські — виготовлені на Карлівському механічному заводі, що на Полтавщині.

Яким дивом вдалося так швидко освоїти їхнє виробництво? Директор заводу Сергій Борець розповів, що це підприємство — одне з двох у колишньому Союзі, які випускали автомолокоцистерни. Досвід у цій справі є величезний. Замовленню колектив був радий, взявся за нього з вогником. Провели загальні збори, змобілізувалися. Конструктори в рекордні строки розробили технологію. Інженери та робітники працювали по півтори, а то й дві зміни. І ось результат. За цю машину не соромно перед селянами. Звісно, конструкція не на сто відсотків оригінальна (зараз все у світі виробляється на засадах кооперації), але її з повним правом можна назвати українською, бо в комплектуючі з різних країн вдихнули життя українські фахівці. Миючі головки — італійські, аналізатори — болгарські, шасі — індійське, бочка — українська з листового металу, розповів директор. Автомобіль обладнаний лабораторією експрес-аналізу, яка за 15 секунд може видати 9 параметрів якості молока. Цистерна складається з двох бочок ємністю півтори тонни кожна, обидві мають властивості термоса, який упродовж десяти годин зберігає температуру молока майже незмінною. Має автомобіль ще й лічильник обліку молока, яке реалізовуватиметься населенню просто з бочки, пояснив С. Борець.

Поряд із молоковозами виставлено техніку для кооперативів усіх видів: молочних, м’ясних, зернових, овочевих, фруктових, переробних. Тут трактори, комбайни, мотоблоки, переробні лінії, доїльні апарати. Є навіть такі, які дають змогу доїти корів безпосередньо на пасовищі без електрики. Всю цю техніку включено до переліку тієї, що реалізовуватиметься селянам на умовах фінансового лізингу. Завдання: протягом наступного року забезпечити сільгоспкооперативи та дрібних сільгоспвиробників технікою на суму понад 1,5 млрд. гривень, повідомив заступник міністра аграрної політики Олександр Шевченко...
Робити, а не говорити – ось рецепт подолання кризи, приборкання долара. Бо під лежачий камінь вода не тече...

Олександр КАРПЕНКО