Мешканці Борисполя залишилися без житла

Воно є і орендарем земельної ділянки, і забудовником 189-квартирного будинку по вулиці Ватутіна,97у Борисполі.

Українська будівельна галузь впала. На сьогодні, за інформацією Асоціації приватних інвесторів і вкладників, в Україні зупинилося зведення 2780 будинків. Близько сотні — лише в столиці, де впродовж останнього десятиліття спостерігався справжній будівельний бум. Щоправда, 34 багатоповерхівок І у Києві припинили свій “ріст” ще до фінансової кризи. Є такі і в регіонах, зокрема в Хмельницькому, Запоріжжі, Борисполі тощо.

Скажете, будівельники — в цій біді не єдині, так само від економічної скрути потерпіли й хіміки, металурги, транспортники... Однак, якщо в інший галузях люди втратили свої майбутні доходи — робітники — зарплати, а власники — прибутки, то в бетонних і цегляних недобудовах “закам'яніли” ще й кошти, давно зароблені простими українцями, або ж взяті в борг під чималі відсотки. У цьому й різниця, для багатьох — ледь не трагічна.

Колись один із сумнозвісних правителів СРСР казав, що смерть однієї людини — це трагедія, а смерть мільйонів — статистика. Чи не такою логікою керуються нині в Україні? Принаймні ще рік тому про проблемні довгобуди хоч якось згадували у владних коридорах (якщо не в кабінетах), то нині всі мовчки спостерігають за тисячами нових претендентів на статус “еліта-центру”. І, як колись на війну чи голод, нині всю цю “статистику” списують на кризу.

А ще наші чиновники завчили, що “влада не втручається в господарські справи суб'єктів підприємництва”. До пори — до часу, допоки якийсь Волконський чи інший “елітний суб'єкт” не накиває п'ятами за межі держави.

В історії, про яку мова піде нижче, й ця бюрократична відмовка — неактуальна. Адже “Укрвійськбуд” — повністю державне підприємство, підпорядковане Міністерству оборони. Воно є і орендарем земельної ділянки, і забудовником 189-квартирного будинку по вулиці Ватутіна,97у Борисполі. Та й розмови про нинішню кризу ніби не личать його керівникам, бо дім, згідно з усіма документами, мав ще в другому кварталі минулого року прийняти новоселів. Проте останній будівельник залишив будмайданчик ще на початку торішнього серпня, не завершивши зведення кількох поверхів у двох секціях та не встановивши двері, вікна, комунікації в ще двох під'їздах, де, бетонні плити уже, щоправда, зцементовані між собою аж до даху.

З того часу під цією кам'яною напівспорудою приватні інвестори будівництва влаштовували не одні стихійні збори. До них приїжджали і директор “Укрвійськбуду” Віктор Коробкін, і чиновники з департаменту будівництва Міноборони, але їхні виправдання кризою і безгрошів'ям ще більше обурювали людей. Адже, по-перше, 160 квартир у будинку були проінвестовані давно і повністю в сумі 55 мільйонів гривень, а, по-друге, Міноборони має в будинку і свою частку — понад 20 квартир, які, зрештою, можна теж реалізувати, якщо вже “кровних інвестицій” простих людей з якихось причин зненацька забракло.

— Я їздив на особистий прийом до директора “Укрвійськбуду”. Це підприємство, до речі, уже переселяється з свого офісу по вулиці Мельникова у Києві, бо, мовляв, не має коштів на оренду. Віктор Станіславович запевняв, що зупинка тимчасова, що будівництво відновиться в кінці вересня. Пізніше нас годували обіцянками на кінець року. Найсвіжіша з них про те, що будинок буде здано в другому кварталі 2009-го. Але ж він — вже на носі, а на будівництві лише бездомні собаки й коти бігають, — розповідає інвестор Олександр Пріма. — Люди кажуть, що в “Укрвійськбуді” підготували угоду, у якій є новий термін — третій квартал 2010 року. Коли ми інвестували свої гроші, то думали: що може бути надійніше, ніж державне підприємство, ніби жодною “елітою” не пахло, але, з'ясовується, й державна структура — ненадійна ланка.

Приватні інвестори звернули увагу й на те, що в двох листах-відписках від “Укрвійськбуду” і департаменту будівництва Міноборони значаться різні суми коштів, уже витрачених на будівництво. В одному — 23 мільйони гривень, у іншому — 22. Різниця ніби не суттєва, якщо не лічити нулів: мільйон — не копійка й не гривня! Але справа не в мільйоні, а в тридцяти двох. Якщо з 55-ти витратили нехай і 23, то де ж інші? Криза, валютний курс, інфляція “з'їли”? Може, й так, проте люди не винні, вони свої зобов'язання виконали сумлінно. Але, вийшло, сплатили гроші — і стали непотрібними.

ДП “Укрвійськбуд”, як стверджують інвестори, хоче вийти сухим з води, переклавши свою відповідальність на таке собі ТОВ “Форелл”, куди люди носили свої гроші. Проте інвестори добре знають, звідки виросли ноги цього посередника. “Фонд “Форелл” було створено самим же “Укрвійськбудом”, його директором став колишній військовий, підполковник у відставці Володимир Шаповалов, який раніше працював в “Укрвійськбуді”, — не хочу сказати, що рядовим працівником, але не був навіть у числі керівників, — розповідає Олександр Пріма. — “Форелл”, маючи статутний капітал 20 тисяч гривень, випустив спеціальні облігації на суму 25 мільйонів гривень і розповсюдив їх серед інвесторів. Порука перед Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку, між іншим, була здійснена з боку того ж “Укрвійськбуду” Міністерства оборони України”.

В Асоціації приватних інвесторів і вкладників — громадській організації, що об'єднує постраждалих від діяльності наших горе-зодчих — порадили “колегам” наразі домагатися оформлення права власності бодай на об'єкт незавершеного будівництва, такі прецеденти в

Україні вже є. “Я взяла кредит у банку, мушу його сплачувати ще 10 років — фактично за повітря, у якому на цей час мала б бути моя оселя. Та й як оформити у власність недобудову, якщо мого поверху ще взагалі немає. Щоб збудувати мені квартиру, будівельникам слід звести ще три поверхи”, — бідкається Ольга Белова. Аналогічна ситуація й у Віктора Гороля. А Дмитро Дан, як з'ясувалося нині, колись взагалі навіть переплатив за своє помешкання, але не має ні квартири, ані “здачі” не віддали.

...Коли інвестори скаржилися на свої біди, по радіо повідомили, що в аеропорту “Бориспіль” затримано директора “Київвисотбуду” Миколу Маріньоху, заслуженого будівельника України, якого Генпрокуратура підозрює в шахрайстві з коштами приватних інвесторів при зведенні будинків у Києві на вулицях Сім'ї Сосніних і Старонаводницькій, в тому ж Борисполі та селищі Чубинському. Знаєте, як відреагували наші співрозмовники на таку звістку? Дуже гуманно! “Хіба людям легше стане, якщо когось посадять у тюрму? їм же житло потрібне...” — сказали і за себе, й за жертв “Київвисотбуду”. От би такої людяності й тим, хто їздить на джипах, гріється на Карибах... за рахунок і досі не сплачених банківських кредитів простих інвесторів.

Олег ПЕТРЕНКО