Мішень №1: як держава підставляє виробників зброї

За останні дні росіяни здійснили два наймасовіші обстріли України з початку повномасштабного вторгнення.

29 грудня росіяни запустили понад 120 ракет різних типів та понад 20 безпілотників по об’єктах інфраструктури та житлових кварталах українських міст. 2 січня українські сили ППО знищили 72 ворожі повітряні цілі, зокрема 10 аеробалістичних ракет Х-47М2 “Кинджал”.

Внаслідок атаки 29 грудня загинуло 29 киян. 2 січня теж були жертви.

Але якщо про жертви, принаймні цивільні, ми знаємо. Якщо про влучення у пологові будинки, багатоповерхівки, торгові центри, влада говорить вголос, якщо про ураження критичної інфраструктури ми здогадуємось по відсутності світла, води і тепла в домівках, то про ураження воєнних об’єктів ми не знаємо подробиць ніколи.

Цей текст теж буде не про те, що уразили, а про те, наскільки в нас надійно захищена інформація про воєнну інфраструктуру.

Будьмо чесні, росіянам не треба був google — вони зайшли в Україну за картами доріг Другої світової. Автор бачила це наочно, перебуваючи місяць в окупації.

В росіян є вся інформація про наші воєнні підприємства, які працювали за часів СРСР. Так само і про критичну інфраструктуру.

Ми пам’ятаємо, як у березні 2022 було ракетно-бомбовим ударом знищено виробничі потужності КБ “Луч” у Києві.

Через місяць, 15 квітня “Укроборонпром” підтвердив повідомлення, що росіяни завдали удару по цехах ДП “Жулянський машинобудівний завод “Візар”, розташованих у Київській області. Цей завод виробляв комплектуючі до крилатих ракет Р-360 протикорабельного комплексу “Нептун”.

30 липня РФ обстріляла територію заводу Малишева, що спеціалізується на випуску та модернізації важкої й легкої бронетехніки. Це був не перший обстріл.

19 серпня 2022 росіяни завдали удару по цехах Мотор-Січі, попри те, що власник заводу продовжував їм постачати комплектуючі вже під час війни і за що був затриманий СБУ.

Звісно ж, заводи мусили змінювати свою локацію, щоправда по деяких з них прилітало одразу після запуску.

Тут найперше не можна виключати людський фактор і конкретних зрадників.

Автору за останні місяці довелось чути як на один аеродром прилетіло саме в той ангар, де мало стояти пальне. І тільки якимсь дивом за дві години до того його звідти вивезли.

А на інше підприємство критичної інфраструктури шпигунка зайшла у вигляді прибиральниці від клінінгової компанії.

Влітку цього року були знищені потужності одного з приватних виробників дронів, які мали б полетіти на 40 км.

І якщо 2 січня наші сили ППО спрацювали як боги, то 29 вдалось врятувати не всіх і не все. На жаль.

Незважаючи на атаки ворога і набіги Держаудитслужби, виробничі потужності оборонно-промислового комплексу цього року зросли втричі, а по окремих напрямках — в десятки разів.

Про це 27 грудня на брифінгу повідомив міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін.

За даними міністерства, нині оборонно-промисловий комплекс України охоплює 500 підприємств, на яких задіяно 300 тисяч працівників.

“Попри бойові дії, економіка нашої країни розвивається. І ОПК робить свій вагомий внесок: з 4,9% зростання ВВП України 1,5% дала оборонна галузь у 2023 році”, — йдеться в повідомленні міністерства.

“Виробництво на державних підприємствах у грошовому еквіваленті зросло на 92% (порівняно з 2022 роком) і становить понад 79 млрд грн”, повідомив генеральний директор АТ “Українська оборонна промисловість” Герман Сметанін.

Це понад 637 тисяч одиниць виробленої і відремонтованої продукції, що становить 1 117% від минулого року.

Слід зауважити, що деякі з підприємств робили релокацію і відбудову без допомоги уряду. Їм в цьому скоріше допомагав “цех”, за яким бігало ДАСУ і кричало, що вони незаконно мають 3% прибутку (бо його забули включити в 335 постанову).

В результаті аудиту ДАСУ було порушено 44 провадження. Але головне не це. А те, що ДАСУ навіщось вимагало від деяких виробників ВПК документи про реальне розташування складів, виробничих потужностей та співвиконавців договорів.

Але це не найгірше — в Україні досить просто знайти дані про багато підприємств. Для цього навіть не треба особливо лізти у відкриті реєстри. В деяких випадках google видає значно більше інформації.

Зараз в Міноборони просять змінити постанову Кабміну, щоб під час публічних закупівель не оприлюднювати дані щодо виконавців договорів. І це логічно з міркувань безпеки армії.

Але, захищаючи тилові закупівлі, Кабміну та СБУ треба було б ще сильніше дбати про оборонку.

Натомість головний сюр полягає в тому, що є сайт, де можна побачити всіх підрядників і контракти державних воєнних підприємств. При цьому, як виявилось, багато хто взагалі не знав, що такий треш можливий на 10-му році війни.

Виявляється, скласти боєприпаси ялинкою і сфоткати на білому фоні для листівки — це загрожує безпеці. А от відкрита інформація про виробника — це нормально.

Це приблизно як спорядити бійця, а замість бронежилету одягти на нього паперову білу мішень.

Для того, щоб вирішити цю ситуацію, достатньо просто обмежити доступ до інформації про таких виробників.

Але, здається, хтось чекає незворотних наслідків.

Бо насправді російські ракети летять дуже точно.

Тетяна НІКОЛАЄНКО