Між страхом і захватом: авантюра Зеленського на Курщині поставила США перед дилемою

У США оцінюють, як вторгнення може змінити політичну та військову динаміку війни. Думають там і про наслідки позиції Вашингтона у питанні того, як Україна використовує американську зброю.

Рейд, який застав зненацька як російських, так і, очевидно, західних лідерів, унаочнив одну з дилем Заходу: як надати Києву засоби відбити вторгнення Росії, але не ризикувати ескалацією з Москвою.

Оскільки президент Путін завжди намагався зобразити конфлікт як війну між Росією та Заходом, Байден прагнув обмежувати допомогу так, щоб відкинути цей наратив і не допустити загострення.

Але український наступ на Курщині — найбільше просування іноземних військ на територію Росії з часів Другої світової війни — на думку військових аналітиків, поставив перед Білим домом низку нагальних питань.

Чи не занадто швидко розширюються межі встановлених Вашингтоном обмежень щодо того, як Україна може використовувати американські та НАТівські системи озброєння?

Чи є ризик перетнути “червоні лінії” Росії через участь Заходу у війні? Якщо ні, чи довів президент Зеленський Вашингтону, що Путін блефує?

Автор фото EPA

Український рейд на Курщині — це найбільший наступ іноземних військ на територію Росії з часів Другої світової війни

Попри ризики та невизначеність, деякі посадовці у Вашингтоні відчувають подив і захоплення кроком Зеленського. Якщо порівняти коментарі офіційних осіб США за останній тиждень, стає дещо зрозумілою позиція, яка формується.

Адміністрація наполягає, що Україна не попереджала її заздалегідь про наступ. Прессекретар Білого дому Карін Жан-П'єр заявила, що Вашингтон “не має до цього відношення”.

Що ж до використання американської зброї, то представники Білого дому, Пентагону та Державного департаменту офіційно не підтверджують, чи її використовують, але здається абсолютно очевидним, що так, — враховуючи залежність України від систем озброєння США та НАТО.

Колишній речник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов розповів “Голосу Америки”, що ракетні установки HIMAR, надані США, мали вирішальне значення для просування.

США вочевидь дали опосередкований дозвіл на використання своєї зброї під час наступу на Курщині. Речник Пентагону генерал-майор Патрік Райдер сказав цього тижня: “Ми вважаємо, що вони перебувають в рамках політики, яку ми встановили. Ця політика не змінилася, зокрема, щодо використання зброї США”.

Офіційні особи кажуть, що напад “відповідав” їхній політиці “з самого початку”, щоб Україна могла захистити себе від атак через кордон.

Але прессекретарка Пентагону Сабріна Сінгх додала: “Ми не підтримуємо атаки на далекі відстані в Росію. Ці (атаки - Ред.) більше для перехресного вогню. Я не збираюся встановлювати діапазон”.

США є найбільшим постачальником зброї в Україну. Буквально минулого тижня Пентагон схвалив 63-й впродовж трьох років транш обладнання. Він включає ракети Stinger і артилерійські снаряди.

З початку великого російського вторгнення президент Байден спочатку відмовлявся надсилати передову зброю — артсистеми HIMARS, системи протиракетної оборони Patriot і винищувачі F-16, але потім змінив свою думку.

Те саме стосується політики Білого дому щодо українських атак на територію Росії. Протягом багатьох місяців президент Зеленський благав дозволити завдати ударів по військових цілях у Росії, щоб зменшити атаки на Україну.

У травні Байден нарешті дозволив використовувати американську зброю для ударів через кордон із Росією, але лише у прикордонні з Харківською областю, яка перебувала під російськими атаками. Білий дім назвав цей дозвіл заходами для “контрудару”.

“Її (американську зброю - Ред.) дозволено використовувати біля кордону, коли (російські військові об’єкти) використовуються по інший бік кордону для нападу на конкретні цілі в Україні, — сказав Байден у червні. — Ми не санкціонуємо удари на 200 миль вглиб Росії, і ми не санкціонуємо удари по Москві чи Кремлю”.

Через кілька тижнів цей дозвіл поширили на будь-яку точку вздовж кордону, де російські війська готувалися напасти на Україну.

Відтоді Зеленський, а також деякі його європейські союзники та деякі американські демократи закликали США ще більше “розв’язати” Україні руки.

Зокрема, український лідер хоче мати можливість використовувати надані США ракети великої дальності ATACMS для вогню вглиб Росії, щоб знищити місця запуску безпілотників і ракет. Вашингтон відмовив.

Над цими його рішеннями майорить зловісне попередження президента Путіна, який погрожував використати “всі доступні засоби”, якщо територіальна цілісність Росії опиниться під загрозою. І це — на додаток до його бряцання ядерною зброєю.

Зрештою, позицію президента Байдена можна підсумувати так: Україна може вирішувати, як найкраще захищатися, використовуючи американську зброю, включаючи удари через кордон, але в чітких межах і без використання ракет великої дальності. Слова, які він використав у червні, свідчать про те, що рамки України — “у безпосередній близькості до кордону”.

Наступ під Курськом переніс цю американську дилему на неочікувану територію — буквально. Атака України — це транскордонний наземний штурм, у якому, як повідомляють, бере участь від 5 000 до 12 000 військових.

За деякими непідтвердженими російськими повідомленнями, українські сили могли просунутися вглиб Росії до 30 кілометрів. Київ заявив, що його війська контролюють 1000 квадратних кілометрів території Росії, в тому числі понад 70 сіл і міст, а також захопили сотні військовополонених. Російські офіційні особи заявили, що близько 132 тисяч людей евакуювали.

З огляду на те, що офіційні особи США все ще не бажають говорити публічно про подробиці, вони досі обмірковують: що український наступ означає для поля бою, майбутнього війни і як він вплине на розрахунки Путіна.