Примарна швейцарська стабільність
Не встигли фінансові ринки заспокоїтися після падіння декількох банків в Сполучених Штатах Америки, як тривожні новини почали надходити з іншої частини світу. На цей раз захитався другий за величиною банк Швейцарії — Credit Suisse.
Ситуація розвивалася за класичним сценарієм. Ще минулого року з’явилася інформація, що банк занадто захопився роботою з ризикованими активами. Аудит виявив маніпуляції зі звітністю, що були покликані приховати реальний фінансовий стан установи.
“Акціонерами банку є велика кількість юридичних та приватних осіб, — розповідає “Апострофу” фінансовий експерт Василь Невмержицький. — І вони, звичайно, уважно відслідковують показники діяльності банку. Тому, коли з’явилися дані аудиту, які засвідчували, що банк має проблеми з ризикованими активами, власники акцій почали активно їх позбуватися і внаслідок цього їх курс різко упав. Також почався активний відтік вкладів клієнтів. І це викликало значні проблеми, оскільки в швейцарських банках дуже значна частка великих вкладів, адже там зберігають свої гроші небідні люди з усього світу”.
Через швидкий відтік VIP-клієнтів банк відчув нестачу вільних коштів для повернення вкладів. Це ще більше сприяло розростанню паніки.
Стало зрозуміло, що без сторонньої допомоги Credit Suisse був би змушений оголосити про банкрутство.
“Для того, щоб виходити з таких криз самостійно, банки зазвичай вдаються до заходів, які дозволяють залучити додаткові кошти, щоб розплатитися з вкладниками і погасити паніку: підвищують ставки за депозитами, випускають облігації тощо, — говорить Василь Невмержицький. — Проте така поведінка другого за розміром банку загрожувала стабільності всієї банківської системи Швейцарії, оскільки паніка серед акціонерів і вкладників могла перекинутися на інші банки”.
До того ж, уряд Швейцарії, яка традиційно пишається своєю банківською системою, не міг дозволити одному з ключових її учасників просто збанкрутіти.
“До Credit Suisse повною мірою відноситься вислів too big to fail (надто великий, щоб впасти), — розповів в коментарі виданню голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. — Збиток, який принесло б державі його банкрутство, значно перевищує ті витрати, які потрібні для його порятунку”.
Тому, щоб відвернути катастрофу швейцарський Центробанк надав Credit Suisse допомогу на суму 30 мільярдів франків (близько 31 мільярда доларів). Це дозволило на певний час відтягти, але не відвернути катастрофу. Гроші швидко закінчилися, і постало питання, що робити далі з стрімко деградуючим банком.
Уряд Швейцарії дійшов висновку, що врятувати банк в такому вигляді, в якому він існує, неможливо. Тому було вирішено знайти йому нового власника. Проте знайти покупця на таку величезну фінансову установу нелегко. Сума активів Credit Suisse на момент банкрутства перевищувала 530 мільярдів доларів (для порівняння, сума активів всієї банківської системи України складає близько 64 мільярдів доларів, а нещодавно збанкрутілого американського Silicon Valley Bank — 212 мільярдів доларів). Тож єдиною установою, здатною придбати Credit Suisse, виявився найбільший швейцарський банк — UBS. Саме йому було запропоновано рятувати своїх колег від повного краху.
Фото: Wikipedia
Керівництво UBS спочатку без захвату віднеслося до такої перспективи, оскільки зазвичай таким масштабним угодам передують довгі переговори і детальне вивчення фінансового стану об’єкту, що купується. Проте часу на це не було зовсім: стояло завдання вирішити проблему за вихідні 18-19 березня, і вже в понеділок, 20 березня, повідомити клієнтів та акціонерів банку, що у нього з’явився новий власник, що дозволило б погасити розширення паніки.
Але як переконати потенційного покупця погодитися на угоду?
“Протягом багатьох десятиліть Credit Suisse був великим гравцем на глобальному банківському ринку, — говорить Борис Кушнірук. — І в цій якості він накопичив величезну купу “скелетів в шафі”. І сьогодні ніхто не може оцінити, скільки і яких проблем він принесе новим власникам”.
Тому, щоб стимулювати UBS до швидкого рішення, швейцарський уряд зобов’язався надати об’єднаному банку гарантії на суму 100 мільярдів франків (104 мільярди доларів) на випадок неочікуваних збитків. І завдяки цьому угода про придбання Credit Suisse була укладена в рекордно короткий термін. Сума угоди склала 3 мільярди швейцарських франків (3,23 мільярда доларів).
Очевидно після першого знайомства зі звітністю придбаного активу, керівництво UBS виявило, що проблем там навіть більше, ніж очікувалося. Тому через кілька днів після підписання угоди уряд збільшив об’єм власних гарантій ще на 100 мільярдів франків.
На цьому історія одного з найстарших і найвідоміших банків у світі (Credit Suisse був заснований у 1856 році в Цюріху) закінчилася.
Різні шляхи — один результат
Падіння Credit Suisse одразу за хвилею банкрутства кількох банків в США, звичайно, викликало побоювання, чи не початок це чергової світової кризи, подібної до тієї, яка прокотилася планетою у 2008 році. Проте більшість аналітиків дотримується тієї думки, що ці історії різні.
“Credit Suisse дійсно зіткнувся з проблемами, подібними до тих, які призвели до банкрутства Silicon Valley Bank (SVB), — розповів “Апострофу” економіст, колишній член Ради Національного банку України Віталій Шапран. — Але йшли банки до свого кінця по-різному. У SVB це була жадібність менеджменту, який не страхував свої відсоткові ризики, а при підвищенні рівня ставок ФРС (Федеральна резервна система США, аналог центробанку) зіткнувся з відпливом депозитів і змушений був розпродавати портфель своїх активів зі збитком”.
В той же час, в основі проблем Credit Suisse лежить необачне захоплення ризикованими активами. Зокрема він розмістив значні кошти у американському сімейному офісі Archegos Capital (”сімейний офіс” — організація, що надає послуги з управління родинними активами).
За словами Віталія Шапрана, Credit Suisse “спіткнувся” об дефолт Archegos Capital (відбувся у березні 2021 року — “Апостроф”), і тоді банк втратив до 10% активів. Пізніше інформаційна хвиля, що прийшла зі США, посилила проблеми Credit Suisse.
Проте попри різні історії, останнім поштовхом до падіння і Silicon Valley Bank, і Credit Suisse стала хвиля інфляції, яка прокотилася світом у 2022 році. Для боротьби з нею центробанки ЄС, Швейцарії і Федеральна резервна система США були вимушені різко підняти облікові ставки. Через це ринкові ставки дохідності зросли і стали значно вищими за ставки дохідності довгострокових облігацій, які були в портфелях банків. В результаті ціни цих активів стали падати. І коли банкам довелося повертати вклади своїх клієнтів, вони були змушені продавати свої цінні папери зі збитком.
“Загальним в історії SVB та Credit Suisse є те, що низка негативних подій призвела до відтоку вкладів, а також необхідності розпродувати активи з дисконтом через зростання рівня ставок у США та ЄС, — говорить Віталій Шапран. — Проте керівництво Credit Suisse виглядає більш професійно. Можна сказати, що банк став жертвою збігу обставин в результаті всього лише одного прорахунку менеджменту в ситуації з Archegos Capital. Але обидва банки постраждали від швидкого для західного ринку зростання рівня ставок”.
Реакція урядів США і Швейцарії також виявилася подібною. В обидвох випадках було вирішено, втрутитися в ситуацію і мінімізувати вплив від банкрутства банків. Проте рівень наданих при цьому гарантій був різним. В зверненні до народу США президент Байден запевнив, що уряд гарантує всі вклади в SVB повному обсязі. Проте акціонери банку жодних компенсацій від уряду не отримали.
“Вони свідомо пішли на ризик, і коли ризик не окупився, інвестори втратили свої гроші. Так працює капіталізм”, — заявив Байден.
Натомість угода про придбання Credit Suisse передбачає, що UBS повністю розплатиться не лише з вкладниками, але й з колишніми акціонерами збанкрутілого банку. Таким чином, для акціонерів швейцарського банку закони капіталізму вирішено пом’якшити.
“Це переворот в банківській справі, оскільки зазвичай при падінні банку гроші акціонерам виплачують в останню чергу: як власники вони несуть відповідальність за діяльність свого підприємства,” — пояснює Василь Невмержицький.
На думку експерта, таке рішення говорить, що діяльність банківських систем в світі переходить в нову стадію. Якщо раніше питання виживання банків було більше їхньою справою, і ті, хто не справлявся з бізнесом, банкрутіли, то тепер держави все більше втручаються в процес, відвертаючи банкрутства.
Своя логіка в таких діях існує, оскільки банки є “системою кровообігу” економіки. І їхні банкрутства, особливо, коли йдеться про великі системоутворюючі банки, наносять шкоду величезній кількості підприємств і гальмують економічний розвиток.
З іншого боку, банки, впевнені у тому, що в будь якому разі уряд їх порятує і виплатить все належне вкладникам і акціонерам, вже не стануть так ретельно ставитися до формування своїх кредитних і інвестиційних портфелів. Не несучи відповідальності за свої дії, банкіри все більше вдаватимуться до ризикових операцій, що кінець кінцем все одно призведе до глобальної кризи.
Естафету приймає єврозона
До речі, ризики перетворення згаданого вище “банкопаду” у повноцінну кризу посилилися через проблеми найбільшого за розмірами активів банку Німеччини і десятого у Європі.
“Наступним “на вихід” може піти Deutsche Bank. Гуркіт буде сильніший ніж від Credit Suisse”, — написав у Facebook фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Будівля Deutsche Bank у Франкфурті-на-МайніФото: Wikipedia
Про що власне йдеться?
Акції Deutsche Bank, які в березні втратили більш ніж одну п’яту своєї вартості, 24 березня обвалилися майже на 15%, що стало найбільшим для нього падінням з весни 2020 року. Як пише Forbes, це обумовлено різким зростання вартості кредитних дефолтних свопів банку — так званих страховок від дефолту.
Про проблеми Deutsche Bank говорять вже давно. Зокрема ризики банкрутства були у 2016 році, а останній раз серйозні побоювання щодо нього лунали в жовтні 2022 року. І тоді, до речі, Deutsche Bank згадувався разом саме із Credit Suisse.
Це цілком зрозуміло, адже менеджери обох банків надто захоплювалися інвестуванням у високодохідні, проте доволі ризикові активи.
По суті, до тієї ситуації, яка склалась зараз, Deutsche Bank і Credit Suisse йшли роками, якщо не десятиліттями. Просто сьогодні різні фактори зійшлися в одній точці, і це зумовило кризу.
“Ринки думали, що після кейсів SVB, Credit Suisse центробанки в США та Європі поставлять на паузу підвищення ключових ставок (які і спричинили деякі проблеми в банках), але Fed (ФРС) та ECB (Європейський центральний банк, ЄЦБ) показали, що стабільність цін для них все ще задача, яка важливіша, ніж питання фінансової стабільності, або, що ризики для фінстабільності не такі великі, щоб змінювати монетарну політику”, — написав у Facebook заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді (МВФ) Владислав Рашкован.
Також слід додати, що Deutsche Bank має сумну репутацію довготривалого співробітництва з Росією (банк нерідко називали “пральнею” брудних російських грошей). Це теж його ріднить із Credit Suisse. Нещодавно стало відомо, що він, так само як і його новий власник UBS, є фігурантами розслідування Міністерства юстиції США щодо того, чи допомагали фінансисти російським олігархам ухилитися від санкцій.
Але що буде далі?
“Прийдеться друкувати багато грошей”, — вважає Олексій Кущ. При цьому він висловив впевненість, що такому банку як Deutsche Bank збанкрутувати не дадуть.
Німецький канцлер Олаф Шольц запевнює, що причин для занепокоєння немає. У свою чергу, голова ЄЦБ Крістін Лагард заявила, що банківський сектор єврозони залишається стабільним.
Впливовий часопис The Economist, аналізуючи ситуацію з Deutsche Bank, пише, що завдяки діям європейських регуляторів більшість ризиків банків ЄС хеджовано.
Крім того, зазначає The Economist, Deutsche Bank, на відміну від Credit Suisse, є прибутковим, і 70% його депозитів застраховані (в Credit Suisse майже не було застрахованих вкладів).
Тож на сьогодні є привід для обережного оптимізму, що ситуація у певних банках, зокрема в Deutsche Bank, не вийде з-під контроля, і повторення світової фінансової кризи, як у 2008 році, не буде. Але абсолютної впевненості в цьому немає. Це буде залежати від різних подій уже у найближчі часи.
Віктор АВДЄЄНКО, Роберт ВАСИЛЬ
