Рік після біди

18 листопада 2007 року на донецькій шахті імені Засядька о 3—й години 11 хвилин на видобувній дільниці 13—ї східної лави пласта L1 на глибині 1078 метрів стався потужний вибух метано—повітряної суміші. На той момент під землею перебували 456 шахтарів, 186 з яких — безпосередньо в зоні аварії. Опівдні тодішній Прем’єр—міністр Віктор Янукович категорично спростував уперті розмови на підприємстві та в усьому місті про те, що адміністрація шахти вже замовила 100 домовин. Проте це виявилося правдою — кількість загиблих справді сягнула сотні. А перегодя, під час ліквідації підземної пожежі 1 та 2 грудня, відбулися ще два вибухи, що забрали життя ще шістьох людей...

Пожежу під землею на аварійній ділянці вдалося приборкати аж після того, як затопили все крило аварійної ділянки. До речі, десь там, на кілометровій глибині під підземними водами залишилися й тіла кількох потерпілих шахтарів, дістати які тоді не було ніякої можливості. І саме через неможливість досі потрапити безпосередньо на місце вибуху причини найбільшої аварії в історії вітчизняного Мінвуглепрому поки залишаються нез’ясованими. Тодішній глава уряду озвучив найпоширенішу версію про “невідоме науці газодинамічне явище”. Фахівці ж здебільшого схилялися до думки, що стався раптовий викид метану. Адже вцілілі гірники свідчили: всі газові датчики напередодні трагедії не зафіксували підвищення концентрації газу, та потім різко піднялася температура і розпочалася пожежа. Зрештою, приблизно так розгорталися події в підземеллі шахти імені Засядька й під час попередніх трагедій у 1999 (50 загиблих), 2001 (55), 2002 (20) та 2006 (13) роках. І саме ці трагедії дали підстави зарубіжним незалежним експертам називати це підприємство “зразком смертельної видобувної промисловості”. Хоча парадокс ще й у тому, що флагман вітчизняного вуглевидобутку є й лідером щодо оснащення сучасними механізмами та новітніми технологіями. Адже саме тут застосовується одна з найсучасніших систем газового захисту, а також шахта поки залишається єдиною в Україні, де працює устаткування з вилучення з вугільних пластів та утилізації метану.

Відзначати роковини трагедії на орендному підприємстві “Шахта імені Засядька” розпочали ще в суботу. Як повідомили “УМ” у профспілковому комітеті підприємства, шахта виділила транспорт, аби родичі загиблих змогли відвідати кладовища, де поховані гірники. За рік, що минув, члени 42 потерпілих родин шахтарів, які потребували поліпшення житлових умов, отримали квартири в новому житловому будинку, збудованому в Донецьку за кошти шахти, ще кілька квартир придбали для потерпілих сімей в інших містах області. А ще відповідно до рішення урядової комісії, родини загиблих отримали від держави по одноразовій грошовій допомозі в розмірі п’ятирічного заробітку шахтаря та в розмірі однорічного заробітку на кожного утриманця. Призначено й щомісячні страхові виплати і, як і було обіцяно, вугільне підприємство оплачує навчання у ВНЗ дітей загиблих гірників та надає членам родин пільгові путівки на оздоровлення.

А тим часом ситуація на самій шахті імені Засядька непроста. Криза в металургійній галузі зачепила й вугільні підприємства — особливо ті, які видобувають коксівне паливо, що за нинішнього простою металургів виявилося не затребуваним. Через неможливість збувати свою продукцію фінансовий стан шахт—“коксівників” різко погіршився. І якщо для багатьох подібних підприємств таке не в дивину, то для шахти імені Засядька, де вперше за багато років з’явилася навіть заборгованість із зарплати — близько семи мільйонів гривень, — це нонсенс.

Павло КУЩ