Чорне чи блакитне — все одно — золото

Це сталося у розпал нового загострення газової суперечки із “Газпромом”, коли Київ зрозумів, що отримати російський газ по 220-230 доларів за тисячу кубів можна лише ціною величезних економічних та політичних поступок Москві.

“Ми переводимо всі наші ТЕЦ на вугілля. На це знадобиться приблизно рік, але ми цю роботу вже почали”, — заявив Юрій Бойко.

За словами міністра, переведення українських ТЕЦ на вугілля дозволило б зекономити до 6 мільярдів кубів дорогого імпортного газу, а загалом, за оцінками пана Бойка, Україна за рік має скоротити споживання російського газу чи не вдвічі — до 27 мільярдів кубометрів.

Однак у лютому 2012 року морози не дозволили Україні використовувати менше російського газу. У “Газпромі” навіть Клацнути заявляли, що у перерахунку на річне споживання, Україна у деякі дні відбирала понадконтрактну норму газу. У “Нафтогазі” ж Клацнути заперечували це і казали, що покривають завищений “морозний” попит за рахунок газу, накопиченого у підземних сховищах.

Замінити імпортний газ вітчизняним вугіллям можна, кажуть експерти. Але обійдеться це недешево.

Порахуємо у масштабах країни

Аналітик “Трійка діалог” Сергій Невмержицький каже, що у його компанії намагалися підрахувати, у скільки обійдеться державі перехід з опалення газом на вугілля. Однією з найбільш серйозних та витратних є проблема очистки повітря, яка постає завжди при використання вугілля як палива.

У Європі всі вугільні електростанції працюють за межами великих міст. Тобто, каже Сергій Невмержицький, навіть із європейськими стандартами очищування, викиди від спалювання вугілля вважаються шкідливими для здоров’я:

“Середня вартість фільтру, який очищував би викиди від золи, сірки, азотних сполук у вугільному газі, і який би відповідав європейським стандартам, становить 100 доларів на один кіловатт потужності. Тобто, якщо ми візьмемо потужність всіх теплових станцій в Україні — 30 гігаватт, — то маємо 3 мільярди доларів витрат лише на фільтри. І тут ми навіть не враховуємо інвестиції, потрібні на переведення котелень із газу на вугілля. Ці витрати будуть у 3-4 рази вищими, аніж вартість очищування викидів. Тому, якщо грубо оцінювати цю ініціативу переходу з газу на вугілля, то вона коштуватиме 10-15 мільярдів гривень”.

Реальність і фантастика

На думку Дмитра Марунича, керівника Інституту енергетичних досліджень, частково ідею міністра енергетики про перехід на опалення вугіллям, навіть із застосуванням новітніх технологій, можна втілити, але не у великих містах:

“Продукти згоряння вугілля впадуть на відстані до 100 кілометрів від ТЕЦ, на якій його спалюватимуть. Відповідно, якщо ми, наприклад, переведемо київські ТЕЦ-5 чи ТЕЦ-6 на вугільно-водну суміш, про що казав Бойко, то ці відходи впадуть десь у Бойка на дачі, чи народним депутатам на голову. Тобто, перевести, наприклад, Київенерго на вугілля просто неможливо”, — вважає експерт.

А от переведення всіх ТЕЦ на вугілля, та ще й впродовж року Дмитро Марунич називає “фантастикою”:

“Вартість одного сучасного блоку на ТЕЦ, який працював би на вугіллі, оцінюється у сотні мільйонів гривень. Хто піде на такі інвестиції? Опалювати вугіллям, дійсно, дешевше, ніж газом, але потрібні колосальні інвестиції, яких я у бюджеті не бачу”, — каже Дмитро Марунич.

Володимир Омельченко, експерт енергетичних програм Центру Разумкова, каже, що ані за рік, ані за два перевести всю українську теплоенергетику на вугілля не вдасться. За великого бажання і фінансових витрат, каже пан Омельченко, за 5 років на вугілля можна перевести лише 20-30% підприємств теплокомуненерго.

Бажання і можливості

Крім високої вартості переведення ТЕЦ на вугілля та витрат на нейтралізацію екологічний наслідків спалювання вугілля, треба врахувати і проблеми у ресурсній базі такої ініціативи — каже Володимир Омельченко. Теоретично, Україна і досі має великі поклади вугілля — за розрахунками, його розвіданих запасів може вистачити ще на 350-400 років. Проте лише невелику його частку нині економічно вигідно видобувати, адже розробки українського вугілля зараз ведуться на глибині у 800 метрів чи навіть кілометр.

“Не потрібно повністю відмовлятися повністю від розвитку вугільної галузі, але потрібно чітко розуміти, що ця галузь вимагає величезних коштів, і що у держави цих коштів немає. Тому мені здається, що, не зважаючи на великі поклади, збільшити видобуток вугілля у найближчі роки буде надзвичайно важко. Мені здається, що вкладаючи у енергозбереження та енергоефективність можна досягти результату набагато швидше за менші гроші, ніж збільшуючи видобуток вугілля”, — каже експерт Центру Разумкова, а заяви українських урядовців щодо масового переходу на вугілля експерт пов’язує у першу чергу із непростими переговорами із російським Газпромом.

Водночас він не виключає, що певну роль у історії із планами перевести українську енергетику з газу на вугілля зіграло і те, що найбільше вугілля зараз видобувають підприємства, що входять до складу ДТЕК — енергетичного підрозділу СКМ Ріната Ахметова.

За збігом обставин, підраховуючи межу економічної доцільності використання українського вугілля, експерти встановлюють її десь на рівні, коли російський газ коштував би 220 доларів за тисячу кубів. Це саме та ціна, домовитися про яку український уряд намагається вже другий рік поспіль.

Донбас має застереження щодо вугілля

Вкритий сажею та вугільним пилом сніг — типова картина на Донбасі. Побоювання, що ширше використання вугілля призведе до збільшення шкідливих викидів до атмосфери, висловлюють не тільки екологи. Про шкоду довкіллю та фінансові витрати говорить і Донецький міський голова Олександр Лук'янченко:

“Гадаю, що напрямок абсолютно правильний, у нас на території міста нарівні із газовими котельними експлуатуються і 57 вугільних. Але щоб перевести чисто газову котельну на вугільне паливо, потрібні дуже серйозні фінансові витрати. За бажанням прем‘єр-міністра, без фінансового підкріплення, серйозних проектних робіт це зробити неможливо. Приміром, потрібен склад вугілля, досконала аспіраційна система, яка дозволила би уникнути забруднення атмосфери. Коли всі котельні працювали на вугіллі, місто було чорне. У нас їх 293, якщо всі на вугілля перевести, то забруднення атмосфери дорівнюватиме роботі трьох металургійних заводів”.

Начальник управління вугільної промисловості Донецької обласної державної адміністрації Ігор Низов вважає, що збільшувати споживання вугілля варто у промисловому секторі та на великих об‘єктах житлово-комунального господарства:

“Для громадян зручно мати газ у будинку чи квартирі. Але якщо це підприємство чи котельна, яка опалює цілий мікрорайон, — то цілком доцільно переходити на вітчизняну сировину. Я знайомився із досвідом одного підприємства у Дніпродзержинську, де котельню перевели на вугілля. Економія — 200 тисяч гривень на день! У кілька разів дешевше, ніж опалення газом”.

За словами начальника управління вугільної промисловості області, українська вугільна галузь цілком здатна забезпечити потреби економіки.

“У нас ухил пішов на користь газу та нафти при виробництві електроенергії, тоді як Росія, яка експортує ці енергоресурси, в енергобалансі має 50% вугілля. У нас вугілля становить лише 25% в загальному енергобалансі. Цього ресурсу Україні вистачить на 500 років, якщо видобуватимемо по 100 мільйонів тонн на рік”, — каже Ігор Низов.

Однак екологи застерігають: спалювання вугілля шкодить природі. “Наймолодшій” із ТЕС виповнилося майже 30 років. Будувалися ці станції в часи, коли головним засобом боротьби із викидами була достатньо висока труба. Наприклад, найвища в Україні труба — 330 метрів — споруджена на Зуївській ТЕС.

Завідувач кафедрою природоохоронної діяльності Донецького національного технічного університету Віктор Костенко вважає, що ефективніше було б використовувати не лише вугілля, а й метан, який міститься у вугільних пластах.

“Розробки, як використовувати шахтний газ, були ще років 50-60 тому, і досвід такий був. Інша справа, що згодом податкове законодавство відбило будь-яке бажання займатися цим. Парадокс: якщо на поверхні шахти стоїть “свічка”, тобто метан згоряє, — все начебто нормально. А якщо ти підвів цей газ до котельної, тут же прибігає податковий інспектор і починає виписувати тобі платежі. Ось і вся розмова”, — пояснює вчений.

Анастасія ЗАНУДА, Ліна КУЩ