Втримати та не пускати
Всесвітній російський народний собор — це щось на кшталт Ради народних депутатів часів кінця Радянського Союзу, лише з сильним релігійним ухилом. У роботі заснованого у 1993 році собору беруть участь духовенство традиційних релігій, політики та громадські діячі, представники світу науки, культури та освіти, а також воєначальники. У період між засіданнями соборного з'їзду його діяльністю керує президія, а головою собору за статутом є голова рпц.
І ось на ювілейному, 25-му соборному з'їзді “Сьогодення і майбутнє русского міра” було ухвалено “наказ” (підсумковий документ), в якому росія прямо названа катехоном (у перекладі з грецької — “утримувачем”). У християнській традиції так називається історичний суб'єкт, місія якого — перешкоджати остаточному торжеству зла, приходу антихриста та віддалити кінець світу.
“З духовно-морального погляду спеціальна військова операція є священною війною, в якій росія і її народ, захищаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію “утримувача”, що захищає світ від натиску глобалізму і перемоги заходу, який впав у сатанізм. Історична місія полягає в тому, щоб раз-по-раз руйнувати спроби встановлення у світі універсальної гегемонії — спроби підпорядкувати людство єдиному злому початку”, — заявив на соборному з'їзді глава рпц кирило гундяєв.
Тут слід зазначити, що гундяєв трохи продешевив. Адже ще до кінця XIX століття в російському православ'ї сформувалася ідея, що тільки російський цар здатний стримувати сили, які тягнуть за собою наступ Апокаліпсису, цар — це і є “утримувач”. Так що катехоном могли б і путіна одразу оголосити, чого ж там. Але у будь-якому разі внаслідок перемоги російської “священної війни” цивілізованому світу можуть загрожувати неприємності.
Мовляв, “після завершення сво вся територія сучасної України має увійти в зону виняткового впливу росії”. Не більше не менше.
Страждальні пошуки ідеї
Подібні заяви російських православних кліриків свідчать насамперед про глибокий крах російської національної ідеї. Точніше, про неможливість її знайти в принципі. Важко говорити про крах того, чого ніколи не було.
“Була у них ідея “русского міра”, згідно з якою, до речі, українці були спорідненим народом, окремою частиною цього “міру”. Але після анексії Криму та захоплення частини Луганської та Донецької областей ця ідея зазнала краху. Почали винаходити нову ідею — ультранаціоналістичну. Мовляв, є лише росіяни, а українці — такий самий субетнос російського народу, як, наприклад, козаки, помори та сибіряки. І сам факт того, що українці існують — це геноцид росіян. Ще у 2018 році Кирило їздив до Варфоломея: “Кому ви даєте Томос? Немає жодного українського народу!”. Але і це не спрацювало, після 24 лютого 2022 року все стало повністю зрозуміло. І ось тепер нова ідея: лише росіяни врятують світ від сатани, напередодні Апокаліпсису”, — розповідає “Апострофу” завідувач відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Людмила Филипович.
На її думку, такий підхід свідчить про останню стадію перед остаточним розпадом росії.
“Це останнє, за що вони можуть чіплятися. Це від безвиході. Подібні розмови були і перед революцією 1917 року”, — каже Людмила Филипович.
Слід зазначити, що заява про есхатологічну війну (це та, що перед Апокаліпсисом) дозволила нарешті хоч якось росіянам визначитись — які, власне, претензії вони мають до України.
“Досі російська людина не могла зрозуміти цілей війни. Якісь демілітаризація і денацифікація, наркомани і порятунок народів Донбасу... А тепер все ясно і зрозуміло. Сказано простою російською мовою: перемога над Заходом, який впав у сатанізм, який стоїть за злочинним київським режимом. Так би путін одразу і сказав би. А то знадобилося два роки і допомога гундяєва, щоб сформулювати мету”, — каже “Апострофу” політтехнолог Михайло Шейтельман.
Друга священна
На жаль, оголошення “священної війни”, в якій росія та її народ захищають єдиний духовний простір і борються з єдиним вселенським злом, несе і цілком утилітарні, практичні цілі. Зокрема це мобілізація.
“Зараз у росії мета — найближчим часом мобілізувати близько 300 тисяч осіб. З нинішніми темпами (близько 30 тисяч на місяць) це не вийде. Такі цифри лише компенсують поточні втрати. Необхідно темпи мобілізації збільшити як мінімум вдвічі. А заклики до “священній війні” можуть і спрацювати”, — каже “Апострофу” політолог, майор ЗСУ Тарас Березовець.
Загалом поняття “священна війна” для росії досить сакральне. Справді, може щось і вийти.
“Згадаймо Другу світову: “священна війна”, “вставай, страна огромная” тощо. Дух народу тоді справді підняли. Але треба зазначити, що 80 років тому про релігію, про сатану не говорилося. А зараз усі ці розмови нагадують про джихад. Або про хрестові походи. В одному з яких, нагадаю, хрестоносці пограбували дуже навіть християнське місто Константинополь”, — каже Людмила Филипович.
При цьому “наказ” Всесвітнього російського народного собору може бути не просто моральною підготовкою до майбутньої масштабної мобілізації, а й стати виправданням самої війни.
“Це класика — війна і релігія в одній зв'язці. У росії зараз інтеграція релігії в пропаганду і дуже глибока. А “священна війна” — це елемент ще глибшої пропаганди. На рівні світогляду та виправдання військових злочинів”, - каже “Апострофу” військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Одним словом, “священна війна” може стати свого роду індульгенцією для і так не обтяжених моральними принципами російських військових. Адже вони, виявляється, борються з силами самого сатани. А не просто вбивають, катують та ґвалтують українців. І крадуть унітази. Це так, побічні ефекти у боротьбі з єдиним вселенським злом.
