Что стоит за допросом Наливайченко

Наливайченка допитали як свідка. Загалом, сумнівів і не було. Ну, дійсно, не розголошення ж йому інкримінувати?

А тепер моделюємо.

Відрядження Наливайченка в Вашингтон, виступ в структурах Конгресу, по-перше, є суспільно більш важливим заходом, ніж допит в якійсь справі про корупцію (якщо це буде справа, і якщо вона хоч чимось завершиться), а по-друге, швидше за все, не могло не бути попередньо принаймні усно погодженим з президентом (ну, не плануються заходи в Конгресі сьогодні на післязавтра, так само, як і поїздки голови СБУ).

Також очевидно, що ніякої позиції АПУ чи ГПУ щодо допиту голови СБУ слідчими Генпрокуратури при нинішній ситуації не може бути. Може бути лише позиція президента (це протиправно, але такими завжди були реалії політичного життя України).

ГПУ і СБУ фактично є інституціями, підлеглими президенту.

Вимальовується така картина: президент України, володіючи інформацією про запланований візит голови СБУ в Вашингтон і усвідомлюючи значення цього візиту для міжнародного становища нашої держави, приймає рішення фактично скасувати цю поїздку заради термінового виклику голови СБУ до Генпрокуратури на допит в якості свідка у справі, в якій СБУ так чи інакше надало б пояснення, інформацію чи дані органам прокуратури. Необхідність скасування закордонної робочої поїздки голови СБУ є сумнівною, оскільки жодних підстав думати, що він ухилятиметься від дачі свідчень генпрокуратрурі не існує (навпаки дії голови СБУ свідчили про його бажання реалізувати інформацію), а значення відповідної кримінальної справи не може йти ні в яке порівняння зі значенням консолідації позиції урядовців найвпливовішої держави світу у питанні відбиття збройної агресії Російської Федерації.

Отже, схоже, що президент України при прийнятті рішення щодо скасування візиту голови СБУ в США керувався не державними чи суспільними інтересами України, а якимись іншими мотивами.
Голова СБУ, в свою чергу, замість виконання своїх прямих обов’язків з незрозумілих причин допустив зумисне публічне розголошення через ЗМІ отриманих оперативним шляхом даних про причетність колишніх високих посадових осіб генпрокуратури до економічних злочинів. Мотиви свого вчинку він не пояснив публічно.

Тому і виникає питання: а у нас хоч хтось з державних діячів керується інтересами держави? Чи, не маючи на те жодних правових підстав, наші державні діячі вступили в період виборчої кампанії та конкуренції?

І це ті люди, які розповідають, що хтось там розхитує човен?

Богдан ЯРЕМЕНКО, дипломат, экс-генконсул Украины в Стамбуле, глава правления “Майдан закордонних справ”