Атака на Київстар. Які небезпеки вона несе, окрім відсутності зв’язку

Ще до початку масштабного російського вторгнення критична інфраструктура України зазнала масованих хакерських атак. Тоді деякі з експертів називали це “дзвіночками”, що свідчили про підготовку до воєнної агресії.

Проте у перші тижні після великого нападу — на подив спостерігачів — країні вдалося зберегти стабільну роботу зв’язку, банків та енергетики.

Цю стабільність за час війни стали сприймати як належне, а занепокоєння щодо інфраструктури поновилося лише наприкінці 2022-го, і було воно пов’язане із масованими обстрілами енергетики.

Згодом про цифрову небезпеку для країни, здається, забули. Хоча і в самій Україні, і за її межами українці пишаються рівнем диджиталізації — від купівлі кави до мапи тривог у додатку, від отримання посилок — і до соцвиплат.

Першою жертвою нової масштабної хакерської атаки став найбільший оператор зв’язку і один з найбільших платників податків в країні компанія “Київстар”. У 2023-му кількість абонентів “Київстар” дещо знизилася, але все одно є гігантською, вона перевищує 24 мільйони. Для порівняння: у другого найбільшого оператора — “Водафон-Україна” — близько 15 млн абонентів.

Ще восени гендиректор компанії Олександр Комаров розповідав про підготовку до можливих обстрілів та блекаутів. Але небезпека прийшла з іншого боку. 12 грудня він повідомив, що “Київстар став ціллю надпотужної хакерської атаки, в результаті якої недоступні послуги зв’язку та доступу в інтернет”. При цьому, за його словами, “терміни відновлення сервісів остаточно незрозумілі”.

• Перше повідомлення про те, що відбувається зі зв’язком “Київстар” оприлюднив у фейсбуку.

Сайт компанії, як і зв’язок із її абонентами, інтернет-послуги, торгові термінали, що були прив’язані до послуг “Київстар” стали недоступними.

Поради переходити на систему роумінгу, як вже було під час війни, щоб у разі проблем в одного оператора її абоненти могли переключатися на мережу інших, цього разу не спрацювали. “Київстар” просто не міг передати інформацію про своїх абонентів іншим провайдерам зв’язку.

Згодом про проблеми, пов’язані зі збоєм у “Київстарі”, із терміналами та банкоматами повідомили у “ПриватБанку”, одному із системоутворюючих вже у банківському секторі.

“Частина усіх банків, банкоматів та POS-терміналів працюють на мобільних картках. Для тих терміналів, які працюють на картках “Київстару”, звісно, ця проблема впливає на їх роботу”, — заявили в банку.

Про аналогічні проблеми заявили і в “Ощадбанку”, ще одному державному велетню української банківської системи.

Потім про масовану DDоS-атаку повідомив Олег Гороховський, керівник Monobank, що, правда, не має банкоматів і терміналів як таких.

Але і банками історія не обмежилася. У міністерстві інфраструктури заявили про можливі негаразди з деякими охоронними системами, картковими розрахунками в магазинах, оплатою проїзду, роботою “гарячих ліній”.

Як зауважив колишній керівник “Київстару” Петро Чернишов, “ми бачимо, як від проблем із “Київстаром” потерпають дуже багато компаній в країні, тому що їхній бізнес критично залежить від оператора мобільного зв'язку”.

“Це і банки, і інтернет-магазини, і “Нова пошта” — додайте свої приклади”, — пише колишній керівник компанії і нагадує, що нині “Київстар” має 51% ринку мобільного зв'язку в Україні.

Крім того, ще від 2017 року “Київстар” співпрацює із міністерством економіки, надаючи уряду статистичну інформацію. До війни, наприклад, йшлося про обчислення пересувань туристів територією країни та за кордоном.

З початком російської агресії дані операторів зв’язку могли багато чого розповісти про пересування людей. І їх активно використовували у дослідженнях щодо переселенців та біженців. Мобільні оператори ведуть ретельний облік клієнтів за кордоном, де, за даними “Київстару”, перебуває близько 2,5 млн абонентів, а за даними “Водафону” — 2 млн.

Втім, як повідомили в компанії, дані користовачів у безпеці, — “станом на зараз відомо, що персональні дані абонентів не скомпрометовані”.

Небезпечний зв'язок

В історії зі збоєм у “Київстарі” є і ще один безпековий аспект, пов'язаний із власниками компанії. Нині вона офіційно на 100% належить зареєстрованій в Нідерландах комунікаційній компанії Veon, яка свого часу “виросла” із російського “Вымпелкома”.

Станом на осінь 2023 майже 48% акцій компанії належить LetterOne Holdings, в якому майже 38% у Михайла Фрідмана. Таким чином підсанкційному російському бізнесмену та його партнерам опосередковано належить близько 20% “Київстару”.

Через такі зв’язки, а також присутність VEON на російському ринку, як заявляв влітку цього року заступник голови ОП Ростислав Шурма, компанія може бути націоналізована.

“Розуміємо значення компанії “Київстар” для економіки та інфраструктури України. Але обʼєктивно “Київстар” перебуває вже за пів кроку до конфіскації”, — заявляв представник ОП.

Тому коли у соцмережах почали публікувати фото співробітників СБУ в офісі “Київстару”, припущення про націоналізацію відновилися. А згодом все пояснили тим, що СБУ, власне, розслідує хакерську атаку та допомагає компанії подолати її наслідки.

У “Київстарі” послідовно заперечували усі закиди щодо російських зав’язків. Мовляв, насправді материнська компанія має тисячі власників, серед яких інвестиційні фонди і з США, і з Британії, і з Європи. Тож жоден акціонер не має мажоритарного пакету та не здійснює вирішального впливу на діяльність групи VEON, а відтак і “Київстару”.

У лютому 2022 група виключила зі складу Ради директорів підсанкційних осіб, а у травні 2023 вийшла з російського ринку. Попри те, що він приносив їй значну частку прибутків.

У листопаді до Ради директорів “Київстару” увійшов Майк Помпео, колишній держсекретар США та директор ЦРУ, що розцінили як спробу компанії наголосити на своєму відмежуванні від російських власників.

“Єдиним фактичним бенефіціаром економічної діяльності компанії наразі є Україна. Усі гроші, податки, інвестиції залишаються тут”, — запевняв гендиректор Олександр Комаров у нещодавньому інтерв’ю Forbes Україна.

Втім, “Київстар” — не єдина українська компанія, через яку у країні згадують Михайла Фрідмана. Наприкінці травня цього року Верховна Рада ухвалила закон, який дозволив націоналізувати Sense Bank (колишній “Альфа-Банк Україна”), і в липні рішенням уряду він відійшов державі. І від цього його не врятували ребрендинг та вагома частка в українській банківській системі.

Ще один колишній актив Фрідмана в Україні — Моршинський завод мінеральних вод “Оскар”, який виробляє продукцію під брендом “Моршинська”.

На початку осені рішенням суду корпоративні права підприємства передані в управління до Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). У бізнесових колах говорять про цю передачу як про суперечливий крок.