Червоний шлам укрив лиман

У Миколаєві повторилася ситуація, яка вже була понад рік тому. Місцевість навколо глиноземного заводу та двох його шламосховищ щільно вкрита червоним шламом — відходом глиноземного виробництва. І якщо тоді від червоного шламу потерпали люди, які проживають у селах по сусідству із заводом, то сьогодні вітер відніс пил на Дніпро-Бузький лиман. Тож любителі екзотики можуть стати на ковзани та прокататися по червоному льоду. Якщо не непокояться про власне здоров’я.

Безпечна небезпека

“Урядовий кур’єр” ще у листопаді 2010 року прогнозував, що в разі невжиття заходів для “боротьби” зі шламом ситуація може повторитися. Так і сталося.

Червоний шлам належить до четвертої, менш безпечної, групи відходів за шкалою токсичності. Але й він, на думку спеціалістів, негативно впливає на організм людини та навколишнє середовище. Це комплексна сировина з високим вмістом оксидів алюмінію, заліза, натрію, титану, кальцію, кремнію, яка створюється при очищенні бокситів, і небезпечна для довкілля і людини. На відміну від представників заводу, які запевняють про безпеку речовини-відходу, екологи мають іншу думку. Адже якщо враховувати, що для здоров’я шкідливий навіть звичайний кімнатний пил, то годі говорити про речовини, які мають лужну реакцію і містять майже всю таблицю Менделєєва. Безперечно, вони можуть викликати принаймні алергічні реакції. А, можливо, і серйозніші проблеми.

Втім, цього року вітер поки що на дав червоному шламу можливості забруднити населені пункти, а “розвернув” його в напрямку Дніпро-Бузького лиману. Тепер потерпають не люди, а природа. І що з цього гірше, невідомо. Щодо наслідків для акваторії, то їх передбачити можна: коли лід розтане, весь пил осяде на дні або ж його понесе просто у Чорне море.

На думку директора філії Інституту екології Національного екологічного центру України Олега Деркача, в майбутньому ризики, пов’язані з пилінням шламу, будуть тільки зростати. Олег Михайлович виокремлює три негативних наслідки ситуації, що склалася. “По-перше, — зазначає він, — це вплив на здоров’я людей. Громадськість досі не бачила санітарно-гігієнічних паспортів червоного шламу глиноземного заводу, а незалежної експертизи не проводили у зв’язку з її дорожнечею. Не слід забувати і про угорську трагедію, коли в місті Айка в навколишнє середовище вилилося майже мільйон кубометрів отруйної грязьової маси. Хімічні опіки отримало понад 120 чоловік, а десятеро людей загинули. А на Миколаївському заводі накопичено в 20 разів (!) більше шламу, ніж в Угорщині.

По-друге, витікання забруднює придатні для господарювання території. Так, стають не придатними для використання родючі землі сільськогосподарського призначення, а також забруднюються туристичні і курортні центри, розташовані на Дніпро-Бузькому лимані. Загалом вплив може бути відчутний у всій північно-західній частині Чорного моря”.

По-третє, шкідливим наслідком шламопилення Олег Деркач назвав іміджевий аспект. “Марсіанські пейзажі” в околицях МГЗ і згадки про угорську трагедію аж ніяк не сприяють підвищенню туристичної привабливості Миколаївщини.

У всьому винен вітер?

Червоний пил, яким вкритий лиман та прибережна територія, мажеться, як фарба, та прилипає до взуття так, що потім позбутися його вельми складно. У цьому можна переконатися, здійснивши прогулянку лиманом. Крізь товщу “фарби” льоду взагалі не видно. Складно визначити і масштаби забруднення. Здається, що червона “ковзанка” тягнеться аж до протилежного берега. Туди, де село Парутине й історико-археологічна перлина України та всього світу — заповідник “Ольвія”.

За словами жительки села Лимани Віри Сурмілової, люди вкрай незадоволені тим, що з року в рік пил забруднює їхню територію — подвір’я, сади і городи. Але найгірше — це брак інформації. “Ось торік, — розповідає Віра Василівна, — приїжджали до нас різні комісії. Брали проби води зі свердловини, землі. Але так ніхто і не відповів нам на запитання, чим завершилися всі ці дослідження. Чи можна пити цю воду, вживати овочі та фрукти з городів і садів, пасти худобу?”

Можливо, відповідь нарешті отримаємо від регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при облдержадміністрації, яка чи не щодня досліджує ситуацію, що виникла на території шламонакопичувачів №1 та №2 глиноземного заводу. Як повідомив начальник державної екологічної інспекції в Миколаївській області Віталій Бабенко, “нинішні погодні умови були гіршими, ніж у 2011 році. Попри це, наслідки пиління стали значно меншими, ніж торік: червоний шлам забруднив тільки льодовий покрив Дніпро-Бузького лиману. Населенні пункти до цієї зони не потрапили”.

Чиновники відрапортували, що за фактом рознесення пилу відразу ж було організовано обстеження територій, прилеглих до шламосховищ. Державна екологічна інспекція в Миколаївській області відібрала проби ∂рунту та поверхневої води Бузького лиману. Проведений аналіз показав, що концентрації заліза (рухомі форми) в пробах ∂рунту не перевищують фонових концентрацій, марганцю — гранично допустиму концентрацію, також не зафіксовано перевищень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у пробах води.

А представники заводу додали: “Зменшення негативного впливу досягнуто завдяки частковій реалізації Програми комплексних заходів щодо пилепригнічення при експлуатації шламосховищ №1 та №2 ТОВ, розробленої в 2011 році. Станом на сьогодні з 25 пунктів Програми на суму 32,5 мільйона гривень виконано 20 заходів на суму 28,7 мільйона. Повна реалізація Програми дасть змогу в подальшому уникнути пиління червоного шламу”.

Олена ІВАШКО