Прем’єр маніпулює металургами

Спад світових цін на сталь викликав в українських експортерів реакцію, близьку до паніки, і наприкінці серпня металурги направили лист прем'єр-міністрові Юлії Тимошенко з проханням ужити заходів для запобігання кризі. Мовляв, деякі заводи уже опинилися на грані зупинення, і найближчим часом виробництво більшості видів продукції може стати збитковим.

Ці проблеми обговорювалися на нараді з проблем ГМК, що проводилася під головуванням Прем'єра. Металурги попросили Кабмін зобов'язати “Укрзалізницю” і порти ввести мораторій на підвищення тарифів на перевезення і перевалку вантажів, а “Нафтогаз” — переглянути ціни на імпортований в Україну газ з урахуванням ринкового курсу долара (зараз ціна на газ розраховується за курсом 5,1 грн/дол.).

Крім того, компанії попросили терміново відшкодувати їм ПДВ, утримуваний на рахунках ГНАУ, і законодавчо прив'язати вартість коксівного вугілля, що видобувається на державних шахтах, до динаміки цін на металопродукцію.

Спочатку здалося, що Тимошенко вирішила допомогти металургам. Крім здешевлення газу, на прохання Кабміну були знижені на 10% тарифні ставки на перевезення коксу, руди і флюсів. Це діятиме до виходу металургійної галузі з кризи, обумовленої стагнацією світового ринку металу.

Крім того, можливо, що Тимошенко погодиться повернути доаукціонні ціни на коксівне вугілля — деякі ФПГ можуть завантажувати потужності своїх коксохімів, тільки купуючи його в державних шахт.

Однак наприкінці наради Прем'єр зненацька заговорила про ціни на залізорудної сировини, хоча цього питання сировини металурги не піднімали. У всякому разі, на цій зустрічі. А що там у кулуарах пояснював її головний радник — відомо тільки їм двом...

Як би там не було, Юлія Володимирівна заявила: “Якщо металурги хочуть домогтися зниження цін на залізничні тарифи і газ, то вони повинні спочатку зобов'язати гірничозбагачувальні комбінати знизити ціни на ЗРС”. І додала, що якщо ГЗК не зроблять цього самі, держава може ввести регулювання цін.

Металурги повідомили, що ці заходи не потрібні — у них укладені довгострокові договори з постачальниками руди, ціни в яких і так відчутно нижче світових: зараз концентрат в Україні продається за 115 дол. за тонну, а ціни у Китаї й у Європі складають 200-220 дол. І ще цього року виробники ЗРС уперше поставляють продукцію стабільно, без перебоїв.

Крім того, якщо буде введено держрегулювання, закордонні виробники металопродукції (особливо партнери по СОТ) одразу заявлять, що українські металурги знаходяться у вигідніших умовах. У результаті, на український метал можуть бути введені антидемпінгові мита, що остаточно зробить його неліквідним і до кінця доб'є галузь.

Саме тому сьогодні у світі вже ніде не застосовується держрегулювання цін на залізорудну сировину. Навіть китайські корпорації купують його за вільними ринковими цінами.

По суті, пропозиція Тимошенко повертає нас до напівпланової економіки 90-х років. І цікаво, що, за підсумками наради, представники Кабміну прийняли рішення не втручатися в питання ціни й обсягів постачань ЗРС на 2008 рік.

На думку незалежного експерта Кирила Чуйка, Тимошенко навмисно перевела обговорення проблем металургів у сферу ЗРС.

“Це такий тактичний прийом — спробувати посварити виробників ЗРС і металопродукції, щоб припинити обговорення ситуації на ринку. Потрібно відзначити, що він вдався”, — погодився з ним голова Союзу доменників Владислав Терещенко.

І дійсно, на нараді не було прийнято рішень про розвиток внутрішнього ринку металопродукції, про механізми стимулювання/примусу до комплексної модернізації підприємств, про методологію розподілу вугільних активів, що дозволила б підвищити ступінь сировинної забезпеченості підприємств.

Очевидно, що ініціатива Прем'єра походить від співвласників ІСД Сергія Тарути і Віталія Гайдука, що і раніше неодноразово зверталися в Кабмін з вимогою ввести держрегулювання цін на руду.

Фактично, із усіх присутніх на нараді представників українських сталеливарних компаній, цю ідею підтримав тільки Олександр Пилипенко — віце-президент “Індустріальної групи” (керує активами ІСД). Зрозуміло, Віталій Гайдук теж підтвердив, що його компанія виступає за зниження цін на ЗРС і підтримує ініціативу пані Тимошенко.

Прем'єр-міністр не просто так акцентує на нібито монопольному положенні структур Ахметова на ринку ЗРС, хоча Антимонопольний комітет уже двічі заявляв про відсутність монополізму. Виступ Тимошенко — це елемент конкурентної боротьби між фінансово-промисловими групами.

Очевидно, що регулювання цін не буде введено. А дії Віталія Гайдука з його лобіювання є піар-ходом проти конкурента на ринку. Тим часом у “Метінвесті” Рината Ахметова грають у мовчанку (редакція не отримала коментарів ані в прес-службі, ані в центральному офісі компанії).

Віктор АВДЕЄНКО