Олександр Попов: “Хочу навести лад”

Відтоді Попов став головним ньюсмейкером, а мер Леонід Черновецький непомітно “розчинився” у гарячому літньому повітрі. Натомість за прибирання авгієвих конюшень узявся саме Попов. Що він встиг зробити? Звільнити кількох одіозних персон і засвідчити, що від медіа він не тікає. Для початку непогано. Хоча, коли мине ще пара місяців, самих прес-конференцій та задекларованих добрих намірів буде замало. Тут, даруйте за банальність, треба не словом, а ділом. Справи, хочеться вірити, попереду, а наразі “Главред” розмовляє з Поповим і традиційно починає з найактуальнішого

Ви говорите, що не пов’язуєте підвищення київських тарифів на ЖКГ зі зростанням ціни на газ. Але чи можете ви пояснити, яким чином виникає той чи інший порядок цифр, коли йдеться про житлово-комунальні послуги?

Так, люди трохи заплутались, але пригадайте, як рік тому в Києві збільшили тарифи, потім зменшили, запровадивши мораторій. З 1 липня нинішнього року мораторій припинив свою дію, тож зараз тарифи знову є такими, як восени минулого року. Тоді уряду треба було привернути до себе електоральне поле — отже, це було суто політичне рішення. Та якщо зменшують тарифи, то одночасно й виділяють субвенції для надавачів комунальних послуг, аби вони не зазнали збитків. Тоді цього не відбулося, тож рішення вийшло половинчастим і економічно неправильним. Але мораторій на ціни упродовж певного часу діяв, а з липня цього року, як я вже сказав, фактично діють “старі нові тарифи”. Що ж до нових цін на газ, то їх вплив до населення ще не дійшов. Тому що тарифи для комунальної теплоенергетики на сьогодні ще не підвищено. Займається підготовкою нових тарифів НКРЕ (Національна комісія регулювання електроенергетики України), бо, згідно з новим законодавством, ця функція з літа нинішнього року відійшла до держави.

Зараз НКРЕ відпрацьовує своє бачення нових тарифів, але вони ще не затверджені. Ми також разом з урядом почали працювати над тим, як запобігти нестабільності надання житлово-комунальних послуг населенню. Цього допускати не можна, тож ми з урядом та Національним банком України прийняли рішення про позику в розмірі двох мільярдів гривень, яку візьме Київ (позику беремо на три роки, для нас вона буде максимально “дешевою” в обслуговуванні). Усе це потрібно, щоб розрахуватися з боргами перед Київенерго та забезпечити на зиму теплом оселі киян.

Тобто повтору зими 2008/2009, коли кияни у пік холодів сиділи без опалення через “попереджувальний страйк” Київенерго, а ситуацію вдалося нормалізувати тільки завдяки особистому втручанню Президента Ющенка, вже не буде?

Ми такого не допустимо, бо розуміємо, що готувати сани треба влітку. Розраховуємо на те, що встигнемо погасити борги, гроші підуть до “Нафтогазу” України, і “Нафтогаз” закупить паливо, яке зараз коштує дешевше, ніж узимку.

Ви передбачаєте нові пільги для населення?

По-перше, хочу нагадати, що на рівні держави ухвалено рішення про зменшення відсотка субсидій відносно рівня доходів із 20—25 відсотків до 10—15. Це означає, що ті люди, які вже мали соціальний захист, отримають його від держави у ще більшому обсязі. У свою чергу ми на місцевому рівні шукаємо нові можливості. Зокрема, плануємо впровадити програму, за якою особи, що вчасно платять за житлово-комунальні послуги, зможуть платити на 10 відсотків менше. Це дасть нам можливість отримувати своєчасну оплату, вчасно розраховуватись з підприємствами, які надають послуги, і вже не брати жодних кредитів. Від такої практики всі матимуть тільки зиск.

Але як довго кияни — окрім оплати газу, водопостачання та опалення — платитимуть ще й ЖЕКам за ненадані чи надані не в повному обсязі послуги? За “прибирання прибудинкової території” зокрема. Вже давно говорять, що від ЖЕКів варто взагалі відмовитись, вони неефективні і не виправдовують коштів, що на них витрачаються. Яка ваша думка з цього приводу?

Моя думка така, що в Києві цей напрям дуже занедбано. Зверніть увагу, що на сьогодні всі міста, крім Києва, мають програму реформування житлово-комунального господарства. Ми навіть не можемо цього року скористатися тими можливостями, які надає уряд Міністерству з питань житлово-комунального господарства (а це кілька мільйонів гривень). Ці кошти могли б бути використані в інтересах населення міста, але у нас немає підстав долучитися до цієї програми, бо існують певні вимоги та правила. Що стосується конкретно прибирання території, то з роботою підприємств, які займаються санітарною очисткою міста, ми хотіли б серйозно розібратися. Адже це нонсенс, коли тариф на прибирання прибудинкової території дорівнює всім іншим тарифам на послуги з експлуатації житлового будинку. В жодному іншому місті України такого немає. Ми зацікавлені в тому, щоб населення платило за те, що воно насправді споживає, тому зараз працюємо над новою тарифною сіткою, а також ухвалюємо певні кадрові рішення.

Незабаром до роботи повернеться Верховна Рада, один із пунктів її порядку денного — Житловий кодекс. Як ви ставитесь до ідеї карати боржників примусовим виселенням із квартири до менших та гірших помешкань?

У новому проекті Житлового кодексу такої норми немає. Може, ви здивуєтесь, але така норма є в кодексі, що діє зараз. Просто немає такої практики, щоб муніципалітети та комунальні підприємства зверталися до судів, хоча, в принципі, відповідальність за те, що людина має великий борг, на сьогодні можлива. Якщо поставити таку мету, можна зробити опис майна, продати його — діючий на сьогодні кодекс це дозволяє. Переконаний, що, враховуючи ту ситуацію, яка зараз складається, треба дуже обережно підходити до подібних питань.

Чи дорожчатиме проїзд у міському транспорті, в тому числі й у метро? Яких “сюрпризів” чекати киянам щодо подорожчання життя?

Проїзд у наземному транспорті не дорожчатиме. Що стосується метро, то ситуація дещо нагадує комунальні тарифи. Було піднято вартість проїзду до двох гривень, потім було ухвалено рішення знизити ціну до 1,7 грн. Метрополітен звернувся до суду і виграв слухання у цій справі. Тож на сьогодні є всі правові підстави, щоб тарифи було підвищено. Зараз відповідне рішення розглядається Міністерством юстиції, і я не готовий спрогнозувати, яку постанову приймуть там.

Ви заявили на прес-конференції від 23 липня, що звільняєте керівника головного фінансового управління Віктора Падалку — за наявність дефіциту бюджету, за те, що місто у першому півріччі недоотримало мільярд гривень доходу. Ви також зазначили, що до кінця року дефіцит бюджету становитиме близько двох мільярдів. Яким чином ви розраховуєте “залатати” цю діру?

Тут проблема не лише в тому, що не виконано бюджет за перше півріччя. На моє переконання, системної роботи при прийнятті бюджету, при зат¬вердженні його Кабінетом Міністрів, ніхто не вів. Тому Київ просто програв. Я ще розумію, коли дефіцит бюджету становить два-три відсотки, але

10 відсотків — це вже нонсенс... Сьогодні ми з податковою інспекцією розглядаємо можливості для активізації нашої спільної роботи — для того, щоб на кінець року ми все-таки змогли скоротити цей дефіцит. Маючи мільярд дефіциту, ми сьогодні в ручному режимі вирішуємо, яку “діру” латати перш за все. А це не є нормальним, бо бюджет повинен працювати автоматично: надійшли кошти — їх освоїли згідно з фінансовим документом тощо.

Зараз складається така ситуація, що ми під кінець року, можливо, не матимемо змоги профінансувати всі першочергові видатки, зокрема ті, що стосуються роботи лікарень. До речі, така сама ситуація склалася й минулого року, тож зараз ми ще виплачуємо попередні борги, адже маємо зобов’язання перед організаціями, що надавали послуги чи товари. Скажімо, минулорічну закупівлю медичного обладнання було проведено таким чином, що лишилося 46 мільйонів гривень... Будь-який фахівець вам скаже, що прихований дефіцит — це перший крок до зловживань. Тому я прийняв рішення про відсторонення Віктора Падалки, втім, він залишається першим заступником начальника управління, і я думаю, що йому саме зараз слід зайнятися ліквідацією та реструктуризацією заборгованості, яка виникла на сьогодні.

Незабаром розпочнеться підготовка до написання головного фінансового документа Києва — бюджету-2011. Кияни добре пам’ятають “гігантоманію” мера Черновецького, який обіцяв збільшити прибуткову частину бюджету з 25 до 50 мільярдів, а також наслідки такої арифметики. Який підхід натомість можете запропонувати ви? Чи знову в міському бюджеті найбільш “обділеними” сферами будуть медицина та освіта?

Що стосується бюджету-2011, то зараз працює робоча група, і ми намагаємося разом з урядом сформувати бюджет у тих рамках, які є реальними для його виконання. Ми повинні мати змогу перевиконати бюджет. Безумовно, потрібно також максимально використати наявний потенціал та отримати всі надходження ще протягом цього року, а наступний бюджет навіть перевиконати. У новому Бюджетному кодексі йдеться про те, що у разі перевиконання бюджету 50% коштів буде направлено органу чи організації, яка забезпечила таке перевиконання.

А взагалі, існує думка, що бюджет будь-якої країни чи міста не буває ідеальним. І як би ми його не сформували, завжди на щось не вистачатиме — на культуру, на медицину, на освіту. Така реальність. Але що стосується захищених статей видатків (а це — заробітна плата, теплоенергоресурси, медикаментозне забезпечення), то тут, звісно, слід дотримуватися стандартів, про які ми зараз говоримо і якими ми повин¬ні забезпечити людей. Переконаний у тому, що якщо навіть ті самі ресурси по-іншому спрямувати на досягнення конкретної мети, то результат буде набагато ефективніший. Якщо, скажімо, вдатися до системи лікарняних кас, де буде врахована кожна копійка, то відразу вийде значна економія коштів, які потрібні на безкоштовне обслуговування пільгових категорій. Ще одна стаття економії — скорочення “управлінців”. Ми не можемо дозволити собі мати такий штат у районних та міській адміністраціях. Тобто скорочення штату чиновників — одна із засад стабілізації бюджетної сфери.

У розвиток цієї теми — щодо економії та цільового використання бюджетних коштів — не можу не порушити транспортної проблеми. Чи буде, врешті-решт, добудовано та відкрито станції метро “Деміївська”, “Васильківська” і “Голосіївська”? Коли завершиться будівництво Подільсько-Воскресенського мостового переходу?

Метро будують, на сьогодні з фінансуванням цього об’єкта проблем немає. Уряд надає суттєву підтримку. Ми зі свого боку серйозно займаємося зменшенням цін на ту продукцію, яку закуповує Київський метрополітен. Зараз на тих трьох станціях, які ви згадали, роботи тривають у належному темпі, і є впевненість у тому, що протягом року ці об’єкти введуть в експлуатацію. Що стосується транспортної розв’язки на Московській площі, то була загроза зриву поставок конструкцій із Російської Федерації. Наразі це питання вирішено. Ми навіть попросили уряд, щоб розмитнення товарів відбувалося просто на будівельному майданчику і процес не зупинявся. Крім того, ми активізували роботу щодо швидкісного трамвая (на ділянці між Старовокзальною та Кільцевою), плануємо здати цей об’єкт до 14 жовтня. Відносно мостового переходу на Троєщині та будівництва метро, то це не тема поточного року — настільки вартісні проекти ми зараз не потягнемо. Буквально у вересні ми розпочинаємо реконструкцію деяких вулиць у рамках підготовки до Євро-2012. Починаємо з проспекту Бажана, далі на черзі — вулиця Горького тощо...

У вас на стіні годинник зі зворотним відліком часу показує, скільки лишилося діб до Євро-2012. Наразі це 659 діб (інтерв’ю записано 19 серпня) І як місту вистачить цього часу, щоб підготуватися до чемпіонату на належному рівні?

У тому, що підготовка пройде на належному рівні, у мене особисто сумнівів нема. Значна кількість об’єктів — це, по суті, інвестиції у майбутнє. Особливо це стосується готельних комплексів. Нам потрібно, наприклад, мати 7300 чотири- та п’ятизіркових номерів, а матимемо 9 тисяч, тобто навіть із запасом... Але ж підготовка до Євро-2012 — це не тільки будівництво. Треба також, щоб працювала інфраструктура, щоб були підготовлені зони для вболівальників (приміром, частина Хрещатику та майдану Незалежності будуть такими фан-зонами). Крім того, ми плануємо реконструкцію парків, скверів, історичних місць — і все це слід завершити до наступного року. Життя не припиняється після 2012 року, тож ми хочемо, щоб і після чемпіонату місто виглядало як європейська столиця.

Не так давно ви сказали буквально наступне: “Ми повернемо Києву вкрадене”. Як конкретно ви це робитимете? Чи можливо наразі ліквідувати наслідки сумнозвісного земельного дерибану 2007 року, коли за безцінь підставним особам відійшли сотні земельних ділянок? Чи втручатиметесь ви особисто в найбільш гучні будівельні скандали, які загрожують втратою пам’яток культури?

Ми втручатимемося в усі випадки, які дають нам підставу вважати, що було порушено законодавство чи нормативну базу, і по кожному з них здійснюватимемо відповідні дії із залученням правоохоронних органів, Контрольно-ревізійного управління тощо і законним шляхом вирішуватимемо ці питання. Я не можу більш конкретно коментувати дану ситуацію, бо по ряду епізодів ведеться слідство. Але і ті справи, про які ви згадуєте, теж під контролем.

Що стосується будівництва довкола пам’яток архітектури, то я переконаний, що відповідні рішення повинні прийматись не керівником якогось певного підрозділу і не головним архітектором столиці, а тільки через громадське обговорення та з урахуванням думки фахівців. Тобто свою місію я бачу в тому, щоб налагодити таку систему управління, яка була б запобіжною для недопущення жодних помилок.

Як ви ставитеся до нового проекту закону “Про столицю”, в одному з положень якого передбачено “розведення” посад мера міста та голови КМДА? Якими є ваші особисті амбіції — чи балотуватиметесь на посаду міського голови у 2012 році?

Зараз ще немає приводу обговорювати такі речі. Законопроект, розглянутий парламентом, Верховна Рада відхилила. Іншого законопроекту від Кабміну чи від парламентарів на сьогодні поки що немає. Мети за будь-яку ціну обійняти найвищу столичну посаду в мене немає, тому що є інше завдання — налагодити систему роботи для вирішення соціальних та економічних питань, іншими словами, навести лад у Києві та дати місту можливість ефективно розвиватися. Оце і є мої амбіції. Сподіваюсь, кияни ними будуть задоволені.

Наталія ЛЕБІДЬ