Чим стане Інгульська шахта: локомотивом чи гальмом атомної енергетики?

Довести доцільність виділення гірничого відводу для розробки Центрального родовища урану, а відтак і подовження функціонування Інгульської шахти поблизу Кіровограда — мета і спрямування прес-конференції генерального директора державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (ДП “Схід ГЗК”) Олександра Сорокіна, яку він провів для представників провідних кіровоградських ЗМІ. У ній також взяли участь директори Смолінської шахти Віктор Коваленко та Інгульської — Олександр Булич, головний інженер комбінату Віктор Пухальський.

Олександр Сорокін відразу виокремив чотири аспекти проблеми — енергетичний, економічний, екологічний соціальний.

— “Схід ГЗК” — єдине підприємство з видобутку та переробки уранової сировини в Україні, на 33 відсотки забезпечує потреби атомних електростанцій у ядерному паливі. У свою чергу вони виробляють більше 50 відсотків електроенергії, що за умов обмеженого видобутку нафти і газу забезпечують енергетичну незалежність держави, — наголосив він. — Сировиною наше підприємство забезпечують Смолінська та Інгульська шахти, причому нинішні обсяги видобутку не покривають сповна переробних потужностей, тому доводиться накопичувати її за кілька днів і потім переробляти. У зв'язку з цим розробка Центрального родовища має виключно велике, я б сказав визначальне, значення в системі вітчизняної енергетики: з одержанням гірничого відводу на ньому працює Інгульська шахта і весь гірничопереробний комплекс “Схід ГЗК”, якщо ж цього не станеться — зупиняється Інгульська, а за нею й Смолінська шахти, експлуатація якої стає недоцільною, зупиняється відтак і весь гірничо-збагачувальний комбінат. Як покриє Україна пов'язаний з цим дефіцит ядерного палива, а з ним і електроенергії — запитання без відповідей. Не менш болючий соціальний бік медалі: без роботи залишаться півтори тисячі працівників Інгульської та 1600 — Смолінської, а загалом по комбінату — порядку семи тисяч осіб.

Аспект екологічний. За 57 років свого існування комбінат набув досвіду підземного відпрацювання покладів уранових руд під житловими забудовами. Міста Терни (Кривий Ріг) та Жовті Води, під якими відпрацьовані такі родовища, функціонують, розвиваються, люди в них живуть, працюють, користуються благами цивілізації, народжують і виховують дітей. Будь-яке виробництво, і видобуток уранової руди в тім числі, — не цукерка, як висловився Олександр Геннадійович, впливає, залишає відбиток на довкіллі. Але й прогрес, наука, як кажуть, не стоять на місці. Набутий на Дніпропетровщині досвід організації і проведення сейсмічного, шумового, екологічного моніторингів, поводження з відходами виробництва, що містять природні радіонукліди, з тими ж пустими породами, шахтними водами, що видаються з гірничих виробок, узагальнено фахівцями профільних наукових установ, — “УкрНДПРпромтехнології” (м. Жовті Води) та альтернативного йому науково-дослідного гірничорудного інституту (м. Кривий Ріг), збагачено набутками світової практики. Починаючи з 1985 року за ініціативи комбінату інститутами на договірних засадах проводились і надалі проводитимуться (за умови використання Центрального родовища) оцінки сейсмічної дії підземних вибухових робіт на житлові будинки м. Кіровограда. За цей час було обстежено 1056 будинків зі строком експлуатації від 10 до 114 років. На підставі результатів контрольних вимірювань розроблено паспорти вибухових робіт, які виключають можливість руйнування будівель, а такий показник, як припустима швидкість зсуву при сейсмічній дії вибуху на ветхі будинки, не перевищує 0,8 сантиметра на секунду, що оцінюється на рівні 50 відсотків до допустимого. Інститутами, наголошувалось на прес-конференції, розроблено методику та надано рекомендації щодо ведення вибухових робіт під житловою забудовою Кіровограда, розроблено сейсмобезпечні технології ведення вибухових робіт, створено методи керування сейсмічною силою вибуху з її послабленням, рекомендовано методику зменшення маси заряду та поінтегральне у часі підривання вибухівки. Тому нарікання щодо руйнівної дії підземних робіт абсолютно не вмотивовані і не підтверджені дослідженнями інспекторських служб.

Та гірники, зауважує Олександр Сорокін, у постійному пошуку, як зменшити, мінімізувати вплив своєї діяльності на довкілля. Проектом розробки східного крила Центрального родовища, наприклад, передбачено заповнення вироблених після видобутку руди порожнин інертною твердіючою піщано-шлаковою сумішшю, яка через 180 днів за міцністю не поступається граніту, що виключає просідання поверхні, руйнацію будівель і споруд.

У ближчих планах комбінату (звичайно, за умови надання дозволу на розробку відводу Центрального родовища) — зменшення напрацьованого у попередні періоди екологічного навантаження на території. Фахівці підприємства на рівні ноу-хау розробили технологію стовідсоткової переробки супутніх пустих порід, яка пройшла апробацію на Смолінській шахті. Працюючий тут рудо-сортувальний комплекс “Алтаіт” прийнято державною комісією Міністерства палива та енергетики, ним зацікавились колеги з уранових виробництв Росії та Німеччини. Він, власне, дозволяє отримувати практично чисті за радіаційним фактором гірничі породи, придатні для виробництва щебеню для будівництва доріг. А це, до того ж, спрощує схему рекультивації земель. У такий спосіб, впевнений Олександр Геннадійович, будуть відпрацьовані всі видалені на поверхню відвали Смолінської шахти і, якщо буде на те воля Божа і влади, терикони побіля Кіровограда. Підняте з глибин землі повернеться у її надра, що виключить просідання ґрунту, сприятиме відродженню родючості порушеного шару чорноземів. Зникнуть джерела гамма-випромінювання, які викликали обурення і страх.

Директор Смолінської шахти, депутат Кіровоградської обласної ради Віктор Коваленко привернув увагу до протиріч у судженнях і висновках окремих опонентів чи противників надання Інгульській нового гірничого відводу для видобування руди. Вони, мовляв, голосували б “за” надання ділянки під житловою забудовою Кіровограда, якби фінансувалася Програма сталого розвитку регіонів видобутку урану та переробки уранових руд, до яких належать Дніпропетровська та Кіровоградська області. А оскільки вона не фінансується, не здійснюються заходи щодо локалізації радіаційного впливу, то не варто, на їхню думку, й розвивати уранодобувну галузь, розробляти нові родовища. Це спонукало Олександра Сорокіна нагадати, що прояви радону у помешканнях кіровоградців — не наслідок діяльності шахтарів, вони зумовлені суто геологічними факторами: наявністю розломів у центральноукраїнському кристалічному щиті, на якому знаходиться Кіровоград, покладів бурого вугілля і супутнього газу радону.

— Ми були, є й будемо активними прибічниками того, щоб працювала відповідна програма бюджетної підтримки, інвестицій в екологічне оздоровлення Кіровограда, — наголосив Олександр Геннадійович. — І сутність Програми сталого розвитку саме у тому, щоб поліпшити екологічні умови в місті. Нею визначено, що кошти отримуватимуть території, розпоряджатимуться ними місцеві адміністрації, громади. | Звичайно, прикро, що кошти на реалізацію передбачених у програмі заходів ще не надходили, але, можливо, й не нинішнього, а наступного року вони надійдуть, якщо збережеться наша галузь, якщо працюватиме шахта.

Нині уявити економіку Кіровоградщини без “уранових надходжень” неможливо. До бюджетів області усіх рівнів та Пенсійного фонду у 2007 році від діяльності двох шахт надійшло 101 мільйон гривень, у тому числі від Інгульської — 46 мільйонів, у 2008-му — відповідно 102 та 47 мільйонів гривень. Розвіяв генеральний директор і чутки про те, буцімто наші шахти — падчерки комбінату. Навпаки, запевнив він, їм завжди віддається пріоритет. І кошти, що надходять комбінату на заробітну плату та нарахування на неї, перераховуються насамперед нашим гірникам.

У необхідності виділення Інгульській шахті гірничого відводу для розробки Центрального родовища, запасів якого вистачить на кілька років її роботи, журналісти у ході прес-конференції переконались. І не лише вони. Голова обласної організації Всеукраїнського громадського об'єднання “Союз організацій Спілки інвалідів України” Сергій Подорожній принагідно подякував директорам шахт за розуміння потреб людей з обмеженими можливостями, створення робочих місць для них у цехах ремонту електродвигунів і інших підрозділах підприємств, облаштування пандусів тощо.

Чи ж переймуться розумінням проблем важливої галузі депутати обласної ради, котрим вирішувати долю гірничого відводу на підступах до Центрального родовища і визначальною мірою майбутнє атомної енергетики, енергетичної стратегії держави?

Вадим МАЛИНОВСЬКИЙ