Чого не люблять робити в “Наших грошах” — так це говорити неприємні речі жінкам. Особливо, якщо вони — депутати. Але життя — річ жорстка, відтак ми приречені засмутити народного депутата Вікторію Войцицьку, яка кілька днів тому висловила надію, що майбутній тендер, який заточений під наближеного до Порошенка олігарха Григоришина, пройде без корупції і за участю світових компаній.
Надія, як то кажуть вмирає останньою, але все-таки вмирає. При чому стається це просто зараз. Бо саме сьогодні, о 10.00 в одному з кабінетів по вул. Лумумби, 97 у Артемівську хтось відкриє кілька конвертів і згідно з усіма законами психології відразу отримає внутрішнє переконання — півмільярда гривень має отримати саме ця фірма. Уже по тому будуть засідання і протоколи, які закріплять у гранітній букві закону вже прийняте внутрішнє рішення: оновлена держава розпочала одну з найбільших оборудок у постмайданній історії України. І серед українських мемів поряд з “вишками Бойка” з’являться і “трансформатори Григоришина”.
Ми звісно не стверджуємо, що обидві ці схеми — це однакові краплі води. Є й відмінності. Але почнемо все-таки з подібностей.
Схеми і громадськість
Купівлі вишок передував легкий патріотичний піар: енергонезалежність, розвиток українських надр і т.д. Проблеми з’явились лише тоді, коли виникло питання ціни.
Із трансформаторами все трохи інакше. Про корупцію тут заговорили практично на самому початку. Спершу “Главком”, згодом “Інсайдер”, а ще ціла низка народних депутатів просто-таки волали про те, що на очах у публіки хочуть розпиляти сотні мільйонів, якщо не мільярдів.
У двох словах нагадаємо суть: держава вирішила потратити 4 млрд грн. на трансформатори, які в Україні виробляє лише завод “Запоріжтрансформатор” Костянтина Григоришина. І зробити все, щоб більше на тендер ніхто не потрапив. Ціна передбачалась — вдвічі завищеною від ринкової. Тобто 2 млрд грн. мали потекти в правильні кишені.
Для офіційного старту схеми бракувало тільки того, щоб Нацкомісія з енергетики затвердила нову інвестпрограму для “Укренерго”.
Незважаючи на ґвалт і звинувачення в корупції, Нацкомісія затвердила програму. Єдине, що змінилось: сума. Вона сповзла до 2,1 млрд грн.
Цей сегмент історії є важливим тому, що, здається, вперше в історії постмайданної України тіньова схема запустилась, не зважаючи на те, що всі навколо тільки й говорили, що вона — тіньова.
Це дуже нагадало часи Януковича, коли після купівлі першої вишки і шуму в газетах люди Бойка придбали другу. Так само через підставні фірми і з такою самою маржею.
Схеми і потреба в товарі
Тут є відмінність. При чому, як не парадоксально — на користь команди Бойка. Бурові установки “Чорноморнафтогазу” були справді потрібною штукою: вони дійсно робили в морському дні дірки, на які не були здатні вишки радянського періоду.
Трансформатори натомість купуються “аби було”. Експерти ринку вже неодноразово наголошували, що в Україні міняють щороку від одного до п’яти трансформаторів, а не 37, як передбачалось спочатку, і не 27, на чому врешті зійшлися.
У своєму емоційному пості в ФБ народний депутат Олексій Скрипник так описав цю ситуацію:
Потрібна) добудова підстанції 750кВ Київська з двома заходами 330 кВ… Ще є 5-6 дуже потрібних для заміни автотрансформаторів. І все! Чому не потрібні інші? Бо трансформатор це не мотор, — якщо він працює — то він працює. А з врахуванням того, що в нас з 1991 року навантаження знижується, то більшість трансформаторів є недозавантажена (напевно за виключенням Києва). І в них нема обмежень по часовому ресурсу (в Житомирі працюють ще довоєнні), але чи це чесно міняти, коли воно працює і коли ми не маємо грошей на сучасне озброєння?”
Підписався Скрипник, до речі, так: “Народний депутат, інженер-електрик, 14 років стажу в диспетчерській службі Західної енергосистеми”.
Не допомогло. Бо жадібність — це почуття сильніше, ніж сором. Змагатись в емоційному плані із жадібністю може тільки страх.
А те, що страху тут нема — свідчить аналіз цін.
Схеми і переплати
Вишки Бойка при ціні в 250 млн доларів коштували бюджетові 400. А ще відняти витрати на транспортування. На фоні трансформаторів Григоришина — це просто дитячий садок.
Ми ознайомились із цінами різних виробників, які ходять по ринку і, які є вдвічі меншими планованих витрат від “Укрнерго”. Коли виробники нам підтвердять ці цифри офіційно, обов’язково оприлюднимо їх для широкого загалу. Але навіть того, що є вже зараз вистачає, аби зрозуміти: “вишківська” переплата — це просто нікчемність на фоні “трансформаторної”.
Нагадаємо, що оскільки трансформатори є занадто різної потужності, то мірилом їхньої ціни є дріб $/мегавольт-ампер.
“Інсайдер” у своєму дослідженні опублікував ціни в Росії. У 2013 році — це $12 тис за МВА, у 2014 — $15 тис.
Так виглядає, що це однак теж зависокі ціни. Особливо, якщо зважати на санкції, а відтак і обмежену кількість товару на ринку. Тим паче у всьому світі ціни будуть тільки знижуватись. Оскільки дешевшають основні матеріали, з яких роблять трансформатори — сталь та мідь.
Саме тому на світовому ринку є маса пропозицій з цінами 10-13 тис. $/МВА. Мало того, такі ціни є навіть в Україні, і навіть у Григоришина. Правда, не для українців.
Скажімо, у вересні 2014 року “Запоріжтрансформатор” поставив білоруському “Мінскенерго” трансформатор АТДТН-200000/330/110-У1 (у розпорядженні “Наших Грошей” є дані про заводське замовлення). Запоріжці задекларували вартість трансформатора у розмірі 26,31 млн грн., що з урахуванням тодішнього курсу 12,8 грн./долар дає вартість трансформатора 10,3 тис. $/МВА.
Натомість саме такий трансформатор хотіла у червні придбати Північна електроенергетична система ДП “НЕК “Укренерго”. Його мав вигравати “Запоріжтрансформатор” з ціною 81,38 млн грн., що по курсу становило вже 19 тис. $/МВА Однак тендер відмінили, про що трохи згодом.
Ця ціна є аномальною. Навіть для Росії, яка славиться своїм рівнем корупції. Покопавшись у російському аналогу “Вісника держзакупівель”, ми знайшли, що, наприклад, “Сетевая компания” (Казань) у травні цього року придбала трансформатор АТДЦТН-200000/220/110 У1 за 130 млн рублів, що дає питому ціну 12 тис $/МВА.
В Україні усе набагато крутіше. Подібний трансформатор весною планувала придбати Дніпровська електроенергетична система “Укренерго”. По $25 тис. Тоді “Запоріжтрансформатор” прийшов на тендер з надзвичайно “економною” пропозицією в $22 тис.
Що ж до вже оголошених нових тендерів, то передбачається закупівля Південно-Західної системи “Укренерго” на придбання трансформатора з очікуваною ціною 113 млн грн., або $26 тис $/МВА.
Приблизно такі ж цифри маємо очікувати на тендерах Південно-Західної електроенергетичної системи “Укренерго”. В Вінниці 7 серпня планують розіграти 205 млн грн. на два трансформатори: АТДТН-125000/330/110/35кВ — по $33 тис, АТДТН-200000/330/110-У1 — по $26 тис.
Звісно, фактична тендерна ціна може відрізнятись від очікуваної. Однак практика українських закупівель свідчить, що учасники тендеру в курсі, скільки планує витратити замовник, тому зазвичай остаточна ціна виявляється не набагато нижчою від планової. Тим більш, коли планову завищують у два рази, то скинути з неї кілька відсотків — не проблема.
Звідки взялись ці гігантські очікувані цифри? Очільники Нацкомісії відповіли Вікторії Войцицькій, що “Укренерго” сформувало свої очікувані ціни на підставі довідки від Торгово-промислової палати.
ут знову війнуло минулим. Бо саме на довідці від Торгово-промислової палати будував свій захист “Нафтогаз” по афері з “вишками Бойка”. Тоді доброзичливі “торгові промисловці” надали довідку, що ціна на такі бурові вишки на світових ринках коливається у діапазоні $355-410 млн. Замість $200-250 млн, як то було насправді.
Ми розуміємо, що читачу дещо зносить мозок наш перелік тендерів, які вже пройшли і які будуть проходити. Бо логічно пояснити, як могли проходити тендери без затвердження інвестпрограми — складно, якщо взагалі можливо. Адже саме інвестпрограма показує, звідки на все це свято беруться гроші.
Але саме у цьому і криється фішка. Усе це зроблено для того, аби на наш вітчизняний і заздалегідь розписаний тендер не потикались іноземці, які нам, звичайно, друзі, але не в такій тонкій сфері, як особисті фінанси.
Чому іноземців не буде?
Насправді тендери на 2 млрд грн. на закупівлю трансформаторів “Укренерго” почало ще весною. Одразу по призначенню головою держкомпанії Юрія Касіча, що працював у “Луганському енергетичному обєднанні”, Вінницькому та Черкаському обленерго Григоришина. Без інвестпрограми, без чіткого розуміння, звідки прийдуть гроші. Провели — і все.
Іноземних компаній з їхніми смішними цінами в $10-13 тис. не було. І цілком зрозуміло чому: іноземці не можуть дозволити собі вв’язуватись в незаконну аферу, навіть якщо там пахне прибутком. Не говорячи вже про те, що навіть якщо б якомусь “Сіменсу” вдалося би магічним чином перемогти на тендері, то згодом він міг просто не побачити жодних грошей.
Єдині, хто не збентежився цією пікантною ситуацією — виявились представники Росії. Тобто тієї країни, звідки й приїхав до України той самий Григоришин.
Тендери навіть дійшли до розкриття пропозицій, які у всіх випадках були від двох заводів — григоришинського “Запоріжтрансформатора” і “Энергомаш (Єкатеринбург) — Уралэлектротяжмаш”.
Запоріжці і уральці подавали заявки з різницею у кілька відсотків, що дуже дивно. Оскільки мова йде не про чіпси, які робляться у різних частинах світу за однією технологією.
У григоришинців і росіян, виявляється, так співпадали кошториси, що “Уралэлектротяжмаш” пропонував своє обладнання дорожче лише на кілька відсотків. Лише на один тендер подала свою заявку компанія “СвердловЕлектро-Україна” ( місцевий представник іншого російського заводу), який пропонував трансформатор дешевше. Але суворий тендерний комітет відхилив цю дешеву пропозицію, бо у неї і тип охолодження був не той, і рівень шуму від трансформатору невідомий, і аванс хотіли завеликий, і взагалі не надали свою антикорупційну програму.
Тобто все йшло до того, що 2 млрд грн. не дуже по закону, але згідно до довідки Торгово-промислової палати розійдуться по правильним кишеням.
Але тут сталась одна халепа. Як не дивно — із Антимонопольним комітетом. Її ми опишемо в наступному розділі, а зараз закінчимо з іноземцями.
Здавалось би, що після того, як Нацкомісія затвердила інвестпрограму, усі ці Сіменси, Хундаї, АВВ і т.д. відкрили собі дорогу до жирних українських тендерів. На жаль, — ні.
Технологія підготовки тендерної документації є муторною справою, особливо якщо передбачається велика сума. А, нагадаємо, багато тендерів уже не тільки оголошені, а й вже закінчуються. Як півмільярдний сьогоднішній тендер в Артемівську, про який ішлося на початку тексту. До речі, очікувана вартість трансформаторів тут зашита на рівні $27 тис.
Отже коли вже все було готово для списування грошей (переможцю тендеру передбачено 50% аванс, що в принципі повністю покриває ринкову ціну трансформаторів), у спину “Запоріжтрансформатору” прилетів зрадницький вирок з АМКУ. Там нещодавно отримали нового голову Юрія Терентьєва і на радощах почали чистити авгієві конюшні тендерних змов за роки Януковича. У тому числі АМКУ затвердив січневий вирок свого запорізького відділення щодо змови “Запоріжтрансформатора” і “Запорізького заводу надпотужних трансформаторів” (фактично це фрагмент першого заводу), які у 2011 — 2013 роках розіграли шість тендерів підконтрольних Григоришину обленерго на поставку трансформаторів на сотні мільйонів гривень по захмарним цінам. Наприклад, “Чернігівобленерго” купувало по 29 тис. $/МВА.
Звісно, за “кривавого режиму” АМКУ не дуже переймався цими історіями. Але після Майдану взявсь. Ну і поволі довів до розуму звинувачення щодо змови між двома заводами Григоришина, у яких були однакові акціонери і абсолютно однаково намальовані тендерні заявки.
Штраф за розпил десятків мільйонів просто смішний — 300 тис грн. Але біда в тому, що за нинішнім законодавством учасників тендерної змови заносять у “чорний список” і на три роки забороняють участь у тендерах. Тобто коли “Укренерго” мало акцептувати 2-мільярдні угоди з “Запоріжтрансформатором” абсолютно інше відомство забороняло цьому заводу брати участь у тендерах взагалі!
Так виглядає, що саме цей недогляд юридичної служби Григоришина зіпсував виграну партію.
Бо тепер треба було обирати — або через суд відміняти вирок АМКУ, або проводити тендери заново.
Наскільки ми розуміємо, здебільшого було обрано лінію на нові тендери. Продовжено донецький, про який ми говорили на початку статті, оголошено два нові у Вінниці — загалом на 700 млн грн. Ще по половині торгів (у грошовому виразі) рішення про відміни поки що немає. А по тендерам приблизно на 400 мільйонів гривень конкурсні комітети “Укренерго” знайшли проблеми у заявках і “Запоріжтрансформатора”, і його російського спаринг-партнера. Порушення — дуже “серйозні”. Наприклад, “Запоріжтрансформатор” викинули у тому числі за те, що “термін дії посвідчення з електробезпеки на Сидорцова О.І. закінчився 18.03.14 р.”! А “Уралэлектротяжмаш” посмів не заповнити графу “Освіта із зазначенням учбового закладу, кваліфікація по диплому” у переліку працівників відповідної кваліфікації!
Усе-таки вміють відміняти тендери наші замовники, якщо прийшла команда це зробити. Бажаючі можуть насолодитись раптовим прозрінням тендерного комітету (весь перелік причин для відмови — 15033WX300148-1). А ми перейдемо до наступної частини.
Перший трансформатор — гуманітарний конвой
Нардеп Олексій Скрипник вважає, що найбільше Україна потребує трансформатора у Києві. Цитуємо:
“Особливо це стосується добудови підстанції 750кВ Київська з двома заходами 330 кВ. для живлення Києва, що стало вкрай необхідним після виведення з роботи Чорнобильської електростанції. Якщо ми не добудуємо цю підстанцію і лінії, то кредит виділений на побудову лінії 750 кВ буде неефективний, так як лінія закінчиться в пустоту”.
“Укренерго” так не вважає. На сьогоднішньому тендері планують придбати за 500 млн грн. два автотрансформатори АОДЦТН-417000/750/500/15,75-У1 та три шунтуючі реактори 750 кВ для встановлення на підстанції “Донбаська” у селі Весела Долина під Артемівськом. Не плутайте це з Веселою Долиною під Дебальцево, яку Кабмін у травні визнав непідконтрольною Україні. Але й не занадто радійте. Бо наша Весела Долина розташована у так званій “зоні безпеки” збройних сил України. І лише кілька тижнів тому саме поряд з Веселою Долиною відбувся бій з диверсійно-розвідувальною групою терористів ДНР (на карті позначено хрестом).
Ми, звичайно, розуміємо, що Петро Порошенко є прихильником Мінських угод і повернення ДНР-ЛНР в лоно України. А для цього у тому числі потрібно забезпечити “старих-нових” громадян безперебійним електроживленням.
Але за бізнес-логікою усе-таки варто купувати речі туди, де вони найбільше потрібні, а не туди, де найбільше хочеться.
Говоримо — Порошенко, бо саме його люди зараз причетні до трансформаторної історії.
Саме Порошенко зробив керівником НКРЕКП Дмитра Вовка, який раніше працював у “Рошені” та інвесткомпанії ICU Валерії Гонтарєвої, що обслуговувала інтереси Порошенка і Григоришина.
Саме в ICU працював і міністр енергетики Демчишин, який призначив керівником “Укренерго” Юрія Касіча, екс-менеджера Григоришина.
І саме Нацкомісія Вовка затвердила пропозицію григоришинського менеджера з “Укренерго” витратити 2 мільярди гривень на закупівлю трансформаторів, які в Україні виробляє тільки завод Григоришина.
Коротше, апелювати нема до кого. Бо чия прокуратура — теж всі знають. Нам залишається лише дочекатись закінчення тендерів, потім порахувати маржу. І врешті визначити переможця — “трансформатори Григоришина” чи “вишки Бойка”. Поки що упевнено лідирує перше команда.
Юрій НІКОЛОВ, Олексій ШАЛАЙСЬКИЙ
Что скажете, Аноним?
[12:15 25 ноября]
[10:10 25 ноября]
21:00 25 ноября
16:00 25 ноября
14:30 25 ноября
14:00 25 ноября
13:30 25 ноября
12:30 25 ноября
12:00 25 ноября
[16:20 05 ноября]
[18:40 27 октября]
[18:45 27 сентября]
(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины
При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены
Сделано в miavia estudia.