Економічно обгрунтовуємо тарифи навмання

Такий вердикт пролунав із вуст Валерія Саратова, голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Тому, переконаний чиновник, розцінки на “централізовані блага цивілізації” для населення потрібно переглядати і як результат — підвищувати. Коли, а головне на скільки? — інтрига тримається. Пан Саратов лише нагадав, що чинні тарифи на послуги водопостачання та водовідведення покривають тільки 69 відсотків собівартості, ціна за опалення — 74 відсотки. Експерти та опозиційні сили прогнозують: здорожчання компослуг почнеться уже після виборів до Верховної Ради. Щоправда, Прем’єр-міністр країни під час гарячої телефонної лінії одному із друкованих видань запевнив: тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, зокрема на газ, після виборів не підвищуватимуться, повідомляє Урядовий портал.

Розмови про те, що тарифи в країні економічно необґрунтовані, аж ніяк не нові. Як, власне, і заклики одних підняти їх, і обіцянки інших — не допустити цього. Про причини такої непевності в особливостях вітчизняного тарифоутворення розповів на учорашній прес-конференції в столиці Олексій Кучеренко, колишній міністр ЖКГ, а нині голова Спілки власників житла України:

— Система тарифів у країні така, що за бажання, можна обґрунтувати необхідність підвищення тарифів або навпаки довести, що можна і без цього прожити. Я не заздрю владі, адже вона опинилась у дуже складній ситуації: потрібно підвищувати тарифи, щоб розмовляти з МВФ. Та водночас зробити це не так просто. Адже люди цього, по-перше, не зрозуміють, пам’ятаючи попередні обіцянки, а по-друге, не всі здорожчання тарифів осилять.

До того ж, переконує експерт, щоб люди платили за новими розцінками, вони мають як мінімум вірити в їхню обґрунтованість. У нинішніх умовах, коли собівартість комунальних послуг ховається за сімома завісами від споживачів, такої віри немає. Крім того, і досі багатьом доводиться оплачувати розраховані чиновниками “норми споживання” замість реально спожитих послуг. Тому, окрім перерахунку і збільшення тарифів, потрібно нарешті почати виконувати програму реформування житлово-комунальної галузі. Зокрема, і щодо обладнання будинків лічильниками води та тепла. Але зацікавленість це робити, принаймні поки що, є аж ніяк не у всіх.

Навіть не на всіх підприємствах теплокомуненерго запроваджено повний технологічний облік. На сто відсотків лише підприємства дев’яти областей країни знають, скільки гігакалорій споживачам “відпускають”. Виходить, значна частина тепла відпускається на око? То які тоді можуть бути розмови про економічну обґрунтованість тарифів. Розмови про тарифи та їх перегляд експерти називають грою, в якій, здається, у програші лишаються тільки споживачі.

Віктор ДЕЙНЕКА