Дії Росії викликають сумніви щодо обамівського «перезавантаження»

Російське керівництво вважає, що проголошення «перезавантаження» у відносинах зі США не накладає на нього жодних зобов‘язань щодо зміни своєї поведінки.

Широко розрекламоване «перезавантаження» відносин між Росією та США цього місяця дістало ляпаса у вигляді московського наступу на Україну та Грузію. Після того, як російський президент Дмітрій Медвєдєв втрутився в українську політику з агресивною критикою «антиросійських» дій його українського колеги, прем’єр-міністр Владімір Путін вирушив у провокаційну поїздку до Абхазії, промосковської території, що має де-факто незалежність від Грузії, з метою знову запевнити в підтримці з боку Москви.

Хоча Вашингтон наполягає, ніби не визнає російської «сфери впливу», ці дії Медвєдєва та Путіна ставлять під питання здатність обамівської адміністрації перешкоджати намірам Росії силою просувати те, що вона називає своїми «привілейованими інтересами» в сусідніх країнах. Вибух дипломатичної активності символічно припав на річницю минулорічної російсько-грузинської війни, в якій Москва взяла участь на боці сепаратистських грузинських регіонів Південної Осетії та Абхазії.

«Перезавантаження», яке віце-президент США Джо Байден проголосив у лютому, мало сигналізувати відбудову відносин між США та Росією, які погіршилися за часів Джорджа Буша-молодшого. Але незважаючи на поступ у таких питаннях, як контроль за озброєннями та Афганістан, під час візиту Барака Обами до Москви в липні, Росія знову повертається до своєї звичної політики щодо сусідів та намагається утвердити свій вплив, попри незадоволення США. «Єдиною річчю, яка може найбільше нашкодити політиці перезавантаження, буде справді погана поведінка Росії у пострадянських державах, – каже Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, а тепер науковий співробітник Брукінгського інституту у Вашингтоні. – Росіяни не хочуть відновлювати Радянський Союз, але вони хочуть створити систему, в якій сусіди шануватимуть те, що Росія визначає своїми життєво важливими національними інтересами. США мають іншу думку».

Після тижнів ескалації дипломатичного конфлікту між Росією та Україною, включно зі взаємною висилкою дипломатів, Медвєдєв 11 серпня видав тираду скарг у листі та відеозверненні, опублікованому на кремлівському веб-сайті, в яких він звинуватив президента України Віктора Ющенка у приведенні відносин до «безпрецедентно низького рівня». З часу приходу до влади у 2005 році – після масових протестів, відомих під назвою Помаранчева революція, які скасували результати фальсифікованих на користь промосковського кандидата Віктора Януковича президентських виборів, – Ющенко дратував Кремль своїми спробами вивести Україну із зони впливу Росії та наблизити її до Заходу.

Після довжелезного переліку образ, який включав прагнення України до НАТО, продаж зброї Грузії, фальсифікацію радянської історії та погане ставлення до російської мови, Медвєдєв оголосив, що він відкладає приїзд російського посла до Києва до кращих часів.

Ющенко відповів власним листом Медвєдєву, де розкритикував втручання російського президента у зовнішньополітичні рішення України, сказавши, що хоч він і згоден – відносини погані, – він «здивований, що ви повністю заперечуєте відповідальність Росії за це».

Російське керівництво давно воювало з Ющенком через те, що воно вбачає як його намагання відірвати одну від одної країни, що, як вважає Медвєдєв, є «не просто сусідами, а братніми державами». У листі Медвєдєв сигналізував, що після січневих президентських виборів Москва хотіла би бачити у Києві більш схильного до співпраці лідера. Ця заява рознервувала українців, які все ще пам’ятають російське втручання на підтримку Януковича у 2004-му.

Заступник директора київського Центру Разумкова Валерій Чалий каже, що лист Медвєдєва показав: президент Росії намагався додати російську тему до виборчої кампанії, як це вже робилося в 2004 році: «Це тест на лояльність кандидатів у президенти».

Але за словами спостерігачів у Києві, атака Медвєдєва доводить тільки те, що Росія нічого не навчилася з часу її безпардонного втручання у 2004-му. Тож цей останній крок викличе зворотну реакцію – попри загалом позитивне ставлення до Росії, українці часто реагують негативно, коли відчувають, що на них наїжджають. І хоча провідні кандидати на українське президентство менш відкрито стали в опозицію до російських вимог, ніж президент Ющенко (який теж іде на вибори, незважаючи на низький рейтинг), Москва буде розчарована, якщо думає, що зміна лідера приведе Україну назад у її обійми. Навіть відкрито проросійський Янукович у минулому змінював думку про інтеграцію до НАТО, – мету Ющенка, яка постійно дратує Москву.

«Позиція України консолідована, – каже Чалий. – Вона не антиросійська, але зовнішня і внутрішня політика країни залежить від національних інтересів, тому навіть проросійські політики не приведуть нас до цілей, що їх задекларував російський президент».

Сепаратистські грузинські регіони Південна Осетія та Абхазія більш піддатливі. Їх незалежність крім Росії визнала тільки Нікарагуа, тож вони залежні від підтримки Москви, яка радо її надає. Наступного дня після оприлюднення листа Медвєдєва прем’єр-міністр Путін відвідав Абхазію, пообіцявши військову допомогу на 500 млн. доларів. Грузія гнівно відреагувала, назвавши візит «провокацією у стилі радянських спецслужб», нагадавши про кадебістське минуле Путіна.

Під річницю конфлікту у Південній Осетії Медвєдєв також підтримав ініціативу, яка забезпечить правову основу використання російських військ за кордоном на захист російських громадян та збройних сил від нападу. Це причина, яку Москва назвала на виправдання минулорічної інтервенції в Грузії. Такий крок змушує задуматися про плани Кремля щодо українського півострова Крим, де є значна громада етнічних росіян і де базується Чорноморський флот.

У той час як Росія втручається у справи сусідів, здається, що Вашингтон мало що може зробити. Хоча Байден відвідав Україну та Грузію в липні, щоб продемонструвати підтримку, відповідь США на лист Медвєдєва була слабкою: речник держдепартаменту повторив звичні слова на захист суверенітету України та її права робити свій власний вибір.

«Російська влада гадає, що, незважаючи на її риторику, США настільки сильно зосередилися на інших частинах світу, що насправді не цікавляться колишнім Радянським Союзом, – каже директор московського Центру Карнегі Дмітрій Трєнін. – Перезавантаження відбулося на американському боці. Росіяни не вважають, що вони мають щось виправляти».

Джеймс МАРСОН

Перевод - Inozmi