Енергія з вітряків, які без дозволів будують на полонині Руна, ймовірно, піде на експорт до Словаччини

На думку екологині та громадської активістки Оксани Станкевич-Волосянчук, згенерована на полонині Руна енергія може піти не на потреби регіону, а на виробництво “зеленого” водню для експорту до Словаччини.

Оксана Станкевич-Волосянчук, фото: Еспресо.Захід

Станкевич-Волосянчук у коментарі “Еспресо.Захід“ звертає увагу на непряму, але вірогідну мету проєкту. За її словами, на території Закарпаття активно просувається компанія “Водень України”, яка заявляє про створення проєкту з виробництва зеленого газу — водню. 

“Потужності цього проєкту збігаються з тими ж 1,5 ГВт, які планується отримати з вітропарків у високогір’ї. Це змушує припустити, що саме для водневого виробництва і зводяться ці установки. А далі цей водень, найімовірніше, піде на експорт. Ми вже бачимо інформацію про металургійний завод у Словаччині, куди його планують постачати. При цьому в самій Словаччині практично немає вітрових електростанцій у горах”, — зазначає Станкевич-Волосянчук.

Проєкт під назвою “Воднева долина Закарпаття“ передбачає використання електроенергії з відновлюваних джерел (сонця та вітру) для отримання водню, який потім транспортуватимуть трубопроводом до металургійного заводу у місті Кошице, Словаччина.

На офіційному сайті H2U зазначено, що для цього вже розпочато вимірювання вітрових ресурсів у північних горах Закарпаття — тобто якраз у районі карпатських хребтів, де плануються нові ВЕС.

Важливий нюанс, що сама Словаччина зараз майже не розвиває вітроенергетику. У гірських районах цієї країни немає жодної вітрової електростанції — натомість місцева влада робить ставку на туризм і збереження природи. Відтак, набагато “зручніше” отримувати екологічно чистий водень, імпортований з України, ніж встановлювати турбіни на власних Карпатах. 

На думку екологині, ситуація потребує не тільки громадського контролю, а й державного регулювання: 

“Ми маємо захищати наші природоохоронні території так само як це роблять у країнах ЄС. Якщо ми зараз дозволимо забудову Руни — ми втратимо її назавжди”. 

Вона також нагадує, що Україна має зобов’язання за Бернською конвенцією та Європейським зеленим курсом, які передбачають не лише розвиток ВДЕ, а й збереження біорізноманіття.

Таким чином, полонина Руна ризикує стати першою з низки високогірних територій, які можуть бути віддані під індустріальні вітрові об’єкти. Експерти наголошують: на карту поставлено не лише екологію Карпат, а й принципи сталого розвитку, якими послуговується європейська енергетична політика.

Нагадаємо, що проєкт будівництва ВЕС не пройшов обов’язкову процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД). Не зважаючи на це інвестор — ТзОВ “Управляюча компанія “Вітряні парки України” — самовільно розпочав роботи зі зведення фундаментів на найбільшій високогірній полонині Карпат. Це компанія, яка у 2022 році була релокована з Краматорська до Закарпаття. Серед учасників і засновників компанії є офшорна Астрелла Холдінгз Лімітед, ТОВ “Промаудит” (яке має безпосередній зв’язок з Максимом Єфімовим, екснардепом з групи “Довіра”), а її кінцевий бенефіціар — Едуард Мкртчан.

Батько братів Мкртчан, Олег, раніше був генеральним директором однієї з найбільших корпорацій України — “Індустріального союзу Донбасу”, де головою Ради директорів був олігарх Сергій Тарута. До слова, половина акцій корпорації належала російським інвесторам.

Полонина Руна — найбільше карпатське плато під загрозою

Полонина Руна — одна з найбільших гірських луків українських Карпат (площею понад 1100 га) і популярна локація для пішого туризм.. Її схили вкриті чорничниками: у сезон дозрівання тут масово збирають чорницю (місцева назва — “яфини”) як дикорослу ягоду, що дає горянам суттєвий сезонний дохід. Територія полонини межує з кількома об’єктами природно-заповідного фонду — зокрема, поблизу розташований орнітологічний заказник “Соколові Скелі”, а з південно-східних схилів Руни бере початок відомий водоспад Воєводин. Сама Руна включена до списку кандидатів Смарагдової мережі Європи з 2020 року, що свідчить про її особливу екологічну цінність.

Дослідження, проведені в межах оцінки впливу на довкілля запланованого вітропарку, підтвердили наявність на Руні чотирьох рідкісних типів природних оселищ, що охороняються Бернською конвенцією, а також 13 видів рослин, занесених до Червоної книги України. На території майбутнього “вітряного поля” зафіксовано 75 видів птахів, які перебувають під національною та міжнародною охороною.. Екологи наголошують, що гірські екосистеми надзвичайно вразливі: будівництво турбін та під’їзних шляхів (земляного полотна, вирубка рослинності, бетонування фундаментів) може спричинити незворотні зміни ландшафту. В умовах суворого високогірного клімату пошкоджений ґрунтовий покрив відновлюється дуже повільно або й ніколи.. Таким чином, прокладання доріг і встановлення 30 велетенських вітряків на полонині Руні фактично означатиме втрату значної частини її унікальної флори й фауни.