Козир в рукаві Тимошенко

В кінці квітня очікується візит Юлії Тимошенко до Москви. Експерти прогнозують важкі переговори, особливо на газову тематику. Українська сторона вже пішла на певні поступки, запропонувавши росіянам вихід без посередників на внутрішній газовий ринок. Москва розмірковує. Натомість українська делегація на переговорах таки має в резерві один незаперечний козир. Чи зуміє вона скористатися ним, — це питання часу.

Український прем’єр-міністр планує наприкінці квітня здійснити візит особливого значення до Москви. Напередодні минулих вихідних Юлія Тимошенко після телефонної розмови з Владіміром Путіним пояснила журналістам, що прем’єрам вдалося по телефону залагодити конфліктну ситуацію, яка виникла 23 березня, коли між Україною та ЄС була укладена декларація щодо модернізації газотранспортної системи (ГТС). Саме з цієї причини російська сторона відклала на невизначений термін засідання українсько-російської комісії з економічної співпраці.

Для врегулювання проблем, що виникли у газовій сфері, та для продовження переговорів про можливість отримання Україною російського кредиту в 5 млрд. дол. США українському прем’єрові знадобляться вагомі аргументи. Підсолодити майбутню зустріч повинні були поступки російським партнерам у вигляді безпрецедентного урядового рішення про право для усіх великих українських підприємств хімічної галузі закуповувати газ напряму у виробників. Таке рішення фактично означає безпосередній вихід “Газпрому” на український ринок. За оцінками уряду, сукупний обсяг газу, необхідний для гігантів підприємств, складає до 8 млрд. кубометрів на рік, це п’ята частина імпортованого газу. Обговорення нюансів нововведення очікують під час зустрічі українського та російського прем’єрів. Однак в арсеналі української делегації існує й інший, не менш сильний, козир — реалізація Росією проекту “Південний потік”.

Нещодавно російський віце-прем'єр з питань ПЕК Ігор Сечін в інтерв'ю програмі “Вести недели” телеканалу “Росія” запевнив, що реалізація проектів з будівництва нових російських газопроводів до Європи — “Південний потік” і “Північний потік” — йде за планом. Він нагадав, що зараз по проекту “Південний потік” триває підготовка міжурядових угод з рядом держав.

Довідка: Проект “Південний потік” передбачає створення нового маршруту постачань газу до Європи. Його реалізують італійська ENI та російський “Газпром”. Запуск в експлуатацію газопроводу намічений на кінець 2014 року — початок 2015 року. Планується, що морська ділянка “Південного потоку” проходитиме по дну Чорного моря від російського (компресорна станція “Берегова”) до болгарського берега. Спільна протяжність чорноморської частки газопроводу складе близько 900 км. Проектна потужність — близько 31 млрд. кубометрів, не виключається її збільшення до 47 млрд. кубометрів. Для реалізації проекту “Південний потік” Росія укладає міжурядові угоди з країнами, через територію яких пройде наземна частина газопроводу. Вже підписані документи з Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією (частки 50 на 50), найближчим часом очікується підписання угод із Словенією та Австрією.

“Газпром”, за словами заступника його голови правління Олександра Медведєва, оцінює будівництво газопроводу у 19-24 млрд. євро. З цієї суми не менше 4 млрд. євро піде на будівництво підводної частини газопроводу, яку побудує СП “Газпрому” та ENI. Ще 15-20 млрд. євро доведеться витратити на наземну частину — від Болгарії до Австрії (1,3 тис. км.) і Адріатичного узбережжя Греції (990 км.). Кінцева вартість проекту залежатиме від обрання одного з чотирьох маршрутів. Найкоротший маршрут газопроводу проходитиме по континентальним шельфам Росії, України, Румунії і Болгарії. Другий маршрут обходить Румунію стороною. Ще два, які залишилися передбачають прокладення труби по шельфу Росії, Туреччини і Болгарії, однак їхня вартість оцінюється на порядок вище. У ході підготовчого етапу російська сторона намагається узгодити з партнерами маршрути будівництва підводного газопроводу територіями держав. У тому числі і територією України в Чорному морі.

Представник Державної прикордонної служби України повідомив “Главреду”, що Посольство РФ в Україні вже надіслало до МЗС України (а воно відповідно до служби) заявку російської компанії “Пітер Газ” на проведення комплексних морських інженерних досліджень уздовж запланованої траси морської ділянки газопроводу “Південний потік” у винятковій економічній зоні України в Чорному морі. Росіяни попросили українську сторону погодити заявку з іншими відповідними уповноваженими органами України (у томі числі й Держприкордонслужбою) і надати офіційний дозвіл на проведення досліджень.

ТОВ “Пітер Газ” є багатопрофільною інжиніринговою компанією повного циклу, яка займається у сфері розробки і реалізації проектів будівництва морських і сухопутних споруд нафтогазового комплексу. Вона володіє відповідними ліцензіями, має матеріально-технічну базу та підготовлений персонал. Саме ця компанія бере участь у проектуванні і прокладенні підводного газопроводу Джубга-Сочі протяжністю 174 км, який планують розпочати експлуатувати перед зимовими олімпійськими іграми. ТОВ “Пітер Газ” також залучено до інших проектів, зокрема, “Блакитний потік”, “Північний потік”, “Освоєння Штокмановського ГКМ” та інші.

Офіційний дозвіл на проведення комплексних морських інженерно-дослідних робіт уздовж можливої траси морської ділянки газопроводу “Південний потік” передбачає також залучення до роботи десятьох російських, одного болгарського та одного українського судна. При цьому, повідомив співробітник ДПС, одне із зазначених у заявці науково-дослідницьке океанографічне судно “Професор Штокман” з 1 березня ц.р. вже працює в акваторії Чорного моря і проводить комплексну океанографічну експедицію “Чорне море — 2009”. Судно належить Інституту Океанології РАН імені П.Ширшова і приписане до порту Калінінград. Воно побудоване в 1979 році, брало участь у більш ніж 80 наукових рейсах і відвідав практично всі райони Світового океану. Його технічні характеристики дозволяють здійснювати розвідку нафтогазоносних геологічних структур спірних газових родовищ на шельфі Чорного і Азовського морів у виключній економічній зоні та територіальних водах України. І було б безглуздо цього не робити зараз.

Однак, згідно з положеннями морського права (Конвенція ООН з МП від 1984р.), лише прибережна держава у виключній економічній зоні має суверенне право на розвідку і розробку природних ресурсів, а також інші види діяльності. Ця ж Конвенція ООН засвідчує, що розвідка та дослідження континентального шельфу можуть здійснюватися за умови збереження прав прибережної держави, а вибір траси та умов прокладання підводного трубопроводу — тільки за її згодою. Іншими словами, лише спеціально уповноважені органи України можуть надати дозвіл на проведення морських наукових досліджень у виключній економічній зоні нашої держави і за умови якщо така заявка подана за шість місяців до передбачуваної дати початку робіт. Національне законодавство дозволяє Україні відмовити у наданні згоди на здійснення іншими державами або їхніми юридичними особами морського наукового проекту або проведення морських досліджень. Це цілком можливо у випадку проведення розвідки природних ресурсів, спорудження, експлуатація або використання установок і споруд, або коли надана іншою державою інформація є неточною, а також коли іноземна держава має невиконані зобов’язання перед Україною.

У такому контексті українська делегація має сильні позиції, щоб переконати російських партнерів знайти компроміс і дійти згоди, а також захистити власні національні інтереси. Найперше — актуальне питання з недобором українською стороною законтрактованих об’ємів газу та можливих штрафних санкцій через це. У списку є багато й інших невирішених питань, які безпосередньо стосуються акваторії Чорного та Азовського морів. Зокрема, делімітація та демаркація українсько-російського кордону в цих морях та Керченській протоці, відшкодування збитків, завданих Україні внаслідок аварії російських суден у Керченській протоці в листопаді 2007 року.

Виникає можливість розв’язати проблему незаконного захоплення у лютому цього року російськими прикордонниками в українській частині Керченської протоки судна “Ялта” та семи членів екіпажу з відшкодуванням понесених збитків. Російська сторона звинуватила українських громадян у незаконному промислі риби і досі утримує їх у слідчому ізоляторі. Не зважаючи на публікації в ЗМІ, неодноразового звернення українських дипломатів та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини до росіян не дали жодного результату.

Важливим та конструктивним з точки зору економічної вигоди для сторін могла би бути участь України у проекті. Зокрема, участь її компаній та підприємств у проектуванні, будівництві, постачанні обладнання і матеріалів для спорудження газопроводу “Південний потік” як у виключній економічній зоні України та по всій його трасі.

Рон ВИСОЧАНСЬКИЙ