Комедія помилок Януковича

Напередодні свого 61-річчя президент України Віктор Янукович дав прес-конференцію. Це була його друга прес-конференція за термін президентства.

Як повідомила пізніше президентська прес-служба, на захід акредитувалися 440 журналістів, які встигли поставити близько 20 запитань; здебільшого це дозволили регіональним ЗМІ, бо вони “не так часто” мають подібну можливість; у підсумку журналісти “отримали відповіді на всі актуальні та гострі запитання”.

Із цих трьох тверджень перше є чистою правдою, друге — маніпуляцією, а третє — брехнею, такою ж невибагливою, як архітектурний план терикону.

Нікому, скажімо, не вдалося поцікавитись у пана Януковича, чи знав він про нюанси створення масовки, зібраної на його честь під “Українським домом”.

Помилка перша, організаційна

Серед сотень громадян — киян і мешканців області — неважко було знайти тих, що чесно зізнавалися журналістам, почім платять за годинку під прапором Партії регіонів (від 60 — 70 грн. для “постійних” учасників проплачених мітингів, і до 100 грн).

Щоправда, стояти під сонячним промінням їм довелось не одну годину. Але, на щастя, у них було агітпродукція, включаючи навіть спеціальні парасольки з партійною символікою. Тоді як громадянам, яким у приватних чи робочих справах потрібно було пройти через Європейську площу, було гірше. Доли міліція зганяла мітингувальників за спеціальні паркани, переходи було перекрито.

Жодного пояснення такому ідіотизмові знайти не можна. Мітингувальникам ніхто не загрожував, натомість дії міліції відверто позбавляли звичайних громадян їхніх очевидних прав.

Над усім цим шапіто майоріло гасло “Довіра сьогодні — впевненість завтра”. Воно неабияк зміцнювало бажання поцікавитись у самого Януковича, чи вірить він у подібні способи викликати “довіру”. Але, як уже було сказано, поцікавитись не вдалося не тільки цим.

В очікуванні Януковича журналісти центральних ЗМІ стали домовлятись між собою про порядок запитань. Але пізніше виявилось, що дарма: запитання задавали ті, кого вибирала прес-секретар президента Дарка Чепак.

Пробратися до мікрофону поза її вибором було неможливо, оскільки мікрофони не стояли в залі, як зазвичай, а спочивали на руках спеціально розставлених у секторах дівчат (пізніше прес-служба президента оголосила це новтінім і “європейським” кроком).

На жаль, усе це вилилось лише в чергові конфлікти журналістів із главою держави. Іноді було навіть дивно: гострі запитання, які все ж вдалося поставити, були цілком передбачувані. “Відповідач” міг би й підготуватись.

Коли глава держави зайшов до зали, маса робітників пера і мікрофона, розділена на чотири сектори, не ворухнулась. Справжні шанувальники Віктора Федоровича можуть побачити в цьому прояв “невихованості”. Ті ж, хто знає, як готуються заходи такого рівня, мали б відчути подив.

Адже в залі були й представники цілком лояльних видань, і, врешті-решт, представники адміністрації включно з Ганною Герман. Якщо “фанатів” Януковича так старанно зорганізували під стінами “Українського дому”, то влаштувати аплодисменти при його появі всередині було б узагалі легше легкого.

Схоже, організатори дійства просто не чекали такого прохолодного прийому.

Помилка друга: “Межигір’я”

“Шановні колеги”, — почав Янукович. — “Я до вас так звернувся, тому що ми з вами робимо спільну справу для нашої держави. Ви займаєтеся висвітленням того, що робить влада, як живе країна. І кожен громадянин на своєму місці має можливість, по-перше, відчути те, що сьогодні відбувається в країні, а по-друге, безумовно, зробити висновки”.

Далі гарант розповів, що минулого року економіка зросла на 4,2 %, а зарплати — на 10 %, що старт реформам дано, але що владі дуже важко “навчити таку величезну кількість чиновників швидко, і щоб вони діяли синхронно і ефективно”.

“Я завжди погоджувався, коли була критика чи зауваження. На них треба реагувати своєчасно, своєчасно виправляти, якщо є помилки, і більше не повторювати”, — підсумував президент — і негайно взявся далі повторювати свої класичні помилки.

Першу допомогу йому в цьому надав активіст руху “Стоп цензурі!”, відомий журналіст Мустафа Найєм. “Вікторе Федоровичу”, — почав він. — “Ми побачили будиночок, в якому ви, як стверджують, живете. Але ми так і не побачили, кому належать клубний будиночок, вертолітний майданчик, тенісний корт, на якому ви граєте… басейн, у якому плаваєте”.

Мустафа мав на увазі об’єкти на десятках гектарів колишньої державної резиденції та історичної пам’ятки “Межигір’я”. Численні розслідування ЗМІ стверджують, що в часи другого прем’єрства Януковича ласа земля перейшла під контроль компаній, пов’язаних із президентською родиною. Сам Янукович кілька разів заявляв, що йому належать лише вже згаданий будинок та менше ніж півтора гектари землі.

8 липня президент навіщось сам змусив засумніватись у його ж словах.

“Для кожної людини дім — це те святе, до якого не хотілося б, щоб хтось торкався будь-якими руками. Я також жива людина”, — заявив Янукович.

“Я думаю, що ви не знайдете президента, який би запрошував до себе у спальню!”, — розпалювався він. — “Давайте ми домовимось, що я, як і кожна людина, в гості запрошую тільки тих, кого є бажання!”.

Ці слова важко було зрозуміти інакше, ніж так, що Янукович вважає “своїм домом”, ба навіть “спальнею”, всі 140 без малого історичних гектарів. А не те, що нещодавно показував п’ятьом обраним “акулам пера”.

Щоправда, сам Віктор Федорович, “відчитавши” пресу, таки уточнив, що “Межигір’ям” не володіє. Але в дещо дивний спосіб.

“Якщо вам треба господарі (маєтку — Авт.), то пошукайте їх. Переконаний, що вони знайдуться. Вони інколи приїжджають в Україну”, — вразив присутніх Янукович.

Після чого скасував власне ж, річної давності, запрошення журналістів до “Межигір’я”, оскільки ті розмовляють із ним “язиком ультиматумів”.

Хотів того Янукович чи ні, але вийшло, що “язик ультиматумів” для українського президента — це прохання виконувати його ж власні обіцянки.

Помилка третя: батьки та діти

У такому ж “блискучому” стилі Янукович відреагував і на запитання про те, чому його син, нардний депутат Віктор Янукович, систематично голосує за інших депутатів. Як відомо, це є грубе й пряме порушення Конституції, яке депутати не раз обіцяли подолати, але, як і прогнозував Тиждень, нічого не зробили.

“У вас є діти?”, — недобрим тоном спитав президент у журналістки, яка ставила це питання. — “Коли станете матір’ю, ви зрозумієте, що таке дитина!.. Я вас запевняю, що мені не соромно за моїх дітей і онуків. Я хочу, щоб ваші діти були не гірші, ніж мої!”.

Як і з питанням про власників “Межигір’я”, Янукович швидко розпалився.

“Коли чіпають дітей… Коли дітей втягують у той бруд, у який ви намагаєтесь втягнути моїх дітей, мою сім’ю... Ви ще зачепіть онуків, старшому онуку 11 років, давайте, поганяйтеся ще за ними!”, — збиваючись, гнівався президент.

Насправді Янукович легко міг би віджартуватись — наприклад, наголосити, як акуратно його син ходить на роботу, на відміну від багатьох колег.

Але “сильний” четвертий президент України виявився носієм такої ж тонкої нервової організації, що і його “слабкий” попередник, який свого часу незабутньо накричав на журналістів, коли ті поцікавились, за які гроші веде цілком “мажорське” життя його син Андрій.

Трепетне ставлення Януковича до законопорушень його власного сина виглядає ще душевніше на тлі його ж реакції на скандал із сином давнього соратника. Йдеться про “справу Ландіка”, депутата Луганської міськради і сина нардепа від ПР, котрий побив відвідувачку одного з нічних барів.

Звичайно, побиття — це вам не “якесь” порушення Конституції. І Янукович, враховуючи відеозапис побиття, який показали навіть телеканали, не міг і не став би виправдовувати Ландіка-молодшого. “Ганьба, як кажуть”, — прокоментував президент вчинок Ландіка-молодшого улюбленим опозиційним гаслом.

Проте тут-таки гарант ледь не зізнався, що втручався в слідство. Скавзавши, що розмовляв про “справу Ландіка” з самим генпрокурором Пшонокою, Янукович додав: “Там справа зовсім невелика така”, — і навіть трохи підвів руку над столом, ніби щоб показати її товщину.

Тобто президент, очевидно, вже ознайомився з порушеною лише напередодні кримінальною справою. З яких юридичних підстав — незрозуміло. Але така пильна увага до бід навіть чужих дітей, безумовно, яскраво його характеризує.

Помилка четверта: запитання “ні про що”

Конфліктність у відносинах президента з журналістами його характеризує теж. Але, напевне, спинятись лише на цьому було б неправильно. Врешті-решт, свобода слова — одна з найважливіших проблем України, проте, на жаль, вона не одна взагалі.

Біда в тому, що про запитання, які президентові ставили “нескандальні” ЗМІ, часто-густо сказати просто нічого. На початку статті вже згадано, що більшість запитань віддали саме регіональним медіа. На жаль, запитання ці глибиною не вирізнялись. Як і відповіді.

Наприклад, президента аж двічі спитали про земельну реформу, і обидва рази одне й те ж. Янукович відповідав у такому стилі: “В цьому році ми повинні прийняти всі законопроекти, які стосуються земельної реформи”.

Це було корисно, та все ж малоінформативно. Адже основна штука в земельній реформі — не коли вона буде прийнята, а як ітиме. Хто може довести, що те ж багатостраждальне “Межигір’я” з його нібито закордонними власниками — не свого роду “пілотний проект” такої реформи? Так отож.

Певний інтерес в обіцянках Януковича покращити і реформувати все до невпізнання викликала хіба що тема українсько-російських відносин, особливо в її енергетичному вимірі. Наприклад, президент цілком однозначно сказав, що Україна, з одного боку, хотіла б мати “гарантії” завантаження нафтопроводів, а з іншого — інвестиції (треба так розуміти, російські) у власне нафтовидобування.

Про газ же Янукович — і знов цілком однозначно — повідомив, що ніякого “злиття” української НАК “Нафтогаз” із російським “Газпромом” не буде. І навіть не планувалось.

Разом із тим, президент підтвердив, що як мінімум “окремі підприємства” НАК будуть акціоновані на IPO. Янукович навіть вказав обсяги: продати збираються до 10 % акцій. На першому етапі.

Об’єктивно це дійсно дозволить залучити гроші для реформування галузі. З іншого боку, це покладе край “недоторканності” ГТС, яка зараз може належати лише державі.

Найважливіше ж тут — що скажуть на всі ці ініціативи росіяни. Це, зі слів Януковича, мже стати відомо до кінця місяця, коли він планує зустрітися зі своїм російським колегою Мєдвєдєвим. Перед тим між собою ще мають поспілкуватись прем’єр-міністри Путін та Азаров.

А можливо, й Путін та Янукович. “Я вчора мав розмову з Миколою Азаровим… У нього є там невеличка проблема, як у кожної людини, треба пройти курс лікування. Якщо він затримається, а буде необхідність зустрічі з Путіним, я його підміню”, — пообіцяв Янукович.

Помилка п’ята: міліції — все, громадянам — закон

Президентська прес-служба переказала слова президента про газ, російсько-українські відносини, земельну реформу. А також про неминучу боротьбу з корупцією, неминучу ж стабільність гривні та майже неминучу, якщо вірити Януковичу, Олімпіаду-2022 в Україні (хоч президент і обмовився, назвавши її “чемпіонатом світу”).

Про все інше, що описано вище, офіційних повідомлень не було. Як і на ще одну тему — судового процесу над Юлією Тимошенко.

Треба зауважити, що про цей процес Янукович намагався говорити акуратно. Щоб показати, як старанно він утримується від втручання в суд, президент навіть послався на якихось “консультантів”, які пояснюють йому правовий бік справи.

“Мої консультанти… відповідають, що на сьогоднішній день порушень закону судом немає”, — сказав глава держави. — “Закон порушується тільки Тимошенко, адвокатами і народними депутатами, присутніми в залі”.

“Є дівчина, яку побили, якій завдали тілесні ушкодження... і це зробили народні депутати”, — навів приклад Янукович. Тут же додавши: “З чийого боку була ця дівчина — я не знаю”.

Очевидно, провину депутатів у нападі на одну з мітингувальниць під Печерським судом “консультанти” президента уже встановили без жодного суду. Але не додумались, що парламентарі не стали б конфліктувати з власними ж прибічниками...

Як би там не було, дії депутатів — захисників Тимошенко Янукович прямо назвав порушенням закону. Дії суду чи міліції — ні.

“Я їх не виправдовую, але і їм не позаздриш”, — усього лише й сказав Віктор Янукович про останніх. А між тим, спецназівці не лише штовхались із народними депутатами. Власне, це навіть не головне.

Адже від них постраждали й особи, не захищені депутатським статусом. В тому числі ті ж журналісти, декому з яких навіть попсували техніку. Хоча ці люди в суді виконують свою роботу, а не прикидаються “небайдужими громадянами” за гроші, чи навмисне діють на нерви судді через свю партійну приналежність.

Таким чином, Віктор Янукович порівняно успішно уникнув звинувачень у публічному тискові на суд. Але от щодо загального розуміння “що таке добре і що таке погано”, президент дав усе зрозуміти чітко. Кидатися на людей погано, якщо ти опозиційний депутат, а якщо міліціонер — нічого страшного.

Максимум, що тут зробить гарант Конституції — скаже, що він тебе “не виправдовує”. І тут же тобі поспівчуває.

Олександр МИХЕЛЬСОН