Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 316 "Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації)"

Відповідно до статті 32 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Схвалити Декларацію цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетну декларацію), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити під час складання проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” врахування Декларації, схваленої цією постановою.

СХВАЛЕНО

постановою Кабінету Міністрів України
від 1 березня 2007 р. № 316

ДЕКЛАРАЦІЯ
цілей та завдань бюджету на 2008 рік
(Бюджетна декларація)

I. Основні завдання економічної політики

Ціль 1. Забезпечення позитивної динаміки економічного зростання та розбудова потужної конкурентоспроможної економіки.

Шляхи досягнення:

1. Проведення структурних реформ в основних галузях економіки і сферах діяльності:

1) підвищення технологічного рівня виробництва (розвиток нових форм взаємодії підприємств — із створенням численних інноваційних та екоінноваційних кластерів; розвиток експортного потенціалу кластерів; розвиток експортного потенціалу та імпортозаміщення, запровадження європейських принципів державного нагляду за додержанням вимог щодо безпеки товарів та послуг);

2) прискорений розвиток машинобудування з метою техніко-технологічного оновлення підприємств усіх галузей економіки, випереджальний розвиток переробних галузей промисловості, які випускають продукцію з високою часткою доданої вартості;

3) удосконалення нормативно-правової бази з питань акціонування підприємств;

4) удосконалення механізму контролю за ефективністю використання підприємствами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, зменшення обсягів непродуктивних витрат і втрат ресурсів під час надання послуг, забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань;

5) започаткування пілотних проектів індустріальних (промислових) парків;

6) забезпечення фінансової підтримки створення системи державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій;

7) розвиток транспортної інфраструктури, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, поширення інформаційно-комунікаційних технологій;

8) запровадження нової моделі функціонування ринків послуг з управління та утримання багатоквартирних будинків на засадах конкуренції та розмежування функцій замовника і надавача житлово-комунальних послуг: стимулювання створення та функціонування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, удосконалення інституту управителів будинків, здійснення заходів щодо стимулювання залучення суб’єктів підприємницької діяльності та малих підприємств до сфери надання житлово-комунальних послуг;

9) запровадження нової моделі функціонування ринку послуг централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення на засадах конкуренції, змішаної власності та державного регулювання, у тому числі приватизації підприємств з виробництва теплової енергії, що перебувають у комунальній власності, або передачі в управління, оренду, концесію цілісних майнових комплексів тепло-, водопостачання та водовідведення;

10) затвердження Комплексної програми реструктуризації підприємств космічної галузі на 2008—2012 роки;

11) здійснення заходів щодо становлення та розвитку великотоварного, високотехнологічного виробництва у сільському господарстві, розбудова інфраструктури аграрного ринку;

12) створення потужностей з виробництва біопалива;

13) продовження проведення адміністративної реформи, підвищення якості надання державних послуг та подолання корупції.

2. Інноваційний розвиток економіки та подолання технічного відставання:

1) застосування механізмів державної підтримки інноваційної та інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом компенсації різниці між ринковою та пільговою ставкою кредитування;

2) розроблення Державної програми розвитку інноваційної інфраструктури на 2008—2012 роки;

3) відбір та складення переліку інноваційних проектів, обсягів та джерел їх фінансування на середньостроковий період;

4) складення щорічного прогнозу обсягів фінансування відібраних інноваційних проектів;

5) розроблення програми залучення інвестицій у технічне переозброєння, переоснащення та модернізацію насамперед у пріоритетні галузі економіки;

6) спрямування не менш як 10 відсотків коштів, отриманих від приватизації державного майна, на фінансову підтримку інноваційних проектів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

7) розроблення стимулів проведення комплексної модернізації виробництва (фіскальна політика, механізми державних гарантій, прискореної амортизації, зниження або скасування мита на обладнання, що не виробляється в Україні та ввозиться із-за кордону тощо);

8) використання міжнародного досвіду управління інноваційною діяльністю;

9) проведення робіт з виявлення, взяття на облік та визначення вартості об’єктів права інтелектуальної власності;

10) всебічне сприяння діяльності технологічних парків шляхом законодавчого врегулювання проблемних питань, що виникають під час практичного застосування спеціального режиму інноваційної діяльності, у тому числі шляхом компенсації різниці між ринковою та пільговою ставкою кредитування;

11) перепрофілювання підприємств, що виробляють неперспективні види продукції, скорочення енергоємних, екологічно небезпечних виробництв та виробництв з високим рівнем травматизму;

12) прискорення гармонізації національних технічних регламентів і стандартів з міжнародними;

13) вжиття заходів до посилення підтримки та захисту національного виробника на зовнішньому ринку;

14) підвищення рівня наукоємності та прискорений розвиток високотехнологічних галузей — мікроелектроніки, автомобілебудівної, виробництва засобів зв’язку, інформатики та складної апаратури, медичного устаткування з метою нарощення випуску імпортозамінної конкурентоспроможної вітчизняної продукції;

15) розроблення і впровадження новітніх технологій та обладнання в частині переоснащення систем централізованого водопостачання та водовідведення з метою скорочення втрат питної води;

16) забезпечення ефективного використання радіочастотного ресурсу України та здійснення заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж з використанням перспективних новітніх радіотехнологій;

17) державна підтримка розвитку вітчизняної сільськогосподарської техніки, в тому числі шляхом стимулювання її придбання.

3. Формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні:

1) продовження дерегуляції підприємницької діяльності;

2) затвердження комплексних заходів із залучення іноземних інвестицій в економіку України;

3) відновлення та розвиток спеціального режиму оподаткування виключно для тих суб’єктів господарювання, що реалізують експортоорієнтовні проекти та проекти з інноваційних напрямів у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку;

4) створення умов для організації та розвитку вертикально інтегрованих національних і транснаціональних компаній;

5) забезпечення належного захисту інституту приватної власності, зокрема іноземних інвестицій, вдосконалення законодавства про господарські товариства в частині захисту законних прав та інтересів акціонерів (учасників);

6) розроблення механізмів довгострокового кредитування суб’єктів господарювання на сприятливих умовах для провадження інвестиційної та інноваційної діяльності;

7) забезпечення переходу до якісно нового рівня інвестиційної діяльності шляхом інституціонального та інноваційного розвитку інфраструктури ринку капіталу (розроблення Програми модернізації ринків капіталу в Україні та Стратегії розвитку фінансового сектору на період до 2015 року);

8) спрощення процедур набрання чинності договорами, укладеними з міжнародними організаціями про залучення коштів на впровадження проектів економічного і соціального розвитку;

9) впровадження державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва за принципом організаційної єдності;

10) проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів підприємств житлово-комунального господарства;

11) продовження роботи з вдосконалення дозвільних процедур у будівництві та наближення їх до загальноприйнятих світових норм, забезпечення врахування громадської думки під час вирішення питань планування та забудови територій, прозорості дозвільних процедур, підвищення рівня гарантії для інвестицій у будівництво;

12) залучення інвестицій за рахунок використання механізмів Кіотського протоколу;

13) удосконалення тарифної політики природних монополій;

14) створення системи реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

15) спрощення процедури отримання земельних ділянок під будівництво;

16) спрощення процедури утворення та реєстрації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, об’єднань за групами будинків, обов’язкового їх утворення у нових будинках;

17) розвиток мінерально-сировинної бази та екологічно безпечного надрокористування;

18) розроблення стратегії удосконалення законодавства у сфері поводження з відходами;

19) збереження нормативів відрахувань частини прибутку (доходу) господарських організацій, що сплачується до бюджету, та дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності, на рівні 2007 року. Під час розгляду фінансових планів затверджувати інвестиційні програми підприємств-монополістів.

4. Забезпечення ефективності та прозорості приватизації державного майна, продажу земель державної власності;

1) прийняття нової Державної програми приватизації на 2008—2010 роки, яка повинна відповідати стратегічному курсу країни, визначати нові вимоги до процесу приватизації державного майна, чіткі та обґрунтовані критерії віднесення підприємств до таких, що підлягають приватизації, встановлення завдань з оптимізації частки державного сектору економіки;

2) підготовка та затвердження до 1 червня 2007 р. переліку підприємств, що мають бути приватизовані у 2008 році, та плану-графіка проведення приватизації у наступному році, в якому передбачити поряд з інвестиційно привабливими об’єктами підготовку пакета акцій підприємств, які неефективно діють (збиткові) з дрібними пакетами частки держави та які втратили стратегічне значення для економіки, а також включити об’єкти А, Д, Е та Ж до переліку об’єктів, що підлягають приватизації за принципом аукціону;

3) створення надійної системи протидії відчуженню державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації, усунення прогалин у законодавстві, що використовуються під час протиправних захоплень підприємств (рейдерство);

4) визначення власника об’єктів державної власності, що не увійшли до статутних фондів господарських товариств, але перебувають на їх балансі;

5) забезпечити передачу в оренду державного та комунального майна виключно на конкурсних засадах та за ринковими ставками;

6) створення єдиної системи обліку, розпорядження продажем земель державної власності з чітким розмежуванням сфери відповідальності, прав і повноважень усіх суб’єктів цих правовідносин;

7) удосконалення законодавства про приватизацію в частині продажу земельних ділянок державної власності разом з об’єктами приватизації, розташованими на них, у тому числі земель Міноборони.

Ціль 2. Забезпечення енергетичної безпеки держави

Шляхи досягнення:

Удосконалення та реалізація Енергетичної стратегії України відповідно до сучасних вимог розвитку економіки:

випереджальне збільшення частки альтернативних джерел енергії в балансі виробництва енергоносіїв та переоснащення перспективних шахт високопродуктивним обладнанням і впровадження сучасних форм організації діяльності;

нарощування видобутку нафти та газу шляхом концентрації фінансових ресурсів з різних джерел на розвиток та освоєння промислових запасів;

диверсифікація джерел постачання енергетичних ресурсів;

зростання обсягів виробництва електричної енергії атомними електростанціями та розвиток уранового і цирконієвого виробництва;

впровадження технологій ефективного використання енергетичних ресурсів на промислових підприємствах та в житлово-комунальних господарствах;

запровадження енергетичної паспортизації та енергоаудиту в новому будівництві, реконструкції існуючих будівель та споруд, а також під час експлуатації існуючого фонду;

поліпшення дисципліни розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги та паливно-енергетичні ресурси;

застосування методів заохочувального регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, спрямованих на ресурсозбереження під час виробництва продукції і надання послуг;

перегляд тарифів на житлово-комунальні послуги для забезпечення повного відшкодування лише економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з наданням таких послуг, та адекватної компенсації населенню вартості цих послуг у межах законодавства;

продовження робіт з будівництва, модернізації та реконструкції енергетичних об’єктів із залученням коштів спеціального фонду державного бюджету, сформованого за рахунок надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

II. Основні завдання бюджетної політики на 2008 рік

Ціль. Забезпечення макроекономічної стабільності, збалансованості та стійкості бюджетної системи.

Шляхи досягнення:

1. Застосування ефективної регулівної ролі бюджету:

1) утримання обсягу державного боргу відносно валового внутрішнього продукту на рівні не вищому ніж у 2007 році;

2) визначення дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні;

3) збереження частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2007 рік;

4) застосування активних операцій з управління державним боргом та ліквідністю короткострокового єдиного казначейського рахунка;

2. Підвищення результативності, ефективності та прозорості використання бюджетних коштів:

1) концентрація бюджетних ресурсів на виконанні пріоритетних державних (цільових) програм, удосконаленні механізму контролю за їх виконанням;

2) планування видатків на бюджетні програми, не пов’язані з утриманням бюджетних установ, виключно за наявності затверджених державних цільових програм у відповідних галузях;

3) упорядкування структури головних розпорядників коштів державного бюджету та оптимізація кількості бюджетних програм;

4) концентрація капітальних видатків на виконання пріоритетних інвестиційних програм;

5) визначення у законі про державний бюджет захищених статей видатків соціального характеру та поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди;

6) розвиток відповідно до норм та стандартів єдиного правового поля системи державного внутрішнього фінансового контролю;

7) розроблення і затвердження Стратегії модернізації та підвищення ефективності управління державними фінансами на 2007—2016 роки;

8) впорядкування процедури державних закупівель та наближення законодавства у сфері державних закупівель до вимог ЄС та СОТ.

3. Збільшення розміру мінімальної заробітної плати на кінець року до 90 відсотків розміру прожиткового мінімуму.

4. Запровадження головними розпорядниками бюджетних коштів середньострокового планування на основі визначених пріоритетних завдань своєї діяльності та результативних показників, які вони прагнуть досягти:

1) вдосконалення механізму взаємодії між головними розпорядниками бюджетних коштів та відповідальними за виконання бюджетних програм на усіх стадіях бюджетного процесу, в тому числі програм, у яких відповідальні за їх виконання є співвиконавцями єдиних державних програм;

2) приведення державних цільових програм у відповідність з Порядком розроблення та виконання державних цільових програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 106 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 8, ст. 313);

3) формування бюджетних програм на основі довгострокових пріоритетів державної політики, викладених у стратегічних і програмних документах Кабінету Міністрів України.

5. Підвищення відповідальності розпорядників бюджетних коштів за їх цільове використання:

1) запровадження постійного моніторингу виконання та системи вимірювання результативності виконання бюджетних програм з метою прийняття управлінських рішень;

2) здійснення заходів із запровадження інституту державних бухгалтерів у бюджетних установах та на державних підприємствах;

3) запровадження казначейських посвідчень правочинів, проведених розпорядниками бюджетних коштів.

6. Удосконалення системи бухгалтерського обліку в державному секторі шляхом здійснення заходів щодо розроблення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності у державному секторі.

7. Внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині щодо застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, удосконалення процедур розгляду, прийняття та виконання закону про Державний бюджет України, посилення контролю за дотриманням бюджетного законодавства та складення на його основі проекту Державного бюджету України на 2008 рік.

III. Пріоритетні завдання податкової політики

Ціль. Перехід від фіскальної до стимулюючої функції податкової системи.

Шляхи досягнення:

Реалізація Концепції реформування податкової системи, основними завданнями якої є:

поетапне зниження податкового навантаження на платників податків, у тому числі зниження ставки податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, стимулювання конкурентних позицій вітчизняного бізнесу за рахунок зменшення частки податків у витратах;

підвищення регулівного потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

врегулювання (виправлення) окремих норм податкового законодавства з метою уникнення неоднозначного тлумачення під час їх застосування;

зближення податкового та бухгалтерського обліку;

забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства.

IV. Виконання пріоритетних державних (цільових)
програм у відповідних галузях

Ціль. Підвищення результативності бюджетних видатків та відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення встановлених цілей.

Шляхи досягнення:

1. Реформування системи соціального захисту, посилення цільової спрямованості та підвищення ефективності соціальних програм:

1) зростання рівня забезпеченості прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) і встановлення диференційованих розмірів прожиткового мінімуму залежно від соціальних і демографічних груп населення та з урахуванням індексу споживчих цін;

2) створення дієвої та повноцінної системи соціальних стандартів і нормативів для забезпечення соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян;

3) запровадження механізмів, які стимулюватимуть надавачів соціальних послуг до постійного поліпшення їх якості, яка відповідала б потребам різних груп населення, в першу чергу — людей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

4) запровадження ефективної системи соціального захисту населення від безробіття та недопущення спрямування коштів страхових фондів на виплати, пов’язані з не страховими випадками;

5) удосконалення системи надання пільг за професійною ознакою;

6) фінансове забезпечення проведення державної житлової політики, що передбачає реалізацію державних гарантій із забезпечення житлом окремих категорій громадян, визначених законодавством, та малозабезпечених верств населення;

7) вжиття заходів до подолання дитячої безпритульності та бездоглядності.

2. Підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, проведення політики справедливого встановлення розміру пенсій:

1) забезпечення збалансованості Пенсійного фонду України;

2) законодавче закріплення функцій з призначення і виплати пенсій всім категоріям пенсіонерів у єдиному органі — Пенсійному фонді України;

3) удосконалення законодавчих актів щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

4) вдосконалення та уніфікація порядку обчислення розмірів пенсій різним категоріям громадян.

3. Стимулювання підвищення якості надання освітніх послуг:

1) подальше реформування галузі вищої освіти, зокрема здійснення переходу від утримання вищих навчальних закладів на систему оплати державного замовлення на підготовку спеціалістів на договірних та конкурсних засадах з одночасним наданням таким закладам більшої економічної самостійності;

2) впровадження системи державного замовлення освітніх послуг на основі аналізу, прогнозу та моделювання потреб економіки;

3) сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам економіки та ринку праці;

4) розроблення та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;

5) створення умов для забезпечення функціонування загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів, забезпечення виконання державної цільової програми “Шкільний автобус”;

6) забезпечення реалізації положень Болонської декларації.

4. Розвиток науково-технічного потенціалу:

1) запровадження оптимальної пропорції між обсягами бюджетного фінансування фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та науково-технічними (експериментальними) розробленнями;

2) затвердження Державної цільової програми інтеграції науки і вищої освіти на 2008—2012 роки;

3) створення механізму заохочення розроблення інтелектуальних продуктів та доведення їх до стадії впровадження;

4) виконання Національної програми інформатизації;

5) проведення науково-технічних розроблень з питань експлуатації та технічного обслуговування об’єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод.

5. Підвищення якості та доступності медичного обслуговування населення:

1) розроблення та впровадження державних стандартів медичної допомоги та підвищення рівня підготовки медичних кадрів;

2) сприяння удосконаленню організації надання медичної допомоги населенню насамперед на селі, оснащенню сільських амбулаторно-поліклінічних закладів та фельдшерсько-акушерських пунктів медичною технікою, забезпечення санітарним автотранспортом сільських закладів охорони здоров’я для надання невідкладної медичної допомоги;

3) забезпечення технічного переоснащення діючих та утворення нових закладів охорони здоров’я з метою створення сучасної матеріально-технічної бази для впровадження нових ефективних технологій діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших захворювань;

4) поліпшення діагностики та ефективності лікування хворих на серцево-судинні та онкологічні захворювання, особливо дітей;

5) реалізація комплексу заходів щодо запобігання та стабілізації рівня інфекційних захворювань, насамперед соціально небезпечних — ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу, здійснення інформаційно-освітніх заходів з питань профілактики цих захворювань;

6) створення умов для переходу до системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

7) стимулювання утворення закладів охорони здоров’я різних форм власності, впровадження у практику новітніх методів діагностики та лікування.

6. Розвиток фізичної культури та спорту, відродження культури та духовності, збереження культурної спадщини:

1) вдосконалення мережі фізкультурно-спортивних закладів та проведення роботи з поліпшення ефективності їх діяльності з метою збільшення кількості населення, охопленого фізкультурно-оздоровчими та спортивно-масовими заходами;

2) нормативно-правове врегулювання питань, пов’язаних із залученням коштів з позабюджетних джерел, з метою раціонального поєднання і ефективного використання бюджетних ресурсів та позабюджетних коштів у спортивній сфері;

3) розроблення механізму компенсації державним органам, державним та комунальним спортивним закладам коштів, витрачених на підготовку спортсменів збірних команд, які перейшли в клубні команди або змінили громадянство і виступають на офіційних змаганнях за інші країни;

4) створення нормативно-правової бази, забезпечення оптимальних умов для сталого розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфери, сприяння залученню інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази, зменшення податкового тиску на підприємства туристичної та курортної індустрії;

5) розроблення законопроекту щодо переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації;

6) підготовка регіональних інвестиційних програм збереження і використання архітектурно-містобудівної спадщини як провідного аспекту туристично-рекреаційної привабливості регіонів із значним історично-культурним потенціалом.

7. Реформування Збройних Сил, правоохоронних органів та забезпечення безпеки держави:

1) удосконалення процедур оборонного планування;

2) приведення структури та складу Збройних Сил до рівня оборонної достатності відповідно до покладених на них завдань із спрямуванням вивільненого ресурсу на підвищення рівня обороноздатності держави;

3) удосконалення порядку комплектування, підготовки резервів та переходу до професійних Збройних Сил, інших військових формувань;

4) законодавче врегулювання питання оптимізації чисельності, складу і організаційної структури органів сектору безпеки для приведення у відповідність з прогнозованим рівнем загроз для України;

5) нарощування боєздатності Об’єднаних сил швидкого реагування та підвищення рівня боєздатності Основних сил оборони;

6) забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх нових зразків;

7) удосконалення механізму реалізації військового майна, озброєння та військової техніки, що вивільняється у ході реформування Збройних Сил та інших військових формувань, та покладення завдань з реалізації нерухомого майна на Фонд державного майна;

8) застосування нової моделі утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання та використання;

9) чітке розмежування на законодавчому рівні повноважень правоохоронних органів з одночасним виключенням дублювання функцій;

10) концентрація коштів, у тому числі вивільнених внаслідок раціоналізації організаційних структур та оптимізації штатної чисельності працівників, на поліпшенні матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів;

11) подальша передача Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами невластивих їм функцій.

8. Державна підтримка розвитку українського села, проведення земельної реформи:

1) концентрація державної підтримки на здійсненні заходів з впровадження сучасних технологій виробництва конкурентоспроможної продукції та виробництва соціально значущих видів сільськогосподарської продукції з врахуванням вимог СОТ;

2) підвищення ролі держави у комплексному розвитку сільських територій;

3) запровадження повноцінного ринку землі шляхом створення правової бази для набуття та відчуження права власності на земельні ділянки;

4) становлення та розвиток іпотечного кредитування під заставу земель;

5) завершення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

9. Пріоритетна державна підтримка реального сектору економіки:

1) державна підтримка пріоритетних проектів економіки, в тому числі у галузях літакобудування, ракетно-космічної, оборонно-промислової та вугільної галузі, розвитку мінерально-сировинної бази;

2) здійснення заходів з комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду;

3) розроблення та виконання Державної цільової програми розвитку стратегічних аеропортів України;

4) виконання Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів;

5) оновлення рухомого складу всіх видів транспорту;

6) виконання пріоритетних програм у сфері житлово-комунального господарства, спрямованих на ліквідацію наслідків підтоплення територій населених пунктів України, забезпечення захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, поводження з твердими побутовими відходами, забезпечення населення питною водою;

7) подальше удосконалення економічних механізмів регулювання раціонального використання природно-ресурсного потенціалу держави та здійснення заходів, спрямованих на збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

8) збереження біорізноманіття, подальший розвиток системи його невиснажливого використання і відтворення, розвиток екомережі та заповідної справи, в тому числі зменшення рівня забруднення Азовського та Чорного морів.

V. Стимулювання комплексного та
динамічного регіонального розвитку

Ціль. Забезпечення комплексного розвитку регіонів на основі поєднання державних і регіональних соціально-економічних програм.

Шляхи досягнення:

1. Удосконалення бюджетних повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, децентралізація фінансових ресурсів, передбачених на здійснення централізованих заходів і виконання програм, через запровадження механізму надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам:

1) чітке розмежування на законодавчому рівні видатків на виконання делегованих державою і власних повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

2) уточнення та конкретизація видатків, що здійснюються з бюджетів усіх рівнів;

3) посилення ролі органів місцевого самоврядування у плануванні, фінансуванні та організації надання соціальних послуг;

4) передбачення органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства коштів на відшкодування різниці в цінах/тарифах на житлово-комунальні послуги у разі, коли затверджені тарифи не відшкодовують у повному обсязі економічно об´рунтовані витрати суб’єктів господарювання, що виробляють/надають такі послуги;

5) розмежування між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування всіх рівнів видатків на розвиток фізичної культури і спорту з метою недопущення розпорошення бюджетних коштів і використання їх різними суб’єктами на одні і ті самі заходи та проведення відповідної передачі видатків.

2. Зниження диспропорції в ресурсній базі місцевих бюджетів та створення додаткових умов для її збільшення:

1) розширення джерел дохідної частини місцевих бюджетів;

2) законодавче врегулювання місцевих податків і зборів (надання права органам місцевого самоврядування самим встановлювати граничні розміри податків і зборів);

3) забезпечення пріоритетного спрямування державних інвестиційних ресурсів на розбудову та модернізацію інфраструктури регіонів (активізація залучень інвестиційних ресурсів);

4) використання фінансових важелів для подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку територій;

5) забезпечення підвищення питомої ваги загального фонду місцевих бюджетів у загальному фонді зведеного бюджету порівняно з відповідним показником, врахованим під час затвердження Державного бюджету України на 2007 рік.

3. Посилення стимулюючої складової міжбюджетного регулювання у частині підвищення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади до нарощення дохідної бази місцевих бюджетів та економії бюджетних коштів:

1) уточнення методики розрахунку індексу відносної податкоспроможності;

2) удосконалення обрахунку коефіцієнта вирівнювання “альфа”;

3) застосування коефіцієнта вирівнювання до всіх місцевих бюджетів, які щороку нарощують дохідну базу;

4) перегляд (удосконалення) розрахунку нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них;

5) удосконалення механізму надання міжбюджетних трансфертів;

6) забезпечення співфінансування з місцевих бюджетів інноваційних, інвестиційних та пілотних проектів, що запроваджуються в житлово-комунальному господарстві.

4. Виконання програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування щодо науково обґрунтованих пріоритетних напрямів регіонального розвитку.

5. Розроблення теоретико-методологічних засад програмно-цільового методу планування видатків місцевих бюджетів та його поступове запровадження:

1) підготовка типових бюджетних програм та підпрограм;

2) визначення показників виконання бюджетних програм;

3) визначення методологічних засад проведення моніторингу та оцінки програм.

6. Створення інституціональних і нормативно-правових передумов реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою:

1) внесення змін до законодавства про місцеве самоврядування, податкового та митного законодавства;

2) внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині міжбюджетних відносин;

3) спрощення процедури казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

7. Розроблення методики визначення депресивних територій та програм подолання депресивності.