Білорусь продано: дешеве паливо може коштувати їй суверенітету

Коментуючи результати досягнутої 25 листопада з Білоруссю угоди про майже подвійне зниження ціни на газ, реструктуризацію боргів за нього та надання 10-мільярдного кредиту в обмін на повний контроль Газпрому над білоруською ГТС та подальшу інтеграцію двох країн, Владімір Путін ніби випадково вимовив “Україна” замість “Білорусь”. Зрештою, в поведінці влади в Києві та Мінську дедалі більше паралелей.

Позірний “тріумф” Лукашенки

На перший погляд, підписаний пакет домовленостей під час нещодавнього візиту Аляксандра Лукашенки до Росії став черговим призом за “спекуляцію на дружбі” (в такому гріхові його давно звинувачує Кремль). По-перше, було кардинально переглянуто формулу ціни на газ: якщо раніше її визначали на засадах базової європейської, то відтепер основою для відліку стане та, що діє в Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ, де блакитне паливо й видобувають; до неї додаватимуть вартість транзиту та зберігання в російських сховищах (зараз це відповідно $2,7 за 1 тис. м³ на 100 км і $6,2 за 1 тис. м³), а також накладні витрати. Фактично Білорусь переведено на внутрішньоросійські розцінки. Відтак, маючи ціну газу в першому кварталі 2012-го близько $165 за 1 тис. м³, замість прогнозованих раніше близько $300 заощадити наступного року вдасться щонайменше $2,7 млрд. По-друге, Газпром погодився на реструктуризацію заборгованості (за жовтень вона зросла вдвічі — від $52,4 млн до $106,7 млн), що формувалася впродовж поточного року внаслідок оплати Мінськом лише 88% вартості газу ($245 із $279 за 1 тис. м³). По-третє, в умовах зриву переговорного процесу з МВФ, місія якого побувала в країні в жовтні, було знято перешкоди для отримання чергових траншів кредиту з Антикризового фонду ЄврАзЕС загальною сумою $3 млрд. І нарешті, Путін запропонував Лукашенці щедру кредитну лінію ($10 млрд на 15 років) для будівництва АЕС у Білорусі. Таким чином мінському лідерові вдалося відтермінувати власну агонію на кілька років. І понад те — на наступний рік уже заплановано бездефіцитний бюджет за умови суттєвого підвищення соціальних видатків.

Ціна

Росія, однак, не переплатила. Так звані поступки виявилися насправді або виконанням узятих на себе раніше зобов’язань, або вигідним капіталовкладенням. Адже 2006-го Москва вже обіцяла перейти на “рівнодохідні ціни” газу до 2011 року, але нещодавно відклала цей крок до 2015-го. Власне, саме з невиконанням Росією взятих у межах євразійської інтеграції зобов’язань у газовій сфері й були пов’язані погрози Лукашенки відмовитися від підписання Декларації (щодо запуску Єдиного економічного простору — ЄЕП) 18 листопада. Наприкінці вересня в Молодечно він прямо заявив: “Якщо нереальні рівні умови, то нам і ЄЕП не потрібен… якщо дешево там — значить дешево тут, якщо дорого там — значить дорого й тут”. Проте в цьому контексті досягнуті 25 листопада домовленості можуть повторити долю харківського пакту 2010 року між Януковичем та Мєдвєдєвим. Адже діятимуть вони до кінця 2014-го, і якщо переорієнтування на “рівнодохідні ціни” в межах Митного союзу, який доти має стати частиною Євразійського союзу, знову буде відтерміновано, то Білорусі доведеться ще раз шукати спільну мову з російським керівництвом. А от інструментів майже не залишиться, адже Белтрансгаз на всі 100% за укладеними 25 листопада домовленостями дістався Газпромові (за 50% акцій той заплатив $2,5 млрд), а вийти з ЄЕП буде значно складніше, аніж просто відмовитися туди вступити. Водночас ще одна ключова вимога, яку Лукашенка висував Газпрому під час продажу Белтрансгазу, — не знижувати обсягів транзиту, а отже, й відрахувань до бюджету — для монополіста не є проблемою, бо йдеться вже про його трубу, в реконструкцію та обслуговування якої він має вкладатися. Так само вигідним насамперед для Москви стало й надання кредиту на будівництво АЕС. Його Росія дає фактично сама собі, оскільки буде здійснювати й постачання обладнання, і в майбутньому сировини. Відтак це лише посилить залежність Мінська, причому як в енергетичній сфері, так і у фінансовій, адже розплачуватися буде саме Білорусь.

Пропагандистський ефект

Але найголовніше, що “жирною крапкою” в газових війнах із Білоруссю (як назвав домовленості російський міністр Шматко) Москва прагнула досягнути потрібного пропагандистського ефекту у відносинах з іншими потенційними “друзями” євразійської інтеграції на кшталт Віктора Януковича, продемонструвавши, що може бути щедрою і толерантною з тими, хто обирає “правильний” вектор руху. Коментуючи досягнуті домовленості під час засідання уряду, Владімір Путін наголосив, що не бути Європою значно краще, мовляв, “за середньої ціни для Європи (й України теж — Ред.) близько $400 Білорусь платитиме $164 за 1 тис. м³”.

Символічним у виборі вектора руху стало й рішення білоруського суду 24 листопада про засудження до чотирьох із половиною років позбавлення волі та конфіскації майна відомого правозахисника Алєся Бяляцкого. Цей крок, та ще й напередодні укладання пакету угод із Росією, оглядачі називають демонстративним ляпасом ЄС і сигналом про намір Мінська жорстоко розправлятися з будь-якими виявами не лише політичної, а й громадянської опозиції. Як наслідок — верховний представник ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон різко розкритикувала Лукашенку того самого дня, коли він саме перебував у Росії.

Щоб “не прогинатися під Захід” і не проводити реформ

У черговому крені Лукашенки на Схід чітко проглядається сигнал Заходові, схожий до того, який нині формує Віктор Янукович: “Ми на вас образилися через завищені вимоги”. Кілька років тому задля послаблення негативних наслідків кризи Мінськ змушений був активізувати контакти із Заходом. І в 2009 — березні 2010 року країна отримала від МВФ п’ять траншів кредиту загальною сумою $3,46 млрд. В умовах цьогорічної кризи Білорусь знову звернулася до МВФ із проханням про нову кредитну лінію на суму до $7 млрд. Під час саміту Східного партнерства у Варшаві 30 вересня цього року прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск запропонував країнам ЄС розглянути новий пакет співпраці з Мінськом, який передбачав би кредити від ЄС та МВФ. В обмін на це Лукашенка мав розпочати переговори з опозицією, провести повну реабілітацію політичних в’язнів й організувати дострокові парламентські вибори відповідно до стандартів ОБСЄ. Від 4 до 17 жовтня країну відвідала місія МВФ, яка рекомендувала й далі докладати зусиль щодо бюджетного консолідування й подолання інфляції. Однак після того, як стало відомо, що з Росією буде досягнуто пакета домовленостей стосовно газу, Лукашенка 22 листопада різко розкритикував уряд за “захоплення ринком” і поставив вимогу розширення видатків на “підтримку суб’єктів господарювання”, повернення до суворої адміністративної регуляції та суттєвого збільшення заробітної плати й інших соціальних видатків наступного року. Мовляв, “відкинувши практику держрегулювання, що склалася, ми дістали негативні результати й серйозні проблеми, для вирішення яких тепер потрібно витрачати додаткові зусилля та кошти”.

Таким чином укладання “вигідних” газових угод у середньостроковій перспективі обернеться проти білоруської економіки, адже призведе до консервації її неефективності. З огляду на тимчасовість позитивного ефекту від зниження ціни на газ уже за кілька років економіка знову опиниться в критичній ситуації, бо не витримуватиме конкуренції навіть із партнерами по ЄЕП/Митному союзу. А позаяк тоді не залишиться що продавати, то Кремль, швидше за все, завершить ігри з “бацькою” так, як зараз припиняє гру зі Смирновим у Придністров’ї (див. стор. 34) і використає черговий соціально-економічний шок для приведення до керма повністю контрольованої маріонетки, а то й узагалі — ліквідації білоруської державності у спосіб включення країни до складу РФ “областями” — як Путін уже пропонував Лукашенці десятиліття тому.

Олесь ОЛЕКСІЄНКО