Країни різні, агітація однакова. Як політики відкривають відремонтовані дороги та роздають корів

 Напередодні дня Києва мер міста Віталій Кличко відкрив новий пішохідний міст. Цього разу без офіційних урочистостей та випробувань на міцність шляхом стрибків на ньому, як це було зі “скляним” мостом. Проте якщо вам здається, що це лише в Україні політики звикли відкривати дороги, дитячі майданчики чи магазини, мусимо вас розчарувати — це не так.

Так, в інших європейських країнах і навіть на інших континентах кандидати та партії вдаються до надзвичайної креативності. Часто це нагадує і українську агітацію. Ця колонка — зібрання найяскравіших прикладів такої агітації, якими поділились експерти та громадські діячі під час міжнародного воркшопу Руху ЧЕСНО.

Корови, кури та мохіто

У 2021 році депутат Вінницької обласної ради від “Української стратегії Гройсмана” Сергій Кривешко вирішив порадувати місцевих жителів безкоштовним мохіто під час святкування Івана Купала.

А у далекому 2012 році Максим Луцький із нині забороненої проросійської Партії регіонів агітував киян та роздавав їм шампанське зі своїм портретом.

Здається, важко знайти яскравіші прояви “гречкосійства”. Проте з цим впоралися політики Боснії та Герцеговини. Під час виборчої кампанії 2020 року Transparency International зафіксувала, що міністерство агрокультури Республіки Сербської організувало у місті Білеча роздачу вагітних телиць перед молочним заводом, що належав тогочасному кандидату на посаду мера.

А мер муніципалітету Соколац пішов ще далі. Він передав 15 відгодованих курей та 90 кілограмів корму місцевим жінкам. Щоправда, зробив він це в рамках проєкту “Формування гендерної команди та ініціювання інноваційних гендерних дій для гендерно орієнтованого бюджетування на регіональному рівні”. 

Один із головних атрибутів шкільних років цілого українського покоління — щоденник з Юлією Тимошенко. А в Боснії та Герцеговині очільниця міста Високо використала кошти місцевого бюджету, аби надрукувати щоденники зі своїм фото перед місцевими виборами.

Мітинги, які іноді були фейками

Деякі політичні сили в Україні протягом багатьох років не гребували проплаченими мітингами. Видання Texty.org детально розповідало про одну з таких демонстрацій, що відбулася ще у 2017 році і була на підтримку партії “За життя” (пізніше її перейменували на “Опозиційну платформу — За життя”, нині вона заборонена).

Тоді учасникам платили по 80 гривень. Такі готівкові витрати традиційно складали велику частину як передвиборчих, так і звичайних “сірих” бюджетів політсил. Організація мітингів і раллі дорого обходиться і в інших країнах, в тому числі в Африці.

Більшість жителів Замбії, за даними Afrobarometer 2020, ніколи не мали доступу до інтернету. Хоча тогочасний президент Лунгу активно вкладався в онлайн-агітацію під час своєї кампанії та навіть домігся блокування свого головного опонента, це не допомогло йому перемогти на виборах у 2021 році. 

Агітація відбувалася переважно у форматі мітингів, зустрічей та неформальної комунікації між виборцями. Саме “сарафанне радіо” під час таких подій та у повсякденному житті зіграло визначальну роль у тих виборах. Загалом відсутність доступу до інтернету певною мірою сприяє поширенню фейків, адже кожен може передати знайомим неперевірену інформацію. 

Так, у Кенії під час виборів 2022 року поширювали фейкове фото мітингу на підтримку кандидата Руто. Те саме фото використовували в Зімбабве та в Нігерії. 

Урочисте відкриття асфальту

Урочисті відкриття за участі політиків — окрема технологія та ритуал. Наприклад, у Боснії та Герцеговині чиновники міста Бреза перед виборами відкрили навіть не відремонтовану дорогу, а перший шар асфальту на ній.

А один політик вирішив відкрити спеціальні магазини для пенсіонерів — там вони могли купити продукти за ціною нижче ринкової. Проте довго цей проєкт не протримався, вже за два роки полиці були майже порожні.

Зазначимо, що “засівання” пенсіонерів акційними чи безкоштовними продуктами — досить популярний хід і серед українських політиків. Цікава ситуація склалася у Кривому Розі. У 2022 році там почали роздавати малозахищеним верствам населення продуктові набори у брендованих пакетах “військової адміністрації Кривого Рогу”.

Такої структури ніколи не існувало, але це не завадило сину мера міста Олександру Вілкулу, колишньому нардепу кількох скликань та кандидату в президенти від забороненої “Опозиційної платформи”, “очолити” її. Втім, після розголосу та спростування існування військової адміністрації пакети із продуктовими наборами швидко змінили своє брендування на “Виконком Криворізької міської ради” та “Рада оборони м. Кривий Ріг”.

Цього року в усьому світі пройде значна кількість виборів. Хоча в Україні провести вибори неможливо через повномасштабну війну, деякі політики не змінюють свої стратегії та методи. Враховуючи те, що політичні технології виявляються схожими у різних країнах світу, ми можемо спостерігати, як протидіють подібним зловживанням за кордоном, та водночас ділитися власним досвідом. 

Рух ЧЕСНО неодноразово писав про те, як партії використовують тему благодійності для піару. Далі такі практики можуть застосовуватися ще частіше, а неофіційна підготовка політсил до примарних виборів розгортатиметься ще ширше.

Це одна з причин, чому варто моніторити політичні фінанси — і не лише офіційні партійні звіти, а й використання адміністративного ресурсу чи зловживання бюджетними коштами. Адже найбільші витрати ховаються не у рекламних кампаніях чи агітації. Насправді підготовка до цього часто коштує значно більше, тому не варто втрачати її з поля зору.

Віка МАКСИМОВА, аналітикиня партійних фінансів, Рух Чесно