“Дешеве житло” українці не беруть. Не знають, де взяти гроші

Прем’єр-міністр Микола Азаров вважає, уся проблема в тому, що люди недостатньо поінформовані про державну програму.

“Недостатньо просто перерахувати гроші будівельникам, коли населенню невідомі умови отримання пільгового іпотечного кредиту. Неможливо активізувати будівництво, коли невідомо, як можна буде цю квартиру отримати і на яких умовах. Треба, щоб кожен дізнався про кроки держави і уряду у цьому питанні з відкритих урядових джерел”, — заявив прем’єр на засіданні уряду.

І прем’єр таки правий. Проблема в непоінформованості. Не знають урядовці, що навіть такий “доступний” кредит під 3% річних, які вони пропонують, більшість сімей не потягнуть. Адже йдеться не лише про відсотки. Де середньостатистичному українцю, який отримує на руки трохи більше 2,5 тисячі гривень, нашкребти на перший внесок? Відповідно до умов “Доступного житла”, сім’я з двох осіб може взяти позику на квартиру 40 квадратних метрів. При цьому розрахункова вартість житла в обласних центрах — п’ять тисяч гривень за метр. Насамперед, житло за такою ціною ще треба пошукати. Але навіть якщо припустити, що таки є така квартира, то її вартість буде 200 тисяч гривень. За умовами програми, позичальник має сплатити відразу 25% від вартості. Тобто 50 тисяч гривень. Порахуйте ще послуги нотаріуса, страховку (вона обов’язкова), одноразову комісію за надання кредиту — виходить значно більша сума. А як її нашкребти молодій сім’ї, яка живе на офіційну зарплату? Якщо врахувати, що більшість молодих людей вимушені жити на зйомних квартирах (а це 1500-2000 гривень щомісяця), то для них відкласти 50 тисяч гривень — нереально. Особливо, якщо є дитина. Звичайно, можна поїхати за кордон на заробітки. Але з усіх моїх знайомих, які їхали заробляти на квартиру, ніхто не повернувся. Люди вирішили купити квартиру там, де на неї можна заробити.

Ще одна проблема — “доступні квартири”. Попри “непоінформованість” населення, заявок на участь у програмі уже значно більше, ніж квартир. Адже забудовники у нас дешевого житла не будують. Бо для чого? Бідні все одно квартир не купують, а багаті хочуть просторі квартири, які не вписуються у вимоги “доступного житла”. Зараз по всій Україні запропоновано в рамках програми “Доступне житло” лише 4,7 тисячі квартир, а зареєстровано 7,5 тисячі осіб.

На Львівщині до Мінрегіонбуду передано перелік 248 квартир, а заявки отримали від 474 осіб. За словами заступника голови ЛОДА Володимира Губицького, з 388 громадян, які звернулись до банків, укладено договори про компенсацію відсоткових ставок лише з двома. Матеріали щодо семи осіб подані на розгляд кредитних комітетів. Решта — не пройшли банківський відбір. Адже міністерські ініціативи — це добре, але кредит видає банк. А він хоче пересвідчитись у платоспроможності клієнтів. І п’ять-шість тисяч гривень доходу на сім’ю для банку — не гроші. А більше офіційно у нас не заробляють...

Зіновія ВОРОНОВИЧ