Інавгурація Путіна. Сучасний цар Росії з ядерною зброєю

Ймовірно, він міг би пройти цей шлях із зав’язаними очима.

Вже вп'яте Володимир Путін здійснить довгу прогулянку Великим Кремлівським палацом до Андріївського тронного залу. Там він складе присягу і вступить на посаду президента Росії на новий шестирічний термін

Автор фото REUTERS
Через двадцять чотири роки після своєї першої інавгурації лідер Кремля веде війну проти України та згортає демократію

Цей маршрут може бути знайомим, але після першої церемонії інавгурації Путіна в травні 2000 року багато чого змінилося.

Тоді президент Путін пообіцяв “зберігати і розвивати демократію” і “піклуватися про Росію”.

Двадцять чотири роки по тому лідер Кремля веде війну проти України — війну, в якій Росія зазнала великих втрат. Вдома, замість того, щоб розвивати демократію, президент Путін послідовно її згортав — саджав критиків у в’язницю, усуваючи всі стримування та противаги своєї влади.

“Путін тепер уявляє себе Володимиром Великим, російським царем”, — вважає Фіона Гілл, колишня радниця Білого дому з питань національної безпеки.

“Якщо повернутися до його перших двох президентських термінів, я думаю, ми могли б зробити досить позитивну оцінку Путіна. Він політично стабілізував країну та знову зробив її платоспроможною. Російська економіка та система працювали краще, ніж будь-коли у своїй історії”, — каже вона.

“Війна в Україні, починаючи з анексії Криму 10 років тому, різко змінила цю траєкторію. Він перетворив себе на імперіаліста, а не на прагматика”, — додає Гілл.

Важко уявити, що відтоді, як Володимир Путін уперше прийшов до влади, Америка пережила п’ять різних президентів, а Британія — сім прем’єр-міністрів.

Після майже чверті століття керування Росією Путін, безумовно, залишив свій слід. Рідко хто говорив про “брежнєвізм”, “горбачовізм” чи “єльцинізм”.

Але путінізм — це реальний феномен.

“У нашій історії був ще один “ізм”: сталінізм”, — каже Андрій Колесніков, старший науковий співробітник Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

“Я б сказав, що путінізм — це ще одне втілення сталінізму. Він поводиться як Сталін. Його влада персоналізована, як у сталінські часи. Він вважає за краще застосовувати багато політичних репресій. І, як Сталін, він готовий залишатися при владі до фізичного кінця”, — пояснює науковець.

Виклик для Заходу полягає в тому, як мати справу з дедалі більш авторитарним російським лідером, який має намір відновити те, що він вважає величчю Росії. Сучасний цар... з ядерною зброєю.

“Щодо питання ядерної зброї ми можемо зробити надзвичайно багато, — вважає Фіона Гілл. — Деякі країни, такі як Китай, Індія, Японія, дуже нервували, коли Путін почав бряцати ядерною зброєю в Україні, і протидіяли цьому. Ми можемо змусити Росію стримуватися, створивши міжнародні рамки для протидії цим диким і спекулятивним розмовам про використання ядерної зброї.

“Можливо, це може стати моделлю того, як ми маємо поводитися з Володимиром Путіним, який у багатьох відношеннях став чимось на кшталт лідера-ізгоя. Нам потрібно створити більше обмежень, які б не дозволяли тих дій, які він хоче здійснити”, — пояснює вона.

Офіційно Володимир Путін набрав понад 87% голосів на березневих президентських виборах. Однак він по суті не мав суперників у змаганні, яке не було ані вільним, ані чесним.

Тож як росіяни ставляться до лідера Кремля, який керує найдовше з часів Йосипа Сталіна?

“Ми не знаємо, хто прийде, якщо піде Путін”, — каже Валентина

Щоб про це дізнатися, я їду в місто Кашира, десь за 100 км від Москви. Тут в одному з дворів гігантський мурал із портретом Путіна займає усю стіну житлового будинку.

Великий Володимир спостерігає за вами.

“Він мені подобається”, — каже пенсіонерка Валентина, яка продає квіти на узбіччі.

“Путін має гарні ідеї і багато робить для людей. Правда, пенсії у нас невеликі. Але він не може все виправити за один раз”, — додає вона.

“Він мав майже 25 років”, — зауважую я.

“Але ми не знаємо, хто буде наступним [якщо Путін піде]”, — відповідає Валентина.

“У Росії від нас очікують, що ми усі думатимемо однаково”, — каже Вікторія, яка проходить повз мурал Путіна.

“Якщо я скажу щось проти Путіна, мій чоловік відповідає: “Ще раз критикуватимеш Путіна, я з тобою розлучуся!”. Він скаженіє від нього, каже, що якби не Путін, життя тут було б таким же важким, як у 1990-х”.

Коли я запитую іншого перехожого, Олександра, що він думає про президента, він відповідає: “Зараз може бути небезпечно висловлювати свою думку. Без коментарів”.

Більшість людей, з якими я спілкуюся, кажуть, що проходять повз портрет Путіна, навіть не помічаючи його. Вони звикли до цього.

Так само як вони звикли до того, що Росією керує одна людина — і найближчим часом немає перспектив змін у Кремлі.

Стів РОЗЕНБЕРГ, редактор ВВС з питань Росії