Екс-міністр ЖКГ: “каша” у комунальній галузі приносить десятки мільярдів

У цьому його оцінки збігаються із оцінками нинішнього міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Анатолія Близнюка.

“Вся система ЖКГ за рік принесла 12 мільярдів збитків з урахуванням неплатежів населення”, — заявив пан Близнюк під час чату на сайті Кореспондент.net. Він також вважає, що “допоки система комунального господарства не стане чиїмсь бізнесом, вона буде валитися”.

Натомість Олексій Кучеренко, який працював в уряді Юлії Тимошенко з 2007 до 2010 року, вважає, що заплутаність розрахунків у цій галузі вже є “чиїмсь бізнесом”, який коштує мільярди. Проте він також каже про відчуття того, що над цією мільярдною галуззю нависла загроза колапсу. Екс-міністр в інтерв’ю ВВС Україна каже, що більше побоюється саме фінансового краху ЖКГ:

Олексій Кучеренко: Щодо питання технічного стану, то я вам відкрию таємницю: за монополістів не треба переживати. Це такою є їхня природа — вони розповідають, як їм важко, але якось знаходять способи, як утримувати систему.

Дивіться, ця зима була досить складною, але все якось більш-менш минулося. Тому на мій погляд, критичною є саме фінансова ситуація. Ця галузь є збитковою, вона заганяє місцеві бюджети у збитки, і джерел для того, аби покривати все це немає. Але для мене ще головніше — це бюджет окремої родини. Бо коли люди бачать підвищення цін на харчі, на нашу безкоштовну медицину, то комуналки вони вже не витримають. До речі, з цього починалися відомі події у Киргизстані.

Величезна загроза для реформ (у цій галузі — ред.) полягає у тому, що люди повністю втратили довіру. А без довіри реформи жодної реформи не буде. Це дуже добре відчуває нинішнє керівництво, і намагається вирішити цю проблему політичними, адміністративними заходами. Із центру ідуть команди до місцевої влади призупинити підвищення тарифів. І ми розуміємо, що, з одного боку, це є неконституційно, але з іншого боку — це єдиний спосіб якось втримати ситуацію, бо вони розуміють, що це підвищення призведе до дуже негативних наслідків.

Візьміть останнє підвищення тарифів на воду у Києві. Якщо ви вже це робите, то надайте інвестиційну програму модернізації київського водоканалу, переконайте громаду столиці у тому, що так, тарифи підвищаться, але, наприклад, за два роки це дасть змоги перейти на лічильники, і нормативи споживання води, а відтак, і рахунки за воду зменшаться. І тоді б кияни, та й мешканці будь-якого іншого міста, розуміли, чому вони мають платити більше.

Тому я і кажу, що завдання номер 1 — це повернення довіри, бо інакше реформи не буде, бо реформа вимагає шокової терапії, а її сьогодні люди просто не сприймуть. Водночас треба враховувати формулу щодо усіх реформ у комунальному секторі, яку сформулював Світовий банк: якщо цього року у інфраструктуру треба проінвестувати долар, але ми цього не зробили, то за 3-5 років ми будемо змушені інвестувати вже три долари.

Спочатку ефективність, а потім — тарифи

- А що Ви думаєте про суперечку із МВФ стосовно тарифів на газ? Треба їх підвищувати чи ні?

— Для того, щоб відповісти на це питання, треба сформувати прозору ціну на газ. На жаль, ціноутворення на газ у нас не є прозорим. Головне питання, яке на сьогодні постає у зв’язку із тарифами для населення: у нас є 20 мільярдів кубів власного газу, ціну на нього держава може регулювати на відміну від ціни на дорогий російський газ, який мають купувати комерційні структури, і, можливо, бюджетні установи. Тому перш, ніж підвищувати тарифи для населення — прозора структура тарифу на газ, і газ виключно українського видобутку.

Крім того, МВФ можна зрозуміти і з тої точки зору, що коли вони дивляться на наші тарифи на воду, то вони бачать, як там закладені 50% втрат води, а за цивілізованими стандартами — це 10-15%. То чому збитки від цієї безгосподарності перекладати на населення? Те саме і щодо теплокомуненерго — у цивілізованих країнах у мережах втрачається до 3% тепла, а у нас — 13-15-18%.

Немає лічильників і немає обліку, а це теж принциповий момент, бо як можна проводити реформу без належного обліку? Саме тому МВФ і каже: ми готові з вами працювати, але покажіть, що ви розумієте, як модернізувати ваші теплокомуненерго і систему водопостачання. А цього, на жаль, сьогодні немає.

- А у який спосіб треба починати встановлювати ці лічильники, і чиїм коштом?

— Я вивчав цей досвід у багатьох країнах, і переконаний у тому, що по квартирні лічильники — це майбутнє, треба починати з того, аби регулятор (Національна комісія з регулювання ринку житлово-комунальних послуг — ред.) наданою йому владою примусив монополістів за два роки максимум обладнати будинки лічильниками на тепло і на воду.

А далі, якщо вже самі люди захочуть більш чітко розуміти що вони насправді витрачають, а що — ні, вони можуть почати встановлювати лічильники у своїй квартирі. Але тут треба пам’ятати, що сума від квартирних лічильників буде завжди на відсотків 30 меншою за те, що покаже будинковий лічильник, і тут вже доведеться домовлятися, як розкидати цю різницю.

Утім, це далеке майбутнє, а починати треба з обліку. Це одразу дасть перші кошти. Паралельно із цим треба починати переобладнання котлів, зменшувати споживання газу. Плюс утеплення будинків, закон про яке вже два роки валяється у Верховній Раді. А часу вже не залишилося, бо будуть зростати тарифи, неплатежі, і вже незабаром взагалі це не буде чим компенсувати.

- Так вже ж була якось ця ініціатива із встановлення лічильників…

— Так, це те, об що я розбив голову. Тоді міністр економіки сказав: це ляже на тарифи. Але ж є і лізінгові механізми, і кредитні, щоб цей лічильник не одномоментно включився у структуру тарифу, а щоб це якось розтяглося на 3-5 років. Крім того, із встановленням лічильника зменшиться і споживання.

Але у мене є таке відчуття, що це невипадково. Ця вся каша — без обліку, із величезними втратами, із колосальним покриттям цих втрат із бюджету, субвенціями — вона є просто вигідною дуже потужним групам, що працюють у цьому комунальному секторі, бо йдеться про десятки мільярдів щороку. Тому без дуже жорсткого політичного рішення, підкріпленого швидкими і конкретними заходами, з місця нічого не зрушить. А замість цього лише створюються робочі групи і підвищуються тарифи.

Анастасія ЗАНУДА