Папієв і в.о. команда

У лютому 2011 року раптово помирає щойно обраний голова обласної ради Василь Ватаманюк. “Старий регіонал”, добрий господарник (до цього багато років був директором цегельного заводу у Чернівцях) — його фігура виглядала компромісом та влаштовувала як владу, так і опозицію. Однак, мабуть кабінетні ігри стали важким випробуванням для Ватаманюка. Після однієї з нарад йому стало зле, і швидка забрала голову облради прямо з кабінету.

Вибори нового голови відклалися на невизначений час. Минуло спочатку 40 днів по смерті Ватаманюка, а далі вже і три місяці — а питання про обрання нового голови усе не виноситься на сесію. Останнє невнесення у порядок денний списали на нерозторопність чиновника ради. Але відкладення питання про вибори голоси на осінь, мабуть означає, що це крісло, на всяк випадок, просто притримують. Бо хто зна, можливо за кілька місяців бути головою ради стане куди безпечніше та надійніше, ніж, наприклад — керувати облдержадміністрацією. Маючи підконтрольну більшість у раді, зробити таку рокіровку Михайлу Папієву буде не важко, якщо до цього нинішньому губернатору не запропонують більш цікаву та спокійну посаду десь у Кабміні.

А допоки обов’язки голови облради виконує його заступник, цілком контрольований екс-“бютівець” Валентин Маніліч.

Не буде найближчим часом голови і в самих Чернівцях. Про тріумф підкилимної політики ОДА в Чернівецькій міській раді писалося не раз. У сухому залишку зараз є секретар міськради Віталій Михайлішин, який виконує обов’язки міського голови. Кандидатура нікому досі невідомого торгового представника, якого Партія регіонів “просунула” в раду, а потім і зробила фактичним головою цієї ради, цілком влаштовує ОДА. Настільки влаштовує, що про необхідність виборів голови справжнього у кабінетах влади якщо і говорять, то лише як про далеку перспективу.

Ну й справді — від добра добра не шукають. Якби ПР була впевнена у своїй перемозі, вона виставила кандидата на мера ще до чергових виборів у 2010 році. Однак, мабуть невпевненість у своїх силах змушує владу дистанціюватися від громади і можливості її волевиявлення та здобувати виборні посади у неприродній спосіб. Чи не тому секретар міськради вже двічі відмовив ініціативним групам у можливості почати збір підписів городян за недовіру нинішньому складу ради. При тому, що голова ОДА перед столичними гостями якось зовсім “по-батьківськи” поплакався про те, що за діючим законодавством місцевий референдум провести ну ні як не можна, його міський підопічний за формальним приводом відмовляє навіть у самій спробі провести волевиявлення. Михайлішин засумнівався у тому. 680 громадян, які взяли участь у зборах, мають чернівецьку реєстрацію (хоча законодавством такої норми не передбачено). Члени ініціативної групи на чергові збори закликали людей прийти з ксерокопіями паспортів, хоча, за їх словами, це не застрахує від того, що міському секретарю не знадобляться ще “для підтвердження особи” виписки з ЖРЕПів, свідчення сусідів, група крові чи інші ідентифікаційні символи, щоб зарубати потуги місцевого самоврядування у зародку.

Однак, голови рад — лише верхівка айсберга. Чи то коротка “лава запасних”, чи відсутність в претендентів на посади ознак стовідсоткової відданості партії влади та особисто її наміснику в області привели до того, що чимало чиновників як у Чернівцях, так і в районах працюють з префіксами “в.о.”. Починаючи від цілого ряду обласних управлінь, таких, як КРУ чи облСЕС, закінчуючи керівництвом райдержадміністрацій — ще донедавна фактично половина районів області не мала повноцінних керівників.

Показовою є ситуація з труднощами вибору керівника для чернівецького комунального підприємства “Калинівський ринок”. Ставленик сателіта ПР “Нашої України”, фігура, близька до бізнесмена Валерія Чинуша, Василь Максимюк, після усунутого Івана Ринжука місяць пропрацював директором у статусі виконуючого обов’язки. Однак, конкурс на посаду, який пройшов цього тижня, завершився несподівано — Максимюка не затвердили. Злі язики поговорюють, що Василь Сидорович не пройшов тесту грошима, коли якийсь підприємець звернувся до нього за протекцією. А в ситуації, коли ринок перетворюється на частину великого общака “не по пацанськи” якось виходить, коли з цього общака хтось без відома годується…

Зрештою, мабуть кадрові пасьянси не дають обласній владі повноцінно зосередитися на економічних проблемах регіону. Так, ОДА анонсує перевиконання планів виконання бюджету, гордиться рейтинговими зростаннями свого губернатора, який як мантру повторює фразу “Буковина стане краєм, у якому хочеться жити”. Але від цих декларацій навряд чи стало легше, приміром мешканцям села Хорови Путильського району, хати яких змило минулорічною повінню. Перезимувавши у наданому владою притулку, людям ніц не залишається, як самим відбудовувати зруйновані житла. Замість обіцяної допомоги з купівлею житла, губернатор закликав селян до “європейської практики” — страхувати своє майно. Це “злочинна помаранчева влада”, яка “мільйони розікрала на повені”, ще до зими відбудувала жертвам зсуву помешкання. Від нинішньої постраждалі отримали по 100 тисяч гривень, за які, як стверджують самі селяни, “неможливо навіть 15 соток землі купити, не те що хату збудувати”.

Ще один випробувальний для влади пунктик — міст між Новоселицьким і Герцаївським районами. Рік тому сюди приїздив Микола Азаров, нагримав на “непорядних” чиновників, частину по звільняв, та пообіцяв, що до цього літа міст відбудують “кров з носа”. І хоча тоді Микола Янович пообіцяв “асабісто” контролювати будівництво, наголосивши при цьому, що нічого не забуває, саме на коротку пам´ять свого шефа треба сподіватися Папієву, бо мосту немає й нині. І судячи з відсутності фінансування — не буде ще дуже довго.

При таких економічних проріхах, чи не стане з такою філігранністю вибудовувана “собі любому” адміністративна піраміда губернатора “колосом на глиняних ногах”?

Петро ШТУНДЕРА