Чому Зеленський має летіти до Ізраїлю

Колеги з “Європейської правди” написали, чому глава держави не повинен летіти й публічно виголошувати підтримку ізраїльському народу. Утім ситуація на Близькому Сході й у світі така, що відмова від візиту й прямих контактів з Ізраїлем призведе до чергової деградації міждержавних відносин і вкрай негативно позначиться на Україні.

Сергій Сидоренко, головред “Європейської правди”, написав, що Зеленський мислить нераціонально й послуговується емоціями, коли питання стосується підтримки Ізраїлю й поїздки туди. Це хибне уявлення і про главу держави, і про підходи до міжнародних відносин у такій кризовій ситуації. Однак якщо хтось не розуміє, чому президентові слід відвідати Ізраїль у момент війни й наземної операції ЦАХАЛ у Секторі Гази, то залюбки поясню, послуговуючись раціо й політичним цинізмом.

Озброєння

Ізраїль не має проблем з технологіями чи зброєю. На його озброєнні сучасні винищувачі й танки, потужні протиракетні системи тощо. Але війна, яка фактично має кілька фронтів, вичерпує запаси боєприпасів. Зараз Ізраїль так само, як і Україна, потребує 155 мм снарядів. І отримує він їх не лише зі своїх підприємств — йому потрібні потужності американського оборонного комплексу. Нині десятки заводів у США працюють 24/7, аби виготовити достатньо озброєння й боєприпасів для України. Утім відходять від графіка, зазначають високопосадовці США. Тепер з’явився Ізраїль, якому Сполучені Штати надали гарантії безпеки й пообіцяли захист. Йому теж постачають боєприпаси.

Так, Байден каже, що Сполучені Штати підтримуватимуть і Україну, і Ізраїль. Проте може виникнути ситуація, коли на ринку озброєння наші держави перетворяться на конкурентів. І не лише там.

Відновлення Гази

Зараз у Вашингтоні, крім інших опцій, обмірковують приблизно такий сценарій: у поствоєнний період переформатувати політичний ландшафт Палестини, а паралельно домовитися за формулою демілітаризації Гази в обмін на її відновлення.

Газа чи не найзаселеніша місцина у світі. Терористи ХАМАС створювали інфраструктуру спеціально посеред житлових кварталів, щоб використовувати цивільних як щит. Зараз у Газі та по її периметру колосальні руйнування. Це правда. Однак інша частина правди в тому, що для відновлення знадобляться величезні гроші. Бо коли знищать ХАМАС, її не просто відбудовуватимуть, а повністю перероблятимуть інфраструктурно. Як і повертатимуть до життя понівечені ізраїльські кібуци й міста.

Що це означає? Що у світі з’явиться ще одна територія, яка потребуватиме значного фінансування. Україні буде складніше боротися за відповідні програми й ресурси. Якщо ж війна переміститься в Азію, то ми взагалі говоритимемо про глобальний ринок відновлення.

Україна може стати конкурентом Ізраїлю. Чи навпаки — партнером. І разом з ним боротися за відповідну пакетну допомогу США та їхніх союзників.

Трампісти

Ні для кого вже не секрет, що в України реальні проблеми з радикальним крилом Республіканської партії — прихильниками експрезидента Трампа. Усе нічого б, проте вони поставили главою Конгресу свою людину, впливають на бюджетні процеси й чинять перепони на шляху отримання американської фінансової допомоги.

Київ нині не має контактів з трампістами. Ба більше: мало хто з наших високопосадовців знає, як вийти на них. Єдина країна, яка реально зарадить із цим, — Ізраїль. Адміністрація Нетаньягу сформувала чудові зв'язки з Трампом і його прихильниками в Конгресі. І вкрай безглуздо не намагатися скористатися з цього.

Водночас ізраїльський прем’єр переживає, що Байден може заветувати поміч його країні, якщо адміністрації не вдасться провести через Конгрес ініціативу для України. Це варте уваги. Аби зужити з цього, слід поїхати в Ізраїль і домовитися про спільну роботу на найвищому рівні. Нетаньягу здатен допомогти налагодити хоча б стримані відносини з Трампом і його прибічниками в Конгресі.

Глобальний Південь

У владних київських кабінетах дехто дійсно переживає, що візит президента Зеленського до Ізраїлю зруйнує весь той прогрес, якого вдалося досягти Україні протягом останнього року — домовитися з багатьма державами так званого Глобального Півдня. Дехто каже, що, виступивши одностайно проти ХАМАС (а зараз про це йдеться) і підтримавши Ізраїль, ми втратимо прихильність великих регіональних гравців.

Відкрию вам таємницю: майже всі лідери великих держав Близького Сходу хочуть знищення ХАМАС і ослаблення Ірану — сили, яка організувала цю атаку на Ізраїль і яка є ворогом для сунітського світу. Єдине — вони воліють, аби історія завершилася якнайшвидше. Усі їхні заяви нині спрямовані на стримування внутрішньої аудиторії. Їх також роблять, щоб торгуватися зі США.

Єгипет не хоче, щоб терористи ХАМАС проникли на його територію, а президент країни прагне перемогти на виборах. ОАЕ й Саудівська Аравія бояться, що Іран подужчає й виникне чергова загроза з Ємену. Йорданії потрібно більше американських грошей, вона остерігається терористичних нападів тощо.

Але всіх їх турбує не лише ситуація в Газі чи ХАМАС. Найбільша загроза для них — це великі терористичні організації, “Аль-Каїда” й ІДІЛ. 15 жовтня “Аль-Каїда” почала операцію, а 19 жовтня ІДІЛ випустив практичний план боротьби з євреями та невірними. Ці дві структури не сприймають ХАМАС як союзника, вони критикують його. Однак для них невірні всі лідери великих держав Близького Сходу. Останнім точно не потрібні посилення бойовиків, зниження безпеки в регіоні та ще одна хвиля джихаду. Тож американці мусять утримати позиції, а війна, яку веде Ізраїль, не повинна стати затяжною, як цього хотіли б Росія, Іран і Китай.

І не варто забувати, що більшість великих держав Близького Сходу підтримували Україну з єдиною метою — заспокоїти американців, зберегти співпрацю з РФ і посилити взаємодію з Китаєм. Саме тому такі гравці, як ОАЕ, до прикладу, створили тиху гавань, щоб російські олігархи відмивали гроші, обходили санкції та приховували активи.

Щодо Туреччини. Позиція Ердогана дійсно своєрідна. Він фактично виступив проти головного союзника по НАТО — США. Назвав ХАМАС моджахедами. Але в самому Ізраїлі й США це сприймають як політичну риторику для внутрішньої аудиторії. І, звісно, як спробу турків поторгуватися. Там є про що розмовляти — від проблеми санкцій та інфляції до програми будівництва літаків за підтримки Америки.

Нещодавно на мітингу в Стамбулі президент Ердоган заявив, що підтримає мусульман у всьому світі, зокрема, у Криму, Лівії, на Балканах і Кавказі. Фактично кинув виклик інтересам Росії. Щоб досягнути успіху, він не відмовиться від України.

Приїзд Зеленського до Ізраїлю не змінить позиції лідерів регіону. Вона і так залежала від Сполучених Штатів. І далі залежатиме. Водночас є момент, про який багато говорять у Вашингтоні й мало в Україні. Серед опцій поствоєнного врегулювання розглядають участь держав регіону у відновленні Гази й створенні нормального політичного ландшафту в Палестині. 

Боротьба зі спільним ворогом

Лідер політичного крила ХАМАС Халед Машаль в ефірі єгипетського телеканалу “Ель-Балад” заявив: “Ми розраховуємо на підтримку великих держав — Росії та Китаю. Росіяни виграли від того, що ми зробили, оскільки ми відволікаємо увагу США від України”.

Російська Федерація допомагала Ірану та його терористичним угрупованням готуватися до війни проти Ізраїлю. Москва давала терористам озброєння, гроші й агентурні дані. Ба більше: вона долучилася до створення закритої лінії комунікацій між Тегераном, ватажками ліванської “Хезболли” й ХАМАС. Усе заради того, щоб сформувати другий фронт для американців і зменшити рівень фінансування України.

В Ізраїлі нарешті зрозуміли, чого варті перемовини з Росією і яка її реальна позиція. Там побачили й антисемітські акції на Кавказі, вірогідно, інспіровані російськими силовиками. Саме тому Ізраїль і готовий тісніше співпрацювати з Україною.

Усі ізраїльські дипломати, політики й представники силових органів у інтерв’ю LB.ua казали про можливість тіснішої співпраці на рівні розвідок, про готовність протидіяти зближенню Росії й Ірану в контексті виготовлення й постачання озброєння: дронів, боєприпасів, потенційно ракет. Хіба цього не досить, щоб поїхати туди й обговорити на найвищому рівні за зачиненими дверима? Хіба це не допоможе обороноздатності України?

США — наш головний союзник

Війна проти Ізраїлю вигідна трьом авторитарним державам, трьом антагоністам США — Росії, Ірану й Китаю. Вони отримали колосальну вигоду від цього конфлікту. Москва пробує перемкнути увагу з України й виграє від підвищення цін на нафту. Паралельно активно посилює свої позиції в Лівії. Іран зміг послабити свого ворога — Ізраїль, водночас прискорив виробництво озброєння. Китай заблокував великий американо-індійський проєкт будівництва залізниці, трубопроводів і ліній комунікацій, які мали б з’єднати індійський і європейський ринки через території Саудівської Аравії й Ізраїлю.

Усі троє — Росія, Іран і Китай — отримали зиск від того, що перемовини між Ізраїлем, США й Саудівською Аравією зупинилися на невизначений період — допоки триватиме війна. І затягування війни Ізраїлю проти ХАМАС вигідне автократам. Мусимо зрозуміти одну просту річ: війна, яку ведуть автократи і їхні проксі-терористи, вона не лише проти Ізраїлю, вона й проти США. Трійка антагоністів хоче викинути Америку з Близького Сходу.

Хай там як, а для України США є ключовим союзником. Від Вашингтона дуже залежать наша економіка, фінансова витривалість, питання оборонної допомоги, потенційне відновлення. Може виникнути ситуація, коли доведеться обирати, з ким ти — із Заходом чи з Глобальним Півднем.

Тут варто зазначити, що Ізраїль не має проблем з урядами ключових європейських держав (хоча дійсно є проблема з представниками громадянського суспільства деяких країн Європи й окремими європейськими бюрократами). Європейські лідери теж розуміють, що такі гравці, як Росія, нині діють на Близькому Сході проти інтересів Старого світу. Водночас чимало європейських держав — союзниць України вже побували в Ізраїлі й публічно заявили про свою підтримку — чи на рівні лідерів держав, чи на рівні парламентських та інших делегацій. Ми одні з небагатьох на континенті, хто не зробив цього. Хоча навряд чи можемо сказати, що не маємо дивитися, як діють політики й лідери Франції, Британії, Німеччини, Нідерландів, Чехії, країн Балтії.

Слід спиратися на це, а не жити наративами, актуальними кілька місяців тому. Ситуація кардинально змінилася. І це варто визнати. Урешті-решт, маємо показати, що ми союзники. Для Америки ця війна зрозуміла, адже спрямована проти тероризму. У США її сприймають як повторення в гірших традиціях терактів 11 вересня. Так до неї ставляться всі — демократи і республіканці, навіть найрадикальніші з них. Для США ХАМАС — це закрите питання. У Вашингтоні вважають, що цієї структури більше не повинно бути в Газі.

Після 11 вересня західний світ об’єднався довкола Америки, яка розпочала глобальну битву з міжнародним тероризмом. Україна тоді також підтримала США. Невдовзі ми можемо постати перед вибором. І він має бути для нас правильним і корисним. Летіти треба.

Олександр ДЕМЧЕНКО, редактор відділу “Світ”