Сумнівна легітимність бюджетного “дива”

Розробка нового законопроекту та узгодження його у ВР відбувалися в рекордно короткий тижневий термін і тому є справжнім “дивом”, про яке прем’єр Юлія Тимошенко говорила на останньому у 2007 році засіданні свого уряду.

Здається, навіть ухвалення славнозвісних масштабних змін до Бюджету-2005, які готував перший уряд Тимошенко, було пристойнішим із боку законності. Адже хоч помилки в уже готовому законі виправляли навіть у ніч перед його публікацією в “Урядовому кур'єрі”, але вносили їх усе ж таки в уже ухвалений на кінець 2004 року більш-менш законним порядком Держбюджет.

Та й на підготовку згаданих змін та затвердження їх у парламенті пішло понад півтора місяці, а не тиждень, як цього разу. Тепер же більшість депутатів навіть не бачили законопроект, за котрий голосували.

Через кілька днів після призначення уряду міністерство фінансів на чолі з Віктором Пинзеником, виявляючи дива моторності, видало новий законопроект. А ВР виявила ще більшу спритність, майже одностайно (понад 400 голосів із 450-ти) погодившись із тим, що новий проект треба ухвалити в останні дні 2007 року.

При цьому всілякі “доцільності” затьмарили те, що такий величезний законопроект Верховна Рада за своїм регламентом просто не може ухвалити в такий короткий термін. Адже процедура, за якою ухвалювали Бюджет-2008, не тягне навіть на скорочений її варіант, передбачений регламентом ВР.

Зрозуміло, що навіть за максимального скорочення термінів навряд чи законно вкластися в два дні, за які парламент розглянув та ухвалив бюджет. При цьому про те, щоби правильно узгодити з профільними комітетами зміни, які Бюджет-2008 вносить до близько 100 законів (митне законодавство, надрокористування, соціальні пільги, земельне законодавство тощо), навіть не йшлося.

На сайті ВР у картці законопроекту про Держбюджет на 2008 рік немає висновку жодного парламентського комітету, навіть бюджетного, що є профільним для цього документа.

Крім того, як вже неодноразово зазначалося, всупереч Податковому кодексові новий бюджет вносить безліч змін до податкового законодавства. Хоча під час ухвалення Бюджету-2007 саме президент і тодішня опозиція, до якої входили всі нинішні “коаліціянти”, наполягли на тому, щоб усі такі норми вносилися окремим законом.

І нарешті — славнозвісне липневе рішення Конституційного Суду про поновлення пільг населенню, скасованих у бюджеті попереднього року. КСУ за поданням нардепів постановив, що практика зупинення законом про Держбюджет дії інших законів України або внесення якихось змін до них суперечить кільком статтям Конституції, і тому ВР не має повноважень закладати такі норми саме в закон про Держбюджет.

Проте, на думку фахівців, цей висновок КСУ можна вважати лише рекомендацією і не більше. (Отже, для 2007 року пільги скасовувати не можна, а в 2008-му — будь ласка?).

Юристи розводять руками. “Таке рішення КСУ має радше рекомендаційний характер, — говорить юрист фірми “Лаврінович та партнери” Володимир Містечко. — Чинне законодавство сьогодні не надає Конституційному Суду повноважень, якими він міг би зобов’язати органи державної влади вчиняти або утримуватись від певних дій, тому й дії Верховної ради України під час прийняття Держбюджету-2008 є такими, що не суперечать рішенню Конституційного Суду України у справі N 1-29/2007”.

Ані опозиція Януковича, ні уряд Тимошенко так і не побажали дотримуватися духу рішень КС, роблячи вже традиційною напрочуд зручну для уряду практику одним голосуванням змінювати незліченну кількість законів.

Олена БОНДАРЕНКО