Луценко vs Колесников — новый виток войны?

У вівторок головний свідок у справі Колесникова Борис Пенчук раптом вирішив змінити свідчення і звинуватив Луценка в тиску, шантажі і інспіруванні справи поти регіонала.

Хроніка справи

Все почалося в квітні 2005. Тоді один з найближчих соратників Рената Ахметова, голова Донецької облради Борис Колесников був затриманий органами прокуратури. Причиною стала не справа про сепаратизм, фігурантом якої він проходив, а факт здирництва, який, нібито, мав місце з боку Колєснікова.

Як виявиться, мова йшла про вимагання акцій універмагу “Білий лебідь”, яким володіла родина Пенчуків. Кримінальна справа була порушена за свідченнями сина постраждалого Бориса Пенчука.

За його словами, коли головою донецької облради став Колесников, його “процвітаюче” підприємство було поставлене “під моніторинг”, щоб потім перебрати контроль над ними. Далі на родину Пенчуків начебто почали тиснути, щоб вони продали акції за мізерну ціну.

Пенчук стверджував, що акції забрані в його сім'ї шляхом шантажу та погроз. При цьому при вартості акції 2,78 гривень Колесников заплатив за них лише по 63 копійки, через що сім'я втратила 495 637 гривень.

Натомість представники Колесникова заперечували: у Володимира Пенчука акції торговельного центру “Білий лебідь” були куплені по 2 грн. 80 коп., але в договорі вказана ціна 63 копійки. При чому зроблено це було на прохання самого “потерпілого”.

Колесникова протримали у СІЗО чотири місяці. Партія регіонів весь цей час заявляла про політичні репресії, а тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко не втомлювався повторювати: “Не вішайте політичних ярликів на явно бандитській справі”.

У серпні 2005 суд випустив Колесникова на волю. А Пенчук одразу заявив ЗМІ про загрозу своєму життю.

“Тобі — вила”. Це його (Колесникова) вислів. Навіть перебуваючи у СІЗО на очній ставці Колесников дозволив собі в присутності мого і свого адвоката, у присутності слідчого Карташова по відношенню до мене погрози”, — заявив Пенчук в ефірі 5 каналу, заразом звинувативши генпрокуратуру у затягуванні розслідування.

Справа справді затягнулася. Поки слідчі перекладали папери, Колесников став депутатом, а Пенчук видав книгу “Донецька мафія”.

4 червня 2006 Генпрокуратура закрила справу проти Колесникова через відсутність складу злочину. 4 серпня Віктор Янукович став прем’єром, а донецька команда повернулася до влади. Восени 2006 Луценка відправлено у відставку

А у липні 2007 прокуратура Донецької області оголосила в розшук директора донецького торгового центру “Білий Лебідь” Пенчука за звинуваченням у наданні за відомо неправдивих свідчень у справі Колесникова.

Влітку 2007 року Пенчук звертався до омбудсмена Ніни Карпачової і президента Віктора Ющенка з проханням захистити його громадянські права.

Він заявляв, що “підлеглою одному з лідерів Партії регіонів Борису Колеснікову прокуратурою здійснюються безпрецедентні терористичні дії, спрямовані на знищення мене і членів моєї родини, тобто тих, хто був змушений віддати прибутковий бізнес Ахметову-Колеснікову і їх оточенню”.

Восени Пенчук пробує балотуватися до парламенту за списком Партії вільних демократів Михайла Бродського, але разом з нею зазнає поразки.

А в кінці жовтня... Несподіваний поворот сюжету.

Покаяння невільника МВС

Цікаво, навіть, хто й як це анонсував.

Вранці у вівторок на телефон “Української правди” надійшло смс-повідомлення від екс-прес-секретаря Колесникова Олени Бондаренко, яке анонсувало сенсаційну подію. Коли УП звернулось за уточненням, Олена пояснила, що йдеться про прес-конференцію Пенчука, на якій він заявить про тиск на нього з боку міністра внутрішніх справ Луценка з вимогою дати свідчення проти Колесникова.

І ось Пенчук знову сидить в тому ж агентстві УНІАН, як і два роки тому. Тільки спів його тепер зовсім на іншу музику. Роль ворога № 1 замість Колесникова посів Луценко.

Отож, за версією Пенчука, навесні 2005 року на нього вийшло двоє осіб з МВС, які запропонували співпрацювати.

“На питання про мою роль, вони сказали: “Ну, в тебе були свої проблеми, ти маєш про них розповісти”....Я не особливо рвався давати свідчення, але в одну з наших зустрічей сказали: ... Якщо ти не погодишся на співпрацю, ти ж розумієш, які методи бувають. А ти працював у такій сфері, де можна всі дані знайти, всі блохи і воші, як їх назвати…”, — розповів “потерпілий”.

Потім за словами Пенчука, його возили на “явочні квартири”, де люди після “15 хвилин розмови… склали і віддрукували” його заяву на ім'я МВС, яку він і не читав.

“Мені сказали: “Підписуй! Тут все правильно зроблено!” А знаєте, коли такий довгий час знаходишся в стані стресу, страху і постійного пресингу, то складається певне бачення процесу”, — спробував пояснити Пенчук причини своїх дій.

“Мені було дуже цікаво прочитати приблизно тижні два тому цей документ, котрий був мною підписаний. Там була суцільна маячня про те, що в мене були відірвані ноги, що в мене були операції на серці — тобто вся та маячня, яку ніс відомий фігурант Юрій Луценко потім на трибуні Верховної Ради”, — продовжив він сенс викриття.

Все, що далі розповідав Пенчук, було схоже на переказ сюжету якогось поганенького бойовика.

“Після того, як мною були підписані документи, які я повторюсь, прочитав лише кілька днів тому, проти нас стали застосовувати інші методи. Мені сказали, що я знаходжусь в небезпеці, і до мене була приставлена охорона. Як я потім зрозумів, це було зроблено, щоб контролювати мої дії”, — живописав своє життя “білий лебідь”.

Потім, за словами Пенчука, його вирішили перевезти в Київ. “Наша думка вже нікого не цікавила — нас використовували по повній програмі”, — поскаржився він.

“Коли за нами приїхали, селище було оточене спецназом, чорний одяг, чорні ботинки, чорні каски, чорні маски, автомати. Все це кіно влаштували для мене, щоб я зрозумів, що шляху назад немає... Це як в сталінські часи, як людей вивозили з Чечні і Криму. Нас менш ніж за добу зібрали і вивезли за територію Донецька. Ми не знали, куди нас везуть”, — нагнітав картинку Пенчук.

Далі була історія про бабцю, яка ледь не розгубила пиріжки, побачивши автоматників, про те, як Пенчуків в чотирьох поселили в кімнату в 20 метрів, і як не давали нікуди з неї виходити, крім як на допити і прес-конференції.

“Домашній арешт” тривав кілька місяців, і все заради чого? Як виявилось, Пенчук впевнений, що в нього з Колесникові не кровний конфлікт, а “дрібні тертя”.

“В мене і зараз є претензії до нього. Але ці претензії можна було врегулювати за столом переговорів, — заявив Пенчук. — З дріб’язкового цивільного питання це перетворилося на політичні репресії”.

“Я був інструментом у нечистоплотній грі нечистоплотної людини”, — запевнив Пенчук на завершення сповіді.

Під час прес-конференції він не зміг дати відповідь на питання, які ж тортури змусили брехати слідству, і чому він мовчав цілий рік після відставки Луценка. Так само Пенчук не сказав, чи вимагав в нього акції Колесников, брехав він тоді, чи бреше зараз, і правда чи брехня його антологія “Донецька мафія”, яку він, за власним зізнанням, “писав без тиску”.

Єдине, що він повторював як мантру — це “не допустити повернення Луценка до влади, щоб не повторився 2005 рік”.

Слід зауважити, що покаяння Пенчука прийшли послухати президент міні-футбольного клубу “Шахтар” Євген Геллер, Ганна Герман та Олена Бондаренко.

Остання явно виявилась невдоволеною виставою.

“Я з таким здивуванням слухала все і розуміла: цій людині не можна вірити ні тоді, ні зараз. І головне, що я хотіла почути, я так і не почула. Це те, що Колесников не купив в нього жодної акції, що є в матеріалах справах. І що перша їх зустріч відбулася на очній ставці в кінці травня (2005) в кабінеті слідчого. Він навіть визнав у матеріалах справи, що навіть телефонного спілкування з Колесниковим у нього не було”, — сказала Бондаренко.

“Тому питання до цієї людини, в яку гру він грає, бо це лише йому зрозуміло. Мені лише зрозуміло, що на той час людина спробувала скористатися кон'юнктурою, як і зараз. Він постійно про це говорить. Він каже, що змінюється влада, а з нею і його переконання. Пенчук для мене є нечесною людиною, вірити якій не можна. Для мене це спроба Пенчука уникнути відповідальності”, — вважає екс-прес-секретар Колесникова.

Бондаренко запевнила — “регіонали” не причетні до цієї прес-конференції. І дізналися про неї з прес-релізу.

Втім, хоч Бондаренко і не вірить у Пенчуку, Партія регіонів все ж зробила з цього приводу спеціальну заяву і звинуватила Луценка “у створенні та використанні “потужного механізму провокацій, з допомогою якого були піддані репресіям та політичним переслідуванням політики тодішньої опозиції, наші соратники та однодумці”.

Пішак чиєї гри

Справа “Білого лебедя” була першою гучною справою міністра Луценка. На жаль, як і багато інших, вона завершилася пшиком. Чи то прокуратура завадила, чи то відсутність профпідготовки.

А так викручувати руки, як розказував Пенчук, міг тільки професіонал справи. Тому все ж здається, не Луценко шукав Пенчука, а той сам знайшовся. Занадто вже він любив свій “Білий лебідь”. Хоча й те, що його могли якимось чином мотивувати в МВС, виключати теж не варто.

Журналіст, а тепер депутат від НУНС Володимир Ар'єв розповів дещо іншу історію появи заяви Пенчука.

“Це трапилося, здається, після однієї з програм “Закритої зони” про донецьку мафію. Мені подзвонив Костянтин Воробйов (мав свій зуб на Колесникова через проект “Золотий скіф”) і сказав, що є людина, яка готова піти в МВС і написати заяву”, — згадав журналіст.

“Потім ми довго намагалися запросити його на програму, зрештою він приїхав на 5 канал. Він зовсім не виглядав пригніченим присутністю охорони. Йому навіть це подобалося. Це були три хлопці з Державної служби охорони”, — додав він.

За словами Ар'єва, Пенчук дуже хотів довести справу до кінця і дуже обурювався, коли випустили Колесникова і ще боявся за себе.

“Ми пропонували йому місце в списку, не в прохідній частині, але, щоб в нього був імунітет, щоб він довів справу до кінця, — каже новоспечений депутат. — Але він захотів бути у прохідній частині і пішов у інший список (вільних демократів.)”.

Мандата Пенчук звісно не отримав і залишився зовсім без тилу в протистоянні з Колесниковим.

Екс-власник “Білого лебедя” зізнався, що недавно прочитав свою заяву до МВС. Часом не на допиті в прокуратурі у справі про надання неправдивих свідчень проти “регіонала”?

Перспективи в цій справі нерайдужні. І що тепер робити Пенчуку? Полюбовно домовитися з Колесниковим і виконати його наказ? А, може, просто влаштувати самодіяльний концерт і самостійно “замочити” головного ворога регіонала, і, можливо, тоді всі гріхи пробачаться?

А там як у “Весіллі в Малинівці” влада знову міняється... Можна нову версію вигадати...

Кажуть, Колесников знав про те, що Пенчук змінив свідчення ще до виборів, але не хотів псувати стосунки з НУНС, розраховуючи все ж створити широку коаліцію. Але зараз, коли перспективи “ширки” майже нульові, ці свідчення можна використовувати для дискредитації опонентів.

Юрій Луценко упевнений, що вчорашня прес-конференція Пенчука насправді є відповіддю Колеснікова і Партії регіонів. “Вони хочуть помститися Луценку, який не допустив створення широкої коаліції і прагне зробити демократичну коаліцію, яка приведе принципового міністра внутрішніх справ України і принципового генерального прокурора України”, — йдеться у його заяві.

“Заява Пенчука є вимушеною під тиском Партії регіонів. Для мене це очевидно, і для кожного неупередженого українця, який розуміє, що Пенчук, який два роки поспіль дотримувався однієї позиції, а сьогодні займає іншу, є виключно реакцією на політичну ситуацію в Україні. Очевидно, вони знайшли важіль впливу на пана Пенчука. Мені його шкода. Сьогодні Борис Пенчук, можна сказати мовою, якою він висловлюється, відомою фразою: “я не трус, но я боюсь”, — зазначив лідер НУНС.

Як писалося в одній смс-ці, “пахне грандіозним політичним скандалом. Тема хороша навіть для недільних ток-шоу”.

Татьяна НИКОЛАЕНКО