Гірка демократія по-харківськи

Харків’яни виборюють лісопарк (парк імені Горького) — зелену зону неподалік від центру міста. Міська влада наполягає: крізь парк прокладатимуть автошлях, який дасть місту можливість вільніше дихати. Частина харків’ян цьому не вірить: вони побоюються, що одним автошляхом можновладці не обмежаться — землю в лісопарку розпродадуть під елітну забудову. Їх переконують у протилежному дуже просто — силою.

Залізні аргументи

“Харків задихається від заторів”, “місту вкрай потрібні автошляхи” — це в Харкові можна почути не лише від посадовців, а й від будь-кого, хто користується транспортом. Місто надійно поринуло в проблему мегаполіса, центр переповнений машинами, зокрема й вантажівками, бо всі головні шляхи, так сталося, ведуть саме до центру. Проблема тим актуальніша, що Харків обрано містом—організатором чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Одна з пропозицій: розвантажити центр міста й водночас поєднати два великих житлових масиви — Салтовку й Олексіївку. Для цього потрібна так звана пробивка дороги завдовжки майже 1,5 км між вулицями Сумською та Новгородською крізь лісопарк. Проте він є рекреаційною зоною, де заборонено щось будувати. Коли, звісно, на це не нададуть окремого спеціального дозволу, погодженого з багатьма організаціями.

Рубати почали 20 травня. Втрутилися екологи й громадські активісти. У людей в спецодязі Зеленбуду — комунальне підприємство, що відповідає за стан парків, клумб, газонів у місті — жодних документів на вирубку не виявилося, хоча обов’язково мав бути дозвіл на будівельні роботи, лісорубні квитки та ордер на вирубування дерев. Захисники парку викликали міліцію, яка й зупинила знищення рослин. Та перемога екологів виявилася короткочасною — невдовзі вони нарахували понад 700 свіжих пнів.

Тоді ж пролилася перша кров: побили Євгена Соловйова, активіста громадського об’є­­днання “Ми — харків’яни”. До протестів проти вирубування почали долучатися звичайні харків’яни. Люди захищали дерева своїми тілами: обіймали стовбури, створювали живий ланцюг. Їх били, кількох придавили ковшем екскаватора. Протистояння тривало до 2 червня — ледь не щодня зеленбудівці приходили спилювати дерева, захисники заважали їм, міліціонери відтягували активістів, прокладаючи шлях лісорубам. Особливо відзначилася так звана муніципальна охорона — комунальне підприємство, створене, як стверджує міська влада, для охорони громадського порядку. Ці “люди в чорному” зовсім не церемонилися з тими, хто захищав парк імені Горького. Побили вони й кількох журналістів, котрі висвітлювали протистояння.

Правоохоронці на побиття громадян відреагували своєрідно: затримали чотирьох захисників начебто за хуліганство, однак у чому саме полягає те хуліганство, не пояснили. Можливо, в тому, що хлопці протестували проти беззаконня. Двох із них, Дениса Чернегу та Андрія Єварницького міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала в’язнями сумління (вперше з 2004 року).

Зрештою табір захисників парку змели, йдучи на людей з увімкненими бензопилами. Навмисно спиляли дерево таким чином, щоб воно впало на інше, яке захищав альпініст, ще одного зірвали за страхову мотузку. Правоохоронці були поруч, але нападників не зупиняли, навіть, за словами свідків, допомагали їм.

Слухняні слухання

Після того як конфлікт набув загальноукраїнського розголосу, харківська влада вирішила пограти в демократію. В.о. міського голови регіонал Геннадій Кернес санкціонував громадські слухання на тему “Захист зелених насаджень Харкова”, що відбулися 19 червня. До них ретельно підготувались обидві сторони, вже до їх початку кипіли пристрасті: біля будинку Київської райради, де проводили захід, заздалегідь зібралися, за офіційними даними, близько трьох тисяч людей — як прихильників, так і супротивників прокладання автошляху через парк. Останніх прибули підтримати активісти з інших міст країни.

Для того, щоб узяти участь у голосуванні, треба було зареєструватися й отримати бланки з печатками. За твердженнями супротивників будівництва дороги, деяким їхнім опонентам ці бланки роздавали не за столами реєстрації, а неподалік, без зайвих свідків. До райради потрапити було проблематично: охорона та міліція пускали не всіх, посилаючись на те, що місць уже немає. Справді, невеличка зала — не більше ніж на 400 місць — повністю заповнена переважно прихильниками ви­­рубування. “Ми створили всі умови для нормальної роботи”, — відповів на закиди невдоволених Кернес. Стосовно замалої зали він пояснив, що інші зайняті під якісь заходи. Хоча в міському Палаці спорту з залою на 3,5 тис. місць журналістам згодом повідомили, що були готові надати своє приміщення без проблем. На слухання також пускали далеко не всіх журналістів, а лише акредитованих при міськраді

Після трьох годин дебатів Геннадій Кернес запропонував голосувати. На порядку денному — резолюція оргкомітету слухань, у якому з 17 членів лише 3 захисників парку. Проект ініціативної групи екологів, які запропонували запровадити мораторій на вирубку зелених насаджень (окрім сухих та хворих дерев) та будівництво автошляхів у парках і скверах, навіть не розглядають. На голосування ставлять проект резолюції, підписаної Кернесом, зміст якої зводиться до абстрактного “вив­­чення й урахування громадської думки”. “За” голосує більшість у залі. Натовп за вікном реве, в залі вигуки: “Чому не рахують голоси на вулиці?!” Головуючий ігнорує невдоволених, пропонуючи телеоператорам вибрати кращу позицію, щоб знімати руки з піднятими “за” чи “проти” бланками. Наступного дня саме на основі “візуального визначення” рахункова комісія 15 голосами проти 7 вирішила, що за резолюцію, яку озвучив Геннадій Кернес, і в залі, й на вулиці проголосувала більшість. Конкретні цифри так і не озвучили.

Багато хто в Харкові каже: ну й чого добилися ці захисники? Все одно “і Гєна, і Міша” (Кернес та Добкін — екс-мер Харкова, а тепер губернатор області) сказали: “Дорогу побудуємо й крапка”. Втім, захисники харківського лісопарку не мають наміру відступати. Вже 30 червня в Харкові відбудеться виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, члени якого досить критично налаштовані до будівельних новацій Геннадія Кернеса. До того ж скандал навколо парку набув міжнародного розголосу: операційний директор УЄФА Мартін Каллен у зверненні до Бориса Колеснікова, віце-прем’єра з питань підготовки до футбольної першості Європи, заявив: харківським можновладцям не варто прикриватися Євро-2012.

Філіп ДИКАНЬ