“ “Геть Алі! Заводу — ні!” — “

Біля офісу товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД”, очолюваного Алі Мохаммадом Хані Омраном, не вщухають мітинги. Цей пан, грубо порушуючи законодавство України, ігноруючи численні протести місцевих жителів, заходився споруджувати в Білій Церкві об’єкт підвищеної екологічної небезпеки. Про це детально розповідала наша газета 11 вересня. Події, що розгорнулися після того у місті над Россю, ще більше обурили жителів райцентру та прилеглих до нього сіл.

А сталося ось що. Поки міський голова Василь Савчук зустрічався з невдоволеними, котрі виступають проти будівництва сталепрокатного заводу, і запевняв їх, що на найближчій сесії міськради буде розглянуто питання про референдум стосовно цього, до міста прибула голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко. А разом із нею — три автобуси з міліціонерами. За словами очевидців, стражі правопорядку вмить очистили Олександрійський парк від відвідувачів, незважаючи на те, що люди мали при собі заздалегідь куплені квитки (вхід до парку платний). Натомість занесли туди столи та стільці. І влаштували свій “базар”. Окрім В. Ульянченко та керівників Білої Церкви й району, Алі Мохаммад запросив на гостину близько двох десятків своїх земляків із Пакистану. Про що вони говорили-балакали, ніхто зі сторонніх не знає: парк щільно охоронявся працівниками міліції. Люди знають лише те, що цей обід затягнувся до пізнього вечора.

А тим часом на відведеній під будівництво заводу 54-гектарній ділянці кипіла напружена робота. Екскаватори рили котлован, навантажуючи кузови автомобілів чорноземом із глиною. А також... кістками тварин, що 52 роки тому загинули від сибірки і були масово закопані саме на цьому місці. Тепер те смердюче “добро” вивозять у яр поблизу села Піщана. Почули місцеві жителі цей сморід і занепокоїлися: у селі може спалахнути епідемія небезпечної хвороби. Селяни повстали і зажадали звільнення сільського голови Василя Музики, який, на їхню думку, ввів людей в оману, давши дозвіл на ввезення на їхні землі цього жахливого непотребу. Сільський голова після цього сам подав заяву на звільнення. А люди не вгамовувалися — перекривали шлях автомобілям, котрі везли небезпечний вантаж.

На запрошення жителів села прибули журналісти друкованих видань та оператори телеканалів. Це ще більше обурило білоцерківську та київську владу. Про жахи, які творилися далі, детально розповів начальник управління Національного комітету по боротьбі з корупцією у Білоцерківському районі Василь Павлович Бондаренко:

— 6 вересня о 16 годині 30 хвилині, — сказав він, — на відрізку Одеська траса — село Піщана Білоцерківського району за безпосередньою вказівкою начальника міськрайонної міліції підполковника Івана Васильовича Одрини працівники “Беркута” по-звірячому побили жителів Піщаної, в тому числі стариків та дітей, котрі проводили в установленому законом порядку маніфестацію з вимогою заборонити перевезення на громадські землі їхнього села грунтів зі скотомогильника (це заборонено законодавством!), утвореного 1956 року у зв’язку з епізоотією ящуру та сибірської виразки. Крім того, було побито і безпідставно затримано на добу піщанців Петра Сергійовича Сусола, Івана Миколайовича Вареника, В’ячеслава Миколайовича Осауленка, Сергія Петровича Литвиненка, Олексія В’ячеславовича Синявського, Анатолія Вікторовича Ситька, Наталю Борисівну Вареник, Олександра Сергійовича Квашевського.

В. Бондаренко повідомив, що надіслав листа з приводу цього інциденту на ім’я міністра внутрішніх справ Юрія Луценка — з проханням провести службове розслідування та притягти до відповідальності осіб, причетних до дій, несумісних зі званням українського міліціонера. Він сказав також, що розчарувався у Президентові України Вікторові Ющенку: “Нинішній глава держави — не гарант Конституції. Він гарант лише своєму оточенню. Я не боюся цих слів, бо добре бачу, як за підтримки Президента ведеться незаконне будівництво цього екологічно шкідливого підприємства, як безбожно порушуються права і свободи місцевої громади...”

Висловив обурення від себе та від імені односельців і виконуючий обов’язки сільського голови Піщаної Олександр Юрійович Троцький: “З тривогою сприйняли жителі нашого села те, що на території Піщанської сільської ради розміститься 37-гектарний полігон для відходів сталепрокатного заводу. Вони й досі не можуть отямитись: як це без їхньої згоди під самісіньке село возять грунт уперемішку з кістками тварин, які, за словами старожилів, хворіли на сибірку. Сподіваємося, що влада почує наш голос і припинить беззаконня...”

Не приховував гніву і голова Корсунь-Шевченківської громадської районної організації “Всеукраїнська екологічна ліга” Олександр Сергійович Майдаченко:

— Ми пов’язуємо будівництво цього екологічно шкідливого підприємства з великою небезпекою для навколишнього середовища. Насамперед — із загибеллю річки Рось. Вона напуває п’ять районів України. Тож як можна будувати біля неї завод, який скидатиме нечистоти просто у воду! У Корсуні-Шевченківському і без того найвищий ступінь онкологічних захворювань. І все це — через брудну воду. Я кілька років очолював делегації в Білу Церкву. У нас є рішення районної та міської рад, які ми відправили до Верховної Ради, особисто Арсенію Яценюку, Президентові України Віктору Ющенку, Прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко. Писали, що ми проти будівництва такого заводу. Чому? Бо воно суперечить нормативним актам, зокрема Закону “Про питну воду”. Там говориться, зокрема, що пріоритетним є питне водопостачання. Суперечить і Водному кодексу, який говорить: при будівництві таких об’єктів потрібна згода районних рад. Адже Рось — власність не тільки Білої Церкви, вона є власністю всіх районів, які напуває. Нарешті, це будівництво суперечить Конституції України, де стаття 13 чітко визначає, що водні ресурси України є власністю народу і повинні служити тільки на його користь. Грубо порушується і стаття 50 Конституції, де записано, що держава гарантує здорове довкілля всім своїм громадянам. На превеликий жаль, на підтримку будівництва заводу виступає Президент України Віктор Ющенко, мотивуючи це потребою створення нових робочих місць. У Білій Церкві робочих місць вистачає. Тож нікому цей завод не допоможе, а непоправної екологічної шкоди завдасть. Будівництво цього підприємства суперечить і Постанові Верховної Ради “Про оздоровлення Дніпра”, прийнятої 1997 року. Згідно з цією постановою, повинні оздоровлюватись усі малі ріки, в тому числі і Рось. На жаль, вона ніяк не очищується. Навпаки, часто-густо туди скидають різні нечистоти. Торік у нас сталася екологічна катастрофа з вини Богуславського району, внаслідок якої загинули риба і все живе, що плавало в річці. Через забрудненість води близько 150 чоловік з отруєнням потрапили до лікарень. Тому ми категорично заперечуємо проти спорудження цього екологічно небезпечного монстра.

— Якось дивно поводиться керівник ТОВ “Євро Фінанс ЛТД” Алі Мохаммад Хані Омран, — сказав депутат Білоцерківської міської ради Микола Бондаренко. — Відкрито заявляє, що віддячить усім, кому буде треба, а завод таки будуватиме. Але нехай Алі запам’ятає, що не завжди все вирішують гроші. Білоцерківці просто так не здадуться, стіною стоятимуть до переможного кінця.

На захист білоцерківців, кажуть, стала Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Вона терміново скасувала Висновок додаткової державної екологічної експертизи щодо “Техніко-екологічного обгрунтування будівництва сталепрокатного заводу продуктивністю до 1,8 мільйона тонн сталевої продукції на рік у місті Біла Церква” ТОВ “Євро Фінанс ЛТД”. На жаль, її розпорядження поки що ніхто не виконує.

Керівник ТОВ Алі Мохаммад продовжує робити свою лиху справу. Уже добирає кадри робітників та інженерно-технічних працівників для майбутнього заводу. Зокрема, відправив деяких випускників шкіл на навчання до вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. Грошей не шкодує. Сподівається, либонь, повернути все стократ, коли почне отримувати прибутки. Наживаючися на горі й здоров’ї людей. Наших людей. Українців!..

Микола ЮРЧИШИН