Форс мажорів: золота молодь не бачить свого майбутнього за межами України

За словами Валерія Созановського, сина одного із українських меді-босів, його часто називають мажором. “Раніше заперечував, потім зрозумів, що від цього тільки гірше”, — розказує він виданню “Фокус”.

Інститутські роки хлопець провів на дискотеках — відривався і діджеїв. Каже, всі знали: де Созановський — там тусовка. Останнім часом став розсудливим і змінив клуби на ресторани. Одне із головних захоплень Валерія — пошук гастрономічних вражень по всьому світу.

Наразі він запускає в Україні мережу із доставки китайської їжі. Перед цим спеціально їздив до Пекіна — на місці ознайомитися з тамтешніми стравами. В Україні найскладніше було знайти термічні картонні упаковки — з'ясувалося, що відповідних просто немає, то ж довелося замовляти їх у США.

Під визначення “мажор” Валерій підходить за всіма статтями: молодий, привабливий, вхожий до VIP-тусовки, їздить на BMW X6. На ній же, до речі, і розвозить китайську їжу столичними офісами.

“До мажорів завжди ставилися погано — це елементарна заздрість. Ну а приводів для того, щоб обурюватися, в усі часи вистачає — хтось напився, розбив машину, купив щось на батьківські гроші”, — міркує Созановський-молодший. Утім, одного з головних ньюзмейкерів останніх тижнів Романа Ландіка гаряче засуджує. Більше того, обіцяє докласти всіх зусиль, щоб зруйнувати стереотип про “дикого мажора”.

На думку дослідників цієї субкультури, у золотої молоді в Україні є свої особливості. По-перше, їх “молодість” нерідко є перебільшенням, досить згадати 37-річного Ландіка.

По-друге, стати частиною цього прошарку прагнуть навіть ті, хто за народженням мажором не є. Нарешті, по-третє, незважаючи на шанси, які дає їм життя за кордоном, реалізовувати себе вони вважають за краще на батьківщині. Саме там, де більша частина населення не бачить різниці між мажором-злочинцем і законослухняним нащадком багатих і впливових батьків.

Із юристів у ресторатори

Сидячи за круглим столом у своїй квартирі-студії, Валерій пригадує, як навчався на юриста в КНУ ім. Шевченко. Каже, знання правознавства ще нікому не завадило, до того ж дід і батько теж юристи.

Він помітно ніяковіє говорити на диктофон, охоче спрямовує розмову в бік своїх занять. Созановський веде блог про ресторани — всі огляди написані по гарячих слідах і базуються на власному досвіді. Приділивши чимало часу українським закладам, Валерій зрозумів, де є вільні ніші.

“Я об'їздив весь Київ. У нас ніде немає справжніх Макаруні”, — каже хлопець, показуючи кольорове французьке печиво на екрані MacBook. У його планах — відкрити мережу ресторанів і кафе. До речі, сам він десерти не їсть, зате п'ять разів на тиждень ходить на тренування.

Дочка відомого столичного бізнесмена і студентка юрфаку 20-річна Юлія Воронова нещодавно відкрила бутік італійської марки Ermanno Scervino. У найближчих планах — розширити свій бізнес і відкрити заклади з якісною середземноморською або французькою кухнею. Акцент робить на слові “якісною”.

Запрошували Юлію і в моделі. Відмовилася: по-перше, великих заробітків професія не обіцяла, по-друге, дівчина середнього зросту, по-третє — кому потрібні ці нескінченні дієти. Тому найбажаніша наречена обмежується зйомками для глянцевих журналів і регулярним відвідуванням світських заходів. Ще співає — під настрій.

“Батьки боролися з моїм бажанням стати співачкою. Але я періодично записую нові пісні і дарую їх рідним”, — каже Юлія.

Дівчина охоче розповідає про свої подорожі. У спекотну пору року вважає за краще відпочивати у Франції, в холодну — у Еміратах. Винятки робить рідко — каже, що стосовно відпочинку її смаки давно сформувалися.

Діти закордону

Онучка екс-прем'єра України Вітольда Фокіна 25-річна Марія Фокіна це літо вирішила присвятити подорожам. Вже встигла побувати в Нью-Йорку, Мілані, Венеції. Зараз збирається до Греції. Ця країна для неї — друга батьківщина: у Маші грецьке коріння, а у родини будинок на Пелопоннесі. Проблем з візами не виникає — нерухомість в ЄС знімає всі питання.

“Мені тісно в Києві. Планую переїхати жити до Майамі”, — ділиться планами Фокіна за чашкою кави в одному із статусних ресторанів Києва.

Закордон давно став батьківщиною для багатьох з тих, кого прийнято називати золотою молоддю. Хто не поїхав в дитинстві — перебрався, вступивши до університету. Решта їздять в Європу, як на роботу або в магазин.

У Маші свого часу була поважна причина залишитися в Україні: коли настав час вступати, закохалася. Так проміняла Лондон на любов. Останні вісім років Фокіна займається шоу-бізнесом — в її команді два десятки чоловік.

Як стверджує психолог Сергій Строчков, українські мажори — космополіти і патріоти одночасно. Побачивши світ, вони розуміють, що за кордоном завжди залишаться чужаками з грошима.

“Шанс стати своїми є хіба що у тих, хто виїхав з України відразу після школи, не встигнувши як слід пожити в цій атмосфері — заздрості, з одного боку, і ненависті — з іншого. Цікаво, що патріотизм особливо сильний у золотої молоді з української провінції”, — зазначає він.

Дві великі різниці

Дочка банкірів із Сімферополя 27-річна Тетяна Стребкова, що стала відомою завдяки шоу “Холостяк”, ідеально підтверджує версію психолога. “Україна — гарна країна з великим потенціалом. Як я”, — сміється Тетяна. Вона їздить на Mercedes С-класу, а одягатися воліє у київських бутиках Sanahunt і Spazio.

На відміну від більшості українців, таврувати Ландіка-молодшого Тетяна не має наміру. Каже, ми там особисто не були присутні і не знаємо, що відбувалося за кадром. Але при цьому погоджується з тим, що депутат Луганської міськради був категорично неправий.

“Золота молодь і мажори — не одне й те саме. Перші прагнуть щось зробити для країни. А мажори — ті, у яких є все: блага, зв'язки, гроші, і вони можуть їх використовувати, але не хочуть. Себе я відношу до золотої молоді, — зауважує дівчина.

У ведучого модних вечірок Андрія Джеджули своя класифікація. На його думку, мажори бувають трьох типів.

Перший — діти, які виросли в золотих пелюшках. Друга — ті, чиї батьки отримували статус поступово. Третя — “из грязи в князи”. У останніх найслабші гальма. При цьому майже завжди на українських мажорів гарно позначаються подорожі. Повернувшись з Англії, вони починають носити потерті джинси і “прості” футболки.

Андрій знає особливо важливих дітей і по столичному Інституту міжнародних відносин, де навчався. Спроби зарахувати його до мажорів відкидає одразу. Каже, їздив в один із найкозирніших українських вузів на жигулях.

Знаки

“А зараз ви почуєте скретч (від англ. Scratch — подряпина; звуковий ефект, що використовується діджеями) язиком”, — розігріває публіку Андрій Джеджула.

Сьогодні він рулить вечіркою в одному з модних київських клубів-ресторанів. Співзасновник закладу Дмитро Ратніков про любов українських золотих дітей до закордону знає — назва у закладу італійська, а псевдонім бізнесмена-діджея — Alighiery.

Зате в знак любові до всього українського, Ратніков одягнений у шиту блакитними нитками вишиванку. Цим національний колорит і обмежується: пригощають устрицями, сирами, хамоном. Біля сцени прогулюються дівчата — настільки тендітні, що, здається, з'їж вони виноградину, це відразу стане помітно.

Антон Горлатих — постійний гість таких вечірок. До золотої молоді його можна зарахувати не стільки за походженням, скільки за його оточенням та способом життя. Живе на Печерську, в друзях — політики, бізнесмени, представники шоу-бізнесу. У числі захоплень — бокс, йога, триатлон і ралі. Вищі освіти дві — економічна і управлінська. По середах грає в “мафію”. На вихідних їздить до Одеси — в клуб Ibiza.

У серпні планує поїздку до Мексики. За останній час найяскравіші враження у помічника народного депутата залишилися від травневої поїздки по Таїланду, Камбоджі, Бірми і Лаосу. “Побігати з автоматом Калашникова камбоджійськими джунглями — незабутнє відчуття”, — захоплено згадує Антон, сидячи на літньому майданчику fаshion-cafe.

На думку психологів, вирушаючи на сафарі в екзотичні країни або влаштовуючи гонки вулицями українських міст, золота молодь не тільки розважається, але і знімає стрес від життя в агресивному середовищі.

“Мажори існували завжди і скрізь — хоча могли по-іншому називатися чи інакше виглядати, — говорить Сергій Строчков. — А відсоток відморозків серед них не вище середньостатистичного по країні. Справжня проблема — у відсутності у більшості українців впевненості в тому, що перед законом всі рівні, і в тому, що правосуддя можна досягти, не хапаючись за вила. На Заході цю дитячу хворобу пережили — там вже давно перестали ідеалізувати або демонізувати дітей впливових батьків”.

Як ще називали мажорів в історії

Золота молодь (від франц. Jeunesse doree). Рух виник наприкінці XVII-го століття в Парижі після повалення диктатури якобінців. У ньому брали участь сини великих чиновників і фінансистів. За спогадами сучасників, “у вільний час вони танцювали особливий танець, який називали Фарандола, а кожного, хто відмовлявся з ними танцювати, вони хапали і кидали у річку”.

Макарони (від італ. Maccherone — дурило). У XVIII-ому столітті — діти заможних англійців, які повернулися на батьківщину після довгих подорожей світом. Любили все італійське і ігри у карти, смітили грішми і говорили на суміші англійської, італійської та французької.

Денді. Рух зародився наприкінці XVIII-го — початку XIX-го ст. в Англії. До нього входили нащадки багатих і впливових аристократів, або ті, хто перейняв аристократичні манери і спосіб життя. Ідеологом цього руху був Джордж Брюммель — заможний спадкоємець особистого секретаря британського прем'єр-міністра.