Назад до СРСР

Й використовує для пропаганди нібито аналітичне ток-шоу. Усе-таки Грузія та Україна — винятки на просторі, який із пострадянського перетворюється на неорадянський.

Якщо ви дивилися минулого тижня ток-шоу “Судите сами” на російському каналі “Первый”, вас, мабуть, вразила робота російської пропагандистської машини. Можливо, вам навіть здалося, що повернулися радянські часи.

На майстерно зрежисованих, але вдаваних “дебатах” обговорювався звіт ЄС про минулорічну війну між Росією та Грузією. Учасники були підібрані дуже ретельно, щоб не вийшло реальної розбіжності в думках. Такі фальшиві дебати виставляють на показ механізм російської пропаганди краще за будь-які інші медіа-події. А висловлювання учасників ток-шоу “Судите сами” є тривожними симптомами, до яких слід прислухатися міжнародній спільноті.

Програма мала на меті “прояснити” для громадськості: у підготовленій за підтримки Євросоюзу доповіді зроблено “однозначний” та “остаточний” висновок, що “єдиною відповідальною” за конфлікт стороною є Грузія. Ця інтерпретація необ’єктивна, бо доповідь ЄС дає набагато двозначніше бачення, гостро критикуючи всіх учасників конфлікту.

Ток-шоу навіть не спробувало відобразити цей баланс і не запросило для коментарів нікого з інституцій ЄС чи з місії, що працювала над доповіддю, не кажучи вже про представників грузинського табору.

Просуваючи своє спеціально викривлене бачення дослідження, фінансованого з ЄС, передача показала: вона теж є інструментом у кремлівській кампанії, аби переконати народ, що “навіть ЄС” благословив воєнне зусилля Кремля і що міжнародна спільнота визнала легітимність його дій в Грузії.

Ще одну тривожну (і то не найстрашнішу) думку висловили найбільш ворожі до Грузії промовці, включно з депутатами правлячої партії “Единая Россия”. За їхніми словами, стабільність на Кавказі була й буде можливою, тільки якщо регіон контролюватиме “єдиний господар”. Звісно, мався на увазі Кремль.

“Судите сами” рясніло штампами неорадянської пропаганди — як-от що Росія залишається відкритою до “братнього народу Грузії”, що став жертвою свого “військового злочинця” президента.

Кажу вам як людина з пострадянської частини Європи: якби ви подивилися це шоу, вам би стало моторошно від відчуття, що старі часи повертаються.

І це вперше за останній час, коли Кремль доніс своє послання з допомогою доповіді ЄС.

Сам по собі цей документ є, напевно, серйозним внеском у дослідження, і тому його позитивно сприйняли різноманітні неурядові організації. Та пропагандистська машина Росії надто легко все спотворює. Як ЄС пояснить російським громадянам, що мав на увазі не те?

ЄС має право критикувати Грузію, а ще — ніде правди діти — Україну. Обидві країни змарнували великі можливості й не спромоглися виправдати сподівання, відколи у 2003 та 2004 роках пережили демократичні перетворення.

Але вони принаймні спробували розвіяти інертну пострадянську атмосферу й намагаються побудувати вільні суспільства. Погляньте на інші колишні радянські країни (крім балтійських) і ви побачите, що Грузія та Україна є винятками в регіоні, який загалом прямує “назад до СРСР”.

Володимир ЄРМОЛЕНКО

Перевод — Inozmi