Параліч самоврядування

На шостому місяці роботи депутатський корпус Сло­в’янської територіальної громади зайшов у глухий кут. Депутати від “Опозиційної платформи — За життя” (ОПЗЖ) та партій-сателітів блокують прийняття важливих рішень — зокрема про бюджет на поточний рік, — намагаючись таким чином вибити для себе всі ключові місця в органах самоврядування. Втім очевидно, що війна у владних кабінетах Слов’янська — це не протистояння “патріотичних” та “опортуністичних” сил, а скоріше боротьба колишніх спільників.

Передісторія конфлікту така. Після розвалу “Партії регіонів”, що мала в Слов’янську монопольне становище, там тривало не надто гостре, але відчутне протистояння між подружжям Наталії Королевської та Юрія Солода (“Опозиційний блок”) із Олегом Недавою, який належав до парламентської фракції “Блоку Петра Порошенка”, а на Донеччині керував осередком партії “Наш край”. До “Опоблоку” належав і міський голова Слов’янська Вадим Лях. Після розколу в партії Лях залишився у більш поміркованому “Опоблоці”, а Наталія Королевська стала одним із головних облич ОПЗЖ, борчинею з “владою націоналістів”. Торік Лях переобрався, ставши головою Слов’янської громади. Але невдовзі проти нього у міськраді склалася своєрідна коаліція. До неї увійшли “Наш край” (Олег Недава та ще четверо депутатів), ОПЗЖ (14 депутатів), а також “Партія миру та розвитку” (п’ятеро депутатів). Обличчям останньої у Слов’янську була Неля Штепа, яка теж балотувалася в мери, але публічно підтримала кандидата від ОПЗЖ Павла Придворова, за що її виключили з власної партії. Щоправда, позбавити її депутатського мандату у міськраді Слов’янська закон дозволяє не раніше, ніж за рік після виборів. Крім того, ще тривають суди, на яких Штепа намагається довести, що 2014 року на посаді мера Слов’янська не сприяла терористам і не зазіхала на територіальну цілісність України.

Тимчасом однопартійців Вадима Ляха у міськраді лише шестеро. Його ситуативними союзниками в боротьбі з ОПЗЖ та її сателітами наразі є депутати від “Слуги народу” (шість мандатів) та “Європейської солідарності” (ЄС; три депутати). Офіційно вони не наголошують на спільних діях, але надають Ляху помітну підтримку. Так, в одному з інтерв’ю він розповів, що голова Слов’янського осередку “Слуги народу” Ольга Алтуніна відмовилась від крісла секретаря міськради, що їй пропонували за підтримку її однопартійцями висловлення недовіри міському голові. Депутатка підтвердила Тижню, що таку пропозицію вона отримувала, але повідомила, що “сьогодні юридичних підстав для такого рішення немає”.

Намагаючись реалізувати свої амбіції, учасники опозиційної коаліції вдаються до маніпуляцій та порушення процедур. Наприклад, Ольга Алтуніна розповідає, що її кандидатуру двічі виносили на розгляд депутатів. Однак депутатам від більшості партійні лідери заборонили навіть брати бюлетені до рук, тому зібрати кворум не вийшло. “Через місяць Неля Штепа, Олег Недава і Євген Ляховий (лідер фракції ОПЗЖ. — Ред.) із трибуни запропонували Вадиму Ляху винести мою кандидатуру на посаду секретаря. Він погодився і запропонував їм включити це питання до порядку денного. Але вони відмовилися, заявивши, що готові голосувати лише в пакеті з затвердженням заступників мера від їхніх партій. Технічно це неможливо, бо за секретаря має бути таємне голосування бюлетенями, а за заступників — причому за кожного окремо — відкрите електронне голосування”. Не залишається в боргу і міський голова. Так, після того як Євгена Ляхового обрали секретарем міськради, Вадим Лях ветував це рішення. Тоді проти Ляхового виступили також громадські активісти, оприлюднивши його зв’язок із низкою підприємств, що фігурують у кримінальних провадженнях щодо контрабанди пального. Так і не дочекавшись компромісів, “ініціативна група” депутатів опублікувала на офіційному сайті Слов’янської громади проєкт рішення щодо висловлення недовіри міському голові та розпуску виконавчого комітету. Потім були гучні скандали, судові позови, блокування та розблокування кабінетів поліцією, а коли дійшло до голосування про недовіру міському голові, ініціатори цього рішення демонстративно покинули сесію. Назагал для Донбасу, де колишні регіонали майже всюди змогли домовитися про представництво у місцевій владі, така ситуація нетипова. Не кажучи вже про те, що Лях, Штепа, Недава й Королевська ще зовсім нещодавно були “в одному човні”.

Відсутність діалогу у Слов’янській міськраді призвела до того, що місто досі не має бюджету на поточний рік, більшість економічних проєктів заблоковані, а нагальні питання доводиться розв’язувати виключно втручанням обласної влади. А вони накопичуються та вимагають термінових рішень

Врешті 14 квітня Вадим Лях звернувся до очільника Донецької ОДА Павла Кириленка з проханням про запровадження військово-цивільної адміністрації (ВЦА) на території Слов’янської громади, допоки не будуть призначені перевибори місцевих органів влади. Ще місяць тому Лях був проти такого розвитку подій. Зараз він пояснює, що це вимушений крок: відсутність діалогу призвела до того, що місто досі не має бюджету на поточний рік, більшість економічних проєктів заблоковані, а нагальні питання доводиться вирішувати виключно втручанням обласної влади. А вони накопичуються та вимагають термінових рішень. Зокрема, це стосується незапланованого ремонту аварійного мосту на центральній магістралі міста, а також подолання наслідків масштабного підтоплення приватного сектора через гігантський прорив другого донецького водогону. Обласна влада намагалася вирішити політичний конфлікт у ручному режимі, але це не вдалося навіть після спільного засідання, на яке представників усіх фракцій міськради Слов’янська покликав заступник голови Донецької ОДА Вадим Філашкін. “На жаль, на сьогодні в мене немає іншого виходу — Слов’янську потрібне перезавантаження. Я звертаюся з листом до керівника Донецької ВЦА Павла Кириленка з проханням розглянути можливість призначення перевиборів депутатів та мера Слов’янської міської ради. А під час проміжного періоду — введення військово-цивільної адміністрації”, — заявив Лях.

У такого рішення знайшлося немало симпатиків серед представників інших партій. Наприклад, ветеран Анатолій Тішаков, депутат Слов’янської міськради від ЄС, вважає, що нині депутатська більшість налаштована деструктивно. “В заручниках тримають усе місто. Якщо дійде до перевиборів, братиму участь, бо йшов у міську раду для плідної праці. Звичайно, в ОПЗЖ є свій електорат, який знов проголосує та “вистрелить собі в ногу”. Яскравий приклад — обрання Юрія Солода до Верховної Ради на окрузі № 47 у 2019 році, — міркує Тішаков. — Але маю надію, що людей, які думають, стане більше”. Згодна з ним і Ольга Алтуніна, яка вважає, що ситуацію у Слов’янську може розв’язати і запровадження ВЦА, і перевибори. Про можливість ВЦА у Слов’янській громаді не раз говорив і сам керівник області Павло Кириленко, який наголошував на ймовірності такого розвитку подій з огляду на “політичну нестабільність”. Тимчасом представники ОПЗЖ ще місяць тому розставили в Слов’янську партійні намети, збираючи підписи проти можливого переформатування влади, залякуючи “комендантською годиною” та “позбавленням прав”. Після заяви Вадима Ляха вони оприлюднили свою позицію, де засуджують можливість введення ВЦА і звинувачують у кризі міського голову та його прибічників.

Хай там як, усі сторони конфлікту з оптимізмом дивляться на власні рейтинги та розраховують на покращення своїх позицій у разі перевиборів. Але ситуація може скластися зовсім по-іншому. Наразі закон “Про місцеве самоврядування в Україні” не надає однозначного рішення у ситуації, яка склалася у Слов’янську. Теоретично її можна підвести під визначення, надане у статті 78: “Сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання”. Однак номінально сесії Слов’янської міськради все ж проходять, і блокуються далеко не всі рішення. Можливо, підставою для розпуску міської ради стане закон “Про військово-цивільні адміністрації”, відповідно до якого ВЦА слід створювати там, де “міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання”. В такому разі рішення має ухвалити особисто президент України.

Подібні прецеденти, коли ВЦА запроваджувалися не з міркувань безпеки, а внаслідок політичної кризи, вже є. Торік ВЦА було створено у місті Лисичанську на Луганщині, де депутати теж блокували ухвалення рішень та провокували комунальний колапс. Але це відбувалося до призначення чергових місцевих виборів, і призначені керівники з’явилися там фактично замість виборів нових. У Слов’янську ж ми бачимо дещо іншу історію. До того ж, на відміну від більшості громад, де діють ВЦА, Слов’янськ не перебуває поблизу лінії фронту, і військово-цивільне адміністрування там не впроваджували навіть після звільнення у 2014 році.

Так чи інакше, від того, на якій підставі буде врегульований розпуск міськради у Слов’янську, залежатиме, як скоро з’явиться можливість провести там нові вибори. З початком бойових дій на території Донеччини та Луганщини запроваджено десятки військово-цивільних адміністрацій, але жодній громаді ще не повернули право на участь у самоврядуванні шляхом виборів. “Це є головною небезпекою. У нас навіть немає чіткого критерію для скасування ВЦА. Тому, коли демократичні інститути згортаються на користь авторитарних, я вважаю, що це буде іміджева втрата чинної влади”, — вважає депутат Слов’янської міськради Олександр Беліменко (ЄС). Однак водночас він припускає, що саме Слов’янськ, із якого фактично розпочалася війна, може стати своєрідною лабораторією для розробки та застосування процедур, що знадобляться після деокупації Донецька чи Луганська. Йдеться саме про випадки, коли ВЦА запроваджуватимуться у зв’язку з політичними кризами, а потім громади поступово повертатимуться до нормального самоврядування. “Чому не почати тестувати такий метод вже зараз? — міркує Беліменко. — Якщо визначитися з достатнім терміном запровадження ВЦА, можна встигнути залучити до політичних процесів притомних людей, а опісля включити їх у виборчий процес із достатнім рівнем електоральної впізнаваності”.

Єлизавета ГОНЧАРОВА