Чи переїде Нафтогаз у Москву на вулицю Намьоткіна

Сьогодні, рівно через тиждень після путінського “експромту” щодо об`єднання “Нафтогазу” з “Газпромом” ідею нарешті прокоментував і український Президент. “Перш за все, це був несподіваний експромт. Це не означає, що це питання буде розглядатися Україною і вирішуватися”, — заявив Янукович.

УНІАН звернувся до експертів із запитаннями, що ж все-таки стоїть за пропозицією російського прем`єра і наскільки ймовірним виглядає об`єднання двох держмонополій? Яка і кому з того може бути вигода?

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”:

РОСІЯНИ БАЧАТЬ, ЩО УКРАЇНСЬКА ВЛАДА ЙДЕ НА БУДЬ-ЯКІ ПОСТУПКИ, ТОМУ ВОНИ ВИРІШИЛИ ВЗЯТИ ВСЕ Й ОДРАЗУ

Що нашим з цього? Поняття “наші” тут доволі, я б сказав, умовне. Якщо б Азаров був “наш”, його відповідь прозвучала б там же й негайно, вона б складалася з одного слова “ні”. Себто Азаров, як прем’єр України, мав чітко позначити червону лінію, за яку не можна заходити. Але він цього не зробив, що може свідчити лише про єдине — присутні чиїсь інтереси. Насправді тут ідеться лише про олігархічні інтереси.

“Газпрому” для того, щоб реалізувати плани щодо експансії на європейський газовий ринок, йому вкрай необхідна українська газотранспортна система разом з мережею підземних сховищ. І якщо відбудеться поглинання “Нафтогазу”, то далі, за логікою експансії, настане черга переділу власності в енергетичному секторі країн Центральної Європи: Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії.

У Європі сказали, що таке “об’єднання” — внутрішня справа України і Росії . Гадаю, це свідчить про нерозуміння і небажання зрозуміти, що реально відбувається. Вони застосували стандартну формулу, яка зародилася з часів газової кризи. На жаль, найбільша загроза є для країн ЄС, які утворюють східну периферію. Звісно, таким країнам, як Німеччині, Франції, Італії нічого не загрожує, і події на Сході їх мало цікавлять.

Як на мене, оцінки експертні дуже відрізнятимуться від офіційних.

Чи це був експромт Путіна? Ні. У експромти російської влади мені віриться з трудом. Чинна українська влада подарувала російській вже такий спектр можливих і неможливих варіантів співпраці, що російська сторона не вважає за потрібне щось проговорювати спочатку на закулісному рівні, а потім озвучувати. Вона робить те, що їй хочеться. Зраз просто вкидається інформація в ефір, аби в українському соціумі до неї звикали.

Сама по собі ідея не є новою… Це “блакитна” мрія “Газпрому” і російських монополій — в цілому відновити технологічну й організаційну єдність енерготранспортних мереж, у даному випадку — трубопровідних мереж часів Радянського Союзу.

Воно може по-різному називатися, але служить одній і тій же цілі. В енергетичній стратегії Росії, яку оновлено в листопаді минулого року, записано: “ російська трубопровідна інфраструктура має стати складовою частиною енергомосту між Європою і Азією, а Росія — ключовим центром з її керування”. Тому в цьому контексті російська сторона пропонує речі, які повинні на її погляд сприяти досягненню оцих “стратегічних цілей”.

В історії українського-російських відносин ця ідея, хоча на ній не завжди акцентувалося, завжди була присутня. Той же самий варіант створення газотранспортного консорціуму, який спочатку розглядали на трьох Росія-Україна-Німеччина, а у 2002 році став реалізовуватися у форматі двох. Тобто це теж з того ж розряду.

Хоча росіяни називають це об’єднанням, але це буде поглинання, і тільки. Для цього достатньо поєднати потенціал “Нафтогазу” і “Газпрому”. Звісно, центральний офіс такої компанії знаходитиметься не в Києві на Богдана Хмельницького, а в Москві на Намьоткіна, де й знаходиться офіс “Газпрому” чи в Швейцарії, у Кантоні Цугу. Можливо, РосУкрЕнерго поступиться своїм офісом для “об’єднаної компанії”.

В якій би формі не реалізовувалося це “об’єднання”, воно все одно не відповідатиме інтересам України.

Українському уряду, якщо це справді український уряд, мало б бути вкрай важко, у кінцевому результаті неможливо, погодитися на таку пропозицію росіян.

Оскільки росіяни бачать, що українська влада вирішила йти їм на будь-які поступки, вони вирішили не йти якимсь проміжними етапами, тобто спочатку приватизовувати нашу ГТС, потім — сховища, а взяти все й одразу.

Валентин Землянський, експерт з енергетичних питань:

МИ МОЖЕМО ЕКСПОРТУВАТИ ГАЗ РАЗОМ З “ГАЗПРОМОМ” І ОТРИМУВАТИ ПРИБУТКИ

Зараз ми можемо лише говорити, про що може йти мова на переговорах щодо можливого контракту.

По-перше, може йтися про видобуток вуглеводів на території Росії, в Сибіру. Це може бути спільний видобуток або ми отримаємо певну можливість самостійного видобутку вуглеводнів.

Друга позиція — ми можемо експортувати газ разом з “Газпромом” і отримувати прибутки.

По-третє — транзит російського газу… Зараз НАК “Нафтогаз” несе величезні витрати, коли закачує газ у сховища для забезпечення транзиту російського газу. Коли буду об’єднання, то наполовину витрати “Нафтогазу” за закачування зменшаться.

Четверте — реалізація на внутрішньому ринку. Якщо “Газпром” і “Нафтогаз” разом реалізовуватимуть газ на внутрішньому ринку України, тоді він розподілить ризики неплатежів, які ми маємо сьогодні. Це стосується Теплокомуненерго, населення. Тобто це буде фінансово вигідним для “Нафтогазу”.

Богдан Соколовський, радник екс-президента Ющенка:

БОЙКО ПРОСТО ТАК НЕ ЗДАВАТИМЕ ГТС

Від об’єднання “Газпрому” і “Нафтогазу” користі Україна не матиме. Не матиме користі і Європа. Хоча я більш ніж переконаний, що наші сьогоднішні керівники енергетичної галузі не зацікавлені в такому “об’єднанні” і будуть робити все для того, аби залишатися самими господарями, принаймні на території України. Бойко просто так не здаватиме ГТС. Він чоловік прагматичний, як і та команда, яка керує сьогодні енергетичним сектором.

Днями прозвучало, що Росія готова переглянути завантаження Південного потоку. Але це журавель у небі. Якщо Південний потік буде побудований, він абсолютно буде непотрібний. Це пряма альтернатива українським маршрутам.

Якщо б російська сторона пішла на новий проект створення газопроводів через територію України, тоді вже треба було б дивитися чи то спільна власність, чи консорціум, чи ще щось, і такий варіант міг би бути цікавим Україні. А якщо співвласником, а реально власником, усіх труб і сховищ по Україні буде іноземна компанія — це дуже серйозний удар по національній і політичній безпеці нашої держави. Виходить, що “Газпром” визначатиме всі правила на газовому ринку України. Так і до Європи дійде.

Не треба забувати, що українська ГТС має подвійні функції, і насамперед — це забезпечення українських споживачів газу.

Не вірю я в експромти, тим більше з уст Путіна. Якщо так, то це такий “експромт”, який вже має відповідне планування, принаймні, з російського боку.

Олександр Тодійчук, президент Київського енергетичного клубу:

ЗАЯВА ПРО ОБ’ЄДНАННЯ — ЦЕ ПРОВОКАЦІЯ, ЩОБ ВІДВОЛІКТИ УВАГУ ВІД РАНІШЕ ДОСЯГНУТИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ

Занадто багато “об’єднань” зараз з РФ. Є пропозиція об’єднати в холдинг атомну енергетику, авіабудування, спільні військові об’єднання і тепер “Нафтогаз” з “Газпромом”... Простіше об’єднати парламент і уряд.

Такі лояльні до Росії держави як Білорусь і Казахстан не пішли на подібні сценарії.

Країни ЄС працюють як союз, майже як одна держава, але вони не об’єднують свої газотранспортні системи. Тому я не бачу логіки в об’єднанні “Нафтогазу” і “Газпрому”. Я думаю, що заява про об’єднання — це просто провокація, щоб відволікти увагу від раніше досягнутих домовленостей щодо ЧФ та інших гарячих тем.

Тверезі й хоч трошки досвідчені топ-менеджери розуміють наслідки “об’єднання”. Уже сьогодні Україна залежна від російських нафти й газу. Подальше таке “об’єднання” просто виключить Україну, а також наших топ-менеджерів і олігархів з управління ГТС. Уже маємо такий досвід. Подивіться на Словаччину. Коли російська компанія свого часу купила 49% нафтотранспортної системи Словаччини, то остання була повністю позбавлена управління, словацьких топ-менеджерів відсторонили. Стратегію розробляли російські 49%, а не словацькі 51%. Це призвело до того, що згодом Словаччина викупила назад свою частку, бо попередні обіцянки — розвивати галузь і створювати якісь нові об’єкти — не виконувалися, а просто витискали те, що можна.

Поки наш уряд і Президент не адаптувалися, що вони є владою Української держави і повинні захищати її інтереси, Росія стала діяти за принципом “куй железо, пока горячо”. Розуміючи розгубленість і поступливість з українського боку, росіяни, які себе почувають більш впевнено, завойовують нові і нові позиції.

Експромти в пана Путіна досить добре підготовлені й продумані. Згадаємо його головну спеціальність. Такі люди слів на вітер не кидають.

Анна ЯЩЕНКО, Ксеня ЛЕСІВ