Керівник “Нафтогаз Тепло”: Підхід буде один -- максимальна частка ВДЕ та мінімальна метану

- Давайте почнемо з історії компанії “Нафтогаз Тепло”. Для чого вона створена, що робитиме, чим володітиме та управлятиме?

— Компанія була створена 2019 року як дочірня компанія НАК “Нафтогаз України” для того, щоб прийняти в управління дві ТЕЦ та два оператори системи розподілу (ОСР) при ТЕЦ у Новому Роздолі та Новояворівську (Львівська обл.), які були вилучені САП (Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою - ІФ) і НАБУ (Національним антикорупційним бюро - ІФ). Активи передали в АРМА (Національне агентство України з виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - ІФ), а далі — в управління “Нафтогаз Тепло”, аби не допустити кризових ситуацій з теплозабезпеченням населення в містах.

Було пройдено дуже складний шлях формування компанії, отримання ліцензії. Насправді команді НАК “Нафтогаз Україна” і “Нафтогаз Тепло” потрібно віддати належне, що вони у дуже стислі терміни на вході в опалювальний сезон створили колектив та взяли на себе управління теплозабезпеченням двох міст, хоча попередні власники залишили дуже складну ситуацію.

Донедавна це й було основною місією діяльності компанії “Нафтогаз Тепло”. Але керівництво держави, в тому числі завдяки проактивній позиції топ-менеджменту “Нафтогазу” та особисто (голови правління “Нафтогазу” - ІФ) Юрія Вітренка, прийняло рішення про передачу до статутного капіталу НАК державних пакетів акцій ще шести ТЕЦ (Дніпровська у м. Кам‘янське, Миколаївська, Криворізька, Херсонська, Одеська, а також цілісний майновий комплекс ДП “Сіверськодонецька ТЕЦ” — ІФ)

- Йдеться про контрольні пакети?

— Так. В усіх випадках понад 99%. З деяким запізненням, бо про це говорили ще в 2019 році, але таке рішення уряд таки прийняв. Для чого? Щоб насправді “Нафтогаз”, який на дотаційній основі постачає газ для потреб населення дешевше, ніж на ринку, зміг зупинити його неконтрольоване споживання й інші зловживання, які відбувалися на цих ТЕЦ. Хоч я впевнений, що не дуже прозоро це відбувається зараз і на інших підприємствах ТКЕ (теплокомуненерго - ІФ). Уряд зрозумів, що НАК буде більш ефективним власником цих ТЕЦ і контролюватиме правильне споживання цього національного ресурсу — газу. Бо в НАК існує корпоративна культура та працюють фахівці, які можуть грамотно побудувати менеджмент цих компаній.

Окрім того, що ми повинні привнести прозорість у відносини, стратегічне питання для нашої країни — зменшити споживання метану та позбутися залежності від імпортованих обсягів метану. Ми ж бачимо, що відбувається з цінами на європейських спотових ринках.

- Невелике уточнення. Йдеться саме про передачу у власність. Бо в дискусії звучали й варіанти передачі цих ТЕЦ в управління.

— НАК завжди був проти. Бо управління — це не та форма, яка дає можливість інвестувати й реалізувати актив. Потрібно було приймати стратегічне рішення: або ми якісно перетворюємо, або, як це відбувалося впродовж 30 років, переливаємо “з пустого в порожнє”, а як результат маємо зношені основні засоби та неефективне споживання у три-пʼять разів вище, ніж у тих-таки країнах Східної Європи чи Балтії, які цей шлях пройшли.

Перед нами стоїть завдання: пройти за три роки шлях, який наші європейські партнери пройшли за 10-15 років. Стратегічна ціль — зменшити споживання метану. По-друге, максимально зробити так, щоб частка ВДЕ (відновлювальних джерел енергії - ІФ) була, наскільки це можливо, більшою. І третя мета — це виконання соціальної функції.

Насправді в нас вже є стратегія й бачення того, як ми будемо рухатися. Кожен наш об’єкт — це локальна історія, яка розглядатиметься індивідуально. Але підхід буде один: максимальна частка ВДЕ та мінімальна частка метану. І ще — це платформа для партнерства з приватними партнерами та розвитку місцевого бізнесу. Ми зараз знаходимося в режимі формулювання моделі партнерських відносин: є, наприклад, малий місцевий бізнес, який знатиме, що компанії для вироблення тепла та електроенергії щороку потрібна певна кількість біосировини. Нехай це буде щепа чи солома, у виробництво якіх підприємці можуть інвестувати й будувати свій сталий бізнес.

- ТЕЦ можуть працювати на цьому біопаливі?

— Так, звісно. Це ще може бути спеціально перероблене сміття. Тобто ми кажемо, що готові будь з ким із вас укласти довгострокові контракти, наприклад, на 10 років, щоб ви могли під ці довгі контракти інвестувати гроші в розвиток свого бізнесу. Це дає дуже серйозний поштовх для розвитку місцевого бізнесу. Те саме робиться в Данії, країнах Балтії та ін.

Далі. Є дуже велика проблема з підключенням. По всій країні будь-який підприємець може констатувати, що, наприклад, отримати право підключитись до електромереж дуже проблематично. В нас як компанії групи нульова толерантність до корупції. Тож хочемо створити такі прозорі правила, коли будь-хто знає, що в будь-який момент він за прозорою процедурою зможе стати нашим клієнтом і отримувати тепло і е/е там, де ми її постачаємо. І це ще один із наших внесків в інвестиційну привабливість громад, частина нашої соціальної функції. Жоден нормальний інвестор не прийде, коли за підключення вимагають якісь додаткові гроші.

- Всі ці ТЕЦ будуть на ринку е/е?

— Дві вже є — це Новий Розділ та Новояворівськ, де нам від АРМИ разом з ТЕЦ прийшло ОСР — таке маленьке обленерго. Щодо інших ТЕЦ, то наразі вони тільки виробляють електроенергію та продають в ринок за наявності сприятливої конʼюнктури.

Але щодо тепла — так, послугу підключення надаємо ми.

Повертаючись до нашої соціальної функції, насправді це шанс для країни зробити максимально безболісним перехід від регульованих тарифів, які не є економічно обґрунтованими, до нормального сталого тарифоутворення, котре існує в нормальних розвинутих країнах.

Давайте собі уявимо, що завтра всі платіжки будуть перераховані згідно з ринковими цінами на газ. Це буде соціальна катастрофа. Жоден сімейний бюджет середнього українця цього не витримає. Тому ми повинні цей стрибок, користуючись підтримкою і уряду, і “Нафтогазу”, зробити в максимально швидкі терміни й модернізувати наші активи таким чином, щоб вони були ефективні, надавали роботу людям і створювали кластери бізнесу на місцях. І щоб не виникла ця прірва між споживанням, оплатою і доходами домогосподарств.

- Ви вже зараз спроможні переходити на інші види палива? Чи вам потрібні якісь інвестиції в це?

— Ми зараз очікуємо, коли до нас остаточно перейде право власності на активи. Точніше, проводимо активні консультації з інжиніринговими компаніями, з компаніями, які можуть надати фінансування, для того, щоб стати у чіткий і зрозумілий процес розвитку проектів відразу після передачі активів. Це орієнтовно кінець квітня поточного року. Ми нічого не вигадуватимемо. Зараз вивчаємо кращі європейські практики. Особливо Данію, яка є лідером у ВДЕ: приблизно 70% теплової енергії вони отримують з ВДЕ та біомаси. Приклад модернізації датського міста Орхус, другого найбільшого міста Данії. Громада мала станцію на вугіллі й за вісім років вона стала зовсім іншою: отримала генерацію за допомогою теплового насосу, вітрогенерацію та генерацію зі спалювання біомаси. А найголовніше — тариф для споживача не зріс.

Для України це дуже актуальна тема, але є один момент — немає організованого ринку біомаси. Можна зробити станцію, однак потрібно ще розвивати сегмент логістики. Сировина є, але її складно придбати в достатній кількості, адже відсутній розвинений ринок. Гадаю, запропонована нами місцевому бізнесу модель з довгостроковим контрактом стане дуже серйозним поштовхом для утворення цього ринку, щоб місцевий бізнес інвестував разом із нами.

- Скільки інвестицій для цього треба? Їх надаватиме НАК?

— НАК буде одним із співінвесторів. Але ми розраховуємо на фінансування з декількох джерел. Це можуть бути “зелені” облігації, які емітує або НАК, або “Нафтогаз Тепло”. Це можуть бути кредитні ресурси, залучені з міжнародних банківських установ. Це може бути фінансування, яке приходить слідом за виробниками продукції. Ми розглядаємо комбіновані варіанти. Приблизний об’єм залучень для модернізації всіх станцій — $900 млн. Амбіційний проект і амбіційні цілі. Я вважаю, що команді “Нафтогазу” це під силу.

- На “круглому столі”, що відбувся нещодавно в агентстві “Інтерфакс-Україна”, мер Житомиру Сергій Сухомлин казав, що за нинішнього тарифу інвестиційна складова настільки мала, що фактично немає можливості щось робити та модернізувати. І це має робити чи місто, чи якийсь інший власник за рахунок власних коштів.

— Якщо відбудеться передача ТЕЦ, ми станемо одним з найбільших драйверів цієї індустрії. Для нас ще будуть додаткові зобов’язання — увійти в діалог з регулятором, стейкхолдерами, зацікавленими з точки зору формування тарифної та інвестиційної політики, аби відкрити вікно можливостей для реновації та модернізації станцій.

- Тариф для вас встановлює НКРЕКП?

— У нас є тариф, який встановлює центральний регулятор, тоді як місцеве самоврядування встановлює тариф на передачу та розподіл. Тому тут ще одна складова — це взаємодія між регулятором та місцевими органами самоврядування, які несуть відповідальність за місцеві громади. Це також нова історія для України, коли громади отримали права, і їх очільники мають знайти баланс між бажанням сподобатись своїм виборцям та підтримкою інфраструктури в належному стані.

- Коли постало питання, що робити із державними ТЕЦ, третім, поряд із приватизацією та передачею “Нафтогазу”, розглядався варіант передачі в комунальну власність. Котресь із міст, де розташовані ці шість ТЕЦ, хотіло забрати їх собі?

— Так, Одеса хотіла взяти, там зараз нелегка ситуація, бо Одеська ТЕЦ постачає тепло не безпосередньо споживачам, а комунальному підприємству “Одеські тепломережі”, а ті вже мають декілька своїх генерацій і працюють безпосередньо зі споживачем. Це теж буде для нас цікавий кейс перемовин із місцевою владою, яким чином ми будемо спільно працювати, аби споживач в Одесі мав стале й безпечне теплозабезпечення. Але це все ще попереду, після передачі активів. Бо ми ще не власники.

Яким чином ми хочемо підійти до модернізації? Вивчаючи досвід провідних країн і спілкуючись з лідерами в галузі — шведськими, данськими та німецькими компаніями. Нічого нового, окрім, звісно, технологій. Нове буде лише те, що хтось в Україні за 30 років візьметься за це. Ми вже бачимо для себе модель, яку спільно реалізовуватимемо з потенційними переможцями відповідних тендерів.

- Яку загальну потужність наразі мають ТЕЦ?

— Встановлена потужність 652 МВт, але фактично використовується тільки 110 МВт. В деяких регіонах це свого часу був розрахунок на ріст промисловості, якого не відбулося. Тож потужності надмірні, обладнання старе… Нагадаю, ми ставимо завдання подолати ці проблеми, які вже пройшли країни Східної Європи і Балтики 10-15 років тому, за три роки.

Поточний стан ТЕЦ

Виробництво електроенергії	434	тис. МВт*год
Виробництво теплової енергії	2 340	тис. Гкал
Витрата природного газу	434	млн куб. м
Витрати електричної енергії	139	тис. МВт*год
Встановлена потужність	652	МВт
Фактична потужність	110	МВт

Данні: “Нафтогаз-Тепло”

Поки готуватимуться проекти і ми входитимемо у фазу їхньої реалізації, протягом першого року маємо намір проводити заходи, спрямовані на енергозбереження та зменшення споживання метану. Зараз орієнтуємося на модель комбінованих потужностей, набір яких залежатиме від регіону: це може бути вітер чи сонце з батарейними системами зберігання енергії чи котлами на біопаливі. Звісно, в один момент не зможемо відмовитись від споживання метану. Тому в якості резервних та балансуючих потужностей плануємо використовувати газопоршневі двигуни.

Якщо говорити про Green Deal, “зелений перехід”, то вже зараз знаємо, що ці двигуни можуть працювати на водні. Тому остаточна точка нашого плану — виробництво на наших потужностях “зеленого” водню й використання його як пального для цих двигунів.

— Для розміщення нових потужностей ваших промислових майданчиків вистачатиме?

- Так, у нас кожна станція має біля себе досить майданчиків для розміщення нового об’єкта і його підключення після повної модернізації.

- І скільки часу ви відводите на це?

— Якщо говорити про фазу повної модернізації, то це орієнтовно три роки.

- Є якісь ТЕЦ, які стануть пілотними? Треба ж з когось починати.

— Так, в нас є гадка, які ТЕЦ можуть бути пілотними, і в робочій версії вони вже визначені. Але поки утримаюсь від подробиць.

- Питання боргів. Вони тягнуть назад. Коли говорили про можливу приватизацію ТЕЦ, то основною проблемою були саме борги.

— Йшлося про борги перед НАК “Нафтогаз України”. Коли це буде власністю “Нафтогазу”, то питання стане внутрішнім: як ці заборгованості реструктуризувати та яким чином нові об’єкти зможуть їх значно ефективніше погасити. Однак ця внутрішня корпоративна проблема жодним чином не вплине на відносини зі споживачем.

*** Розмір загального боргу за двома ТЕЦ в містах Новояворівськ та Новий Розділ на момент їх передачі в управління ТОВ “Нафтогаз Тепло” становив понад 370 млн грн.

Відповідно до закону 1730-VIII “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання й водовідведення” було проведено компенсацію різниці в тарифах та врегульовано частину заборгованості підприємств теплопостачання за спожиті енергоносії. Таким чином, ТОВ “Нафтогаз Тепло” зменшило заборгованість за природний газ перед НАК “Нафтогаз Україна” на 139,5 млн грн.

— А дебіторської заборгованості там багато? Що означатиме ваш прихід як власника для боржників ТЕЦ? Там же не лише населення?

- Переважно населення, але рівень розрахунків росте. Населення розуміє свою відповідальність. Ми зробимо більш зручні інструменти для обслуговування споживачів — для оплати рахунків, для інформування. Ми вже почали роз'яснювальну роботу з населенням. Багато питань на кшталт “а чому така платіжка?”, “а що це за абонплата?” Коли є розуміння в людей, то вони відповідальніше ставляться до своїх обов’язків. Хочу з жалем констатувати, що ситуація з оплатою тепла гірша, ніж з водою або електроенергією. Тепло — це сезонний бізнес, і люди дуже повільно заходять в режим оплати. Та все одно, коли компанія нормально керована, то рівень розрахунків повинен бути не нижчим 95%. Важливо ще дати можливість зручно оплачувати спожиту послугу — будь-яким банківським мобільним додатком чи ботом, а не дідівським способом через паперову платіжку, яка летить на стіл чи губиться. Тому на допомогу прийде єдина цифрова платформа, де люди будуть бачити своє споживання, аналізувати та отримувати зворотній зв’язок. Зараз думаємо над цим.

- Можливо є сенс обʼєднати зусилля з ГК “Нафтогаз Україна”, яка теж працює з населенням?

— Є такі ідеї. Вони ще трошки не опрацьовані. Але думаю, потенційно синергія буде велика.

Важливе питання, щоб з нинішнім врегулюванням боргів, коли держава виконала свої зобов’язання, місцеві громади почали включатись і брати відповідальність, як це було передбачене меморандумом. Якщо вони встановлюють кінцевий тариф на тепло нижчий від економічно обґрунтованого рівня, то мають компенсувати його виробнику. На жаль, активних дій з боку місцевих громад ми не бачимо: компанії щомісяця недоотримують виручку. Але сподіваюся, що нашими спільними комунікаціями й за допомогою зацікавлених державних інституцій, таких як Мінрегіон, ми цю проблему з мертвої точки зрушимо.

- А по всіх ТЕЦ, які у вас є і мають бути, тариф трохи нижчий за собівартість?

— Так, він на цей сезон нижчий за економічну собівартість.

- Це 10-15% чи більше ?

— По різному. Є й більше. Ми передусім дивимося на покриття тарифом компоненти газу. Наприклад, по Новому Роздолу та по Новояворівську покрито лише 81%. Це навіть при тих пільгових цінах на газ, які ми маємо зараз для ТКЕ.

Різниця між діючим тарифом і собівартістю виробництва, наприклад, є -20-25%, є 50%. З поточного року ситуація буде переходити до економічного консенсусу. Цей сезон потрібно пережити.

- Ви очікуєте, що передача вам ТЕЦ відбудеться наприкінці квітня. До цього часу хто ними керує, і чи немає небезпеки, що перед передачею їх становище погіршиться?

— Небезпека завжди є, але сподіваємось, що цього не станеться. Власник — Фонд держмайна — провів конкурси й створив наглядові ради, в яких більшість у незалежних директорів: 3+2. Фахові склади: всі люди з ринку та професіонали. Ми не очікуємо якихось катаклізмів з точки зору корупційних ризиків. Плюс менеджмент компанії розуміє свою відповідальність перед споживачами й перед НАК, як постачальником ресурсу. Він розуміє, що кожен кубометр, який піде не туди, ми трактуємо як несанкціонований відбір газу, і це збитки безпосередньо державі.

— Повернімося трохи назад. Ідеологія вертикальної інтеграції в тому, що компанія намагається збільшити продажі основного продукту в різних його формах максимальній кількості користувачів. Ви ж, навпаки, хочете зменшити обсяги споживання природного газу. Це пов’язано з тим, що “Нафтогаз” продати дорожче промисловим споживачам?

- Так, це звучить трохи парадоксально, що ми зменшуємо споживання того продукту, який вертикально інтегрований. Насправді, компанія може ефективніше використовувати цей ресурс. Наприклад, якщо обладнання у два-чотири рази менш ефективне, ніж сучасне, то навіщо непродуктивно використовувати ресурси.

Друге — заміщення ресурсу. Green Deal, “зелений перехід” все одно відбудеться. Хтось у світі ближче, хтось далі, але ми повинні відмовлятися від викопного палива, невідновлюваних джерел. Плюс це політичний момент нашої енергетичної безпеки. Ми знаємо, як наразі вся Європа залежить від російського газу, і як Росія маніпулює. Ми повинні зменшувати його споживання.

- Так може є сенс йти в іншу вертикальну інтеграцію — займатися сміттям, щепою?

— Ми б хотіли, щоб цю функцію взяв місцевий бізнес. Ми взялися за великі прогалини , які потребують значних капітальних вкладень. Навіщо таким монстрам, як “Нафтогаз”, заходити на ті території, в яких себе почуває успішним місцевий бізнес? Він би заробляв гроші, годував свої сім’ї та розвивав власні громади. Не завжди доцільно та ефективно займатися всім. Відповідальний бізнес має дбати не тільки про власну прибутковість, але й неодмінно створювати можливості для громади.

- Мережі, ІТП (індивідуальні теплові пункти - ІФ) та ін. — що робити з ними? Хоч я був на “круглому столі” й там спеціалісти казали, що перше, з чого потрібно починати з точки зору економії, це саме ТЕЦ.

— Стовідсотково. Але з мережами також треба працювати. Ми не розділяємо мережі й саму генерацію. Мережі — це наш біль. І вони такі у всіх — зношені, потребують модернізації. Але ми всі розуміємо, що одночасно замінити всю мережу неможливо. Тому ми співпрацюємо з USAID. В них є декілька проектів щодо схем теплопостачання міст, які вони реалізують на собі. Це класна синергія для нас, адже міста, де ми будемо присутні, вже матимуть схему теплопостачання і ми знатимемо, скільки насправді потрібно енергії цьому місту, які потужності нам потрібні для нових станцій. Плюс вони вивчають стан мереж. Ми також знаємо свої й спрямовуватимемо наші зусилля на ліквідацію тих першочергових моментів, які приносять найбільші втрати. Якщо труба зношена, то скільки б ти не модернізував насоси, вони качатимуть в землю. Це завдання на перший рік — позбутися прямих неконтрольованих витрат енергії через застаріле обладнання.

- В Україні є вже кілька прикладів, коли міста взагалі відмовилися від централізованого опалення. Мережі вже в поганому стані, і їх стан з часом буде тільки погіршуватися без інвестицій. Ви, напевно, вивчали з економічної точки зору, наскільки доцільними були такі рішення?

— Як кажуть наші європейські партнери — це була величезна помилка. І зараз вони в один голос твердять, що потрібно зберігати централізоване опалення. Тому що це економічно вигідніше. Навіть при тому, що потрібно вкладати великі інвестиції в мережі, в модернізацію станцій. Але ті технології, які вже є зараз, я маю на увазі предізольовані труби, в яких втрати мінімальні, дозволять з часом ці мережі так модернізувати, що ми забудемо про ці проблеми.

Другий аспект — екологічний. Замість однієї точки викиду, яка контрольована, яка з фільтрами, матимемо десятки та сотні.

Третій — це проблема безпеки та взагалі техніки. Там у 80% не вистачає потужностей: проводів та генераційних потужностей. А це пожежі, викиди в димові канали тощо. Цей рух від центрального опалення був викликаний безнадійністю 90-х років. Люди були змушені ставити індивідуальні котли у квартирах. Це помилка, і цього не потрібно робити на державному рівні. В країнах північної Європи дійшли до того, що муніципалітети мають мережі, а приватні виробники підключаються і дають енергію в мережу. Тобто, будь-яка людина може, якщо у неї є тепло надлишкове на якомусь виробництві, його віддати в мережу. Але вартість визначається на аукціоні.

- Власником державних ТЕЦ буде “Нафтогаз”. Чи не створюватиме він для них якісь кращі умови, аніж для приватних ТЕЦ?

— Кращі умови може створити лише в плані менеджменту.

- Тобто ціна газу буде така, як в усіх?

— Жодних преференцій.

- А наскільки зараз команда “Нафтогаз Тепло”, у якої дві невеликих ТЕЦ, готова взяти в управління відразу шість великих ТЕЦ?

— Зараз “Нафтогаз Тепло” знаходиться на стадії трансформації. Вже затверджена нова організаційна структура, йде підбір фахівців та планування бюджетів на посилення команди для того, щоб бути готовими до повноцінного управління активами, які ми одержимо. Навіть шукаємо новий офіс, тому що нинішній своє віджив. Наприкінці весни будемо повністю готові.

- А в перспективі можуть ці компанії бути передані на баланс “Нафтогаз Тепла”, а ви з ними — вийти на ринок?

— Ми цю пропозицію для акціонера готуємо. В планах стати повноцінним субхолдингом у складі НАК, який зможе отримувати фінансування безпосередньо із зовнішніх ринків. І який в перспективі може сам вийти на IPO або залучити стратегічного інвестора.

Дмитро КОШОВИЙ