Економіка ідентичностей

Велика сила економічної науки полягає у її здатності вивчати, як приймаються рішення з точки зору тих, хто їх приймає.

Так, економіка може пояснити, чому споживачі купують те, що вони виготовляють. Вона також пояснює, чому службовці працюють на цих роботодавців, а не на інших, а також чому вони працюють багато і чому працюють взагалі.

Однак у більшості економічних аналізів точка зору осіб, що приймають рішення, є досить вузькою. Вона починається з того, що люди люблять і що не люблять.

Люди можуть любити апельсини чи банани, насолоджуватися життям чи думати про майбутнє.

Вони вирішують, що купити чи скільки заощадити, враховуючи існуючі ціни, процентні ставки і власний дохід. Економісти включають в аналіз взаємодію людей, але вони розглядають її як механічну, ніби люди є товаром.

Наприклад, у стандартному економічному аналізі гендерної дискримінації на робочому місці чоловікам не подобається, коли їх порівнюють з жінками — це так само, ніби вони більше люблять яблука, ніж апельсини.

Аналогічним чином стандартний економічний аналіз расової дискримінації полягає у тому, що білі не хочуть асоціюватися з кольоровими і вимагають премію, якщо купують щось у кольорових і або працюють з ними.

Однак ні стать, ні расова дискримінація не є результатом особистих уподобань. Вони відображають соціальні норми, які обумовлюють, як люди повинні думати про себе, і як вони повинні взаємодіяти один з одним.

Люди ставляться до таких норм серйозно. Наприклад, у разі гендерних відносин чоловіки хочуть вести себе по-чоловічому, а жінки хочуть вести себе по-жіночому.

Коли ми вивчаємо рішення людей з точки зору їхньої ідентичності, ми отримуємо нові відповіді на різні економічні питання. Ким себе вважають люди і як вони думають про себе — це є ключем до тих рішень, які вони приймають.

Їх ідентичність — основна рушійна сила. Ми називаємо такий підхід економікою ідентичності.

Щоб зрозуміти її значимість і відмінність від звичайної економіки, слід врахувати складність фактів. На початку 20 століття норми куріння чоловіків і жінок у США різнилися, а у 1980 роки зрівнялися. Нині жінки палять стільки ж, скільки чоловіки.

Ми не можемо пояснити цю конвергенцію стандартними економічними термінами на кшталт зміни цін і доходів, бо зміни не були значними. Ми пояснимо це, якщо запитаємо, що люди думають про себе, тобто якщо вивчимо зміну гендерних норм.

Передбачалося, що жінки на початку 20 століття не палили, це була поведінка, яка не відповідала нормам. До 1970 років рекламні кампанії призначалися “для незалежних” жінок, показуючи їм, що куріння не тільки прийнятно, а й бажано.

Цей приклад — лише верхівка айсберга. Серйозне ставлення до соціальних норм — це наслідки, які широко проникають в економічну систему і в наше життя.

Розглянемо інший приклад: зарплата військових проти зарплати цивільних. Повна заробітна плата військових є відносно однаковою, тобто вона не підвищується і не знижується залежно від роботи, і вона нижча, ніж у цивільних фірмах.

Стандартний економічний аналіз переконує: така структура оплати не має сенсу. Однак в економіці ідентичності все це має значення. Як наслідок, ми отримуємо нові перспективи для стимулювання праці, і не тільки у збройних силах.

В успішних організаціях службовці ідентифікуються із своєю роботою і своїми організаціями.

Якщо вони відчувають себе інсайдерами — саме на це направлені військові ритуали — тоді не потрібна додаткова оплата. Армія змінює особистість призовників, прищеплюючи їм такі цінності, як обов'язок і служба батьківщині.

У цивільному світі грошово-стимулююча система не є визначенням доброї роботи організації, як це передбачається стандартними економічними моделями.

Успіх фірми залежить від того, наскільки робітники ідентифікують себе з організацією і з їхньою роботою у ній. Якщо вони не роблять цього, то будуть прагнути заохочення, замість того, щоб реалізовувати цілі організації.

Успішне навчання відбувається не завдяки грошовим винагородам із звичайної економіки, а через те, що учні, батьки і вчителі ідентифікуються із своїми школами.

Освітяни повинні звернути увагу на успішні програми, які встановили шкільну ідентичність. Якщо вчителі надихатимуть учнів на ідентифікацію їх із школою замість навчання за стандартними тестами, вони отримають хороші результати.

Як економісти і політики, ми могли б продовжувати враховувати тільки ціни, доходи і статистику для пояснення рішень людей. За деяких обставин, цього було б достатньо. Однак ми випустили б головні джерела мотивації. Економіка ідентичності забезпечує ширше і краще бачення, якого ми потребуємо.

Тетяна ГРИБОВА