Кавказькі бранці

У кінці березня минулого року при виході з київського суду був застрелений снайпером Максим Курочкін. Сумний фінал роботи в Україні найвідомішого рейдера з російським корінням, який “прославився” завдяки конфлікту через дніпропетровський ринок “Озерка”, збавив запал його колегам. Тепер фахівці в області корпоративних захоплень воліють працювати в спокійніших умовах. Офіси на старих вуличках Тбілісі підходять для цього ідеально — там не стріляють, бізнесмени не лякані й ще багато нерухомості, яку легко можна прибрати до рук. Лише за минулий рік у Грузії було зафіксовано близько десятка нальотів на заводи й компанії за участю українських рейдерів. У більшості з них перемогли загарбники.

По дружбі 

За оцінкою заступника голови Асоціації рієлтерів Грузії Миколи Кіпіані, у 2007 р. ринок недружніх поглинань у Грузії становив близько $70 млн. Більше половини захоплень припадає на частку іноземних рейдерів, переважно з України й Росії. Під їхнім прицілом, в основному, виявляються столичні підприємства.

Перший досвід зіткнень із українськими загарбниками грузини отримали ще в 2004 р. Некомерційна структура зі звучною назвою “За дружбу”, якою керував громадянин України Степан Куравльов, спробувала захопити один із будинків Товариства сліпих. Справа дійшла до суду; але “За дружбу” програла процес і атака захлинулася.

Наступні спроби українських рейдерів виявилися більш успішними. За останні роки їм удалося захопити кілька об'єктів: друкарню “Кабадон. LTD”, одну з будівель Тбіліського електромеханічного заводу, господарський корпус колишнього НДІ Аграрної хімії, Овочеву базу в передмісті Тбілісі та ін.

Останнім яскравим прикладом стало захоплення компанії “Агрокорпорація” перед новорічними святами. Його зробила компанія з українським коріннями і грузинською назвою “Кавказінвест”. Рейдерам дісталися чотири корпуси загальною площею 7,5 тис. кв.м.і автопарк. Ринкова вартість нерухомості становить близько $10 млн. Однак на придбання всіх акцій нові власники витратили не більше $300 тис.

Класика жанру

В українських рейдерів особливий почерк. “Якщо грузини охоче беруться за будь-яке замовлення, то українці розбірливіші, — розповідає директор Адвокатської колегії Каландадзе Леван Каландадзе. — Вони зрідка претендують на устаткування, техніку або цінні папери. Основна сфера їхніх інтересів — нерухомість”. Після зміни власника вона, як правило, швидко продається, а компанії-загарбники повідомляють про самоліквідацію.

Іще одна характерна риса українських — обережність. “Ретельно вивчається все: зв'язки жертви у владних структурах, її фінансовий стан, якість юридичного оформлення власності. Якщо розвідка показує, що рейдерам клієнт не по зубах, вони відмовляються від ідеї”, — говорить заступник начальника Головного управління поліції Тбілісі Зураб Бакрадзе. Його слова підтверджує й судова статистика. У Грузії поки що не зафіксовано випадків притягнення українців до кримінальної відповідальності.

Українські гості мають багатий арсенал прийомів захоплення підприємств. Основний — скуповування невеликого пакету акцій підприємств, яке дозволяє добитися в суді рішень, що паралізують роботу компанії, після чого вона змушена поступитися своїм майном за безцінь. Саме за такою схемою українська компанія “Меркурій” опанувала одним із корпусів Тбіліського електромеханічного заводу. Вартість угоди становила лише $50 тис. Засновник “Меркурія” Олег Павлюшко заявив, що майно йому дісталося в рахунок заборгованості, яку мав перед ним власник заводу.

Нерідко рейдери часто вдаються до підкупу керівників підприємств. На початку минулого року гендиректор фірми “Маестро” продав якійсь українській компанії “Альбатрос” виробничий цех. За словами власника “Маестро” Давида Ломидзе, вартість угоди становила $60 тис., що на порядок нижче її ринкової вартості. Ломидзе спробував опротестувати угоду, але програв справу.

Незабаром недбалий керівник безвісти зник, а засновник “Альбатроса”Іван Протасов продав нерухомість і ліквідував фірму. Пізніше з'ясувалося, що Протасовим цікавиться Генпрокуратура Росії. Його ім'я фігурувало у справі найстарішої петербурзької друкарні “Світоч”, яка також піддалася рейдерському нальоту.

Дорогі квадрати

Українських і російських рейдерів можна вважати піонерами. У 90-х роках у Грузії про рейдерство знали тільки у вузькому колі фахівців. На думку Миколи Кіпіані, наплив іноземних профі, перш за все, пов'язаний зі стрімким зростанням цін на нерухомість. “У 2000 році квадратний метр у центрі Тбілісі коштував близько 300-500 доларів. Сьогодні аналогічний показник у середньому дорівнює 2000-2500 доларів, а в деяких випадках досягає 3-4 тисяч доларів” , — пояснює він.

Ще одна причина підвищеного інтересу — благодатне правове поле. У Грузії немає повноцінного законодавства для регулювання ринку недружніх поглинань. Також відсутні силові структури, що спеціалізуються на боротьбі з рейдерами. Та й у самих власників обмаль навичок для протистояння загарбникам.

Хоча останнім часом цей недолік усувається. Деякі компанії наймають так званих антирейдерів — фахівців, які допомагають чинити опір загарбникам. Це люди, які вийшли з рейдерського середовища. Оскільки в Грузії таких професіоналів можна перерахувати на пальцях, їх вербують за кордоном. “Деякі підприємці наймають юристів, але ефект від цього невеликий. Адже нам краще відомі прийоми боротьби”, — говорить київський антирейдер Ігор Труш, який працює на велику грузинську компанію.

Півроку тому власті занепокоїлися темою насильницьких захоплень. Правоохоронні органи зазнали критики Михаїла Саакашвілі.

“У нас немає більш дружньої країни, ніж Україна. Ми прагнемо до партнерських відносин і з іншими членами СНД. Але це не означає, що в Грузії повинні безкарно розгулювати громадяни цих держав, які регулярно захоплюють чуже майно”, — заявив Саакашвілі. Однак жорстка політична криза відкинула проблему на другий план.

3 млрд. доларів. На таку суму, за даними Кабміну, щорічно в Україні змінює власника майно юридичних осіб. При цьому в 60-70% випадків зміна власника відбувається незаконно.

Словник

Рейдерство — вороже і незаконне захоплення бізнесу. Найчастіше захоплення кампанії починається із агресивної скупки акцій. Потім у хід йде фальсифікація документів, створення подвійного реєстру і проведення позачергових зборів акціонерів, з рішеннями яких погоджуються корумповані судді дрібних районних судів. Підсумок: колишній власник підприємства змушений продати його за безцінь або викидається з підприємства новим керівництвом, призначеним власником невеликого пакету акцій.

Найбільші українські підприємства,

які зіткнулися із рейдерським захопленням

• Укртатнафтз

• Харківський “Турбоатом”

• Телекомпанія “1+1”

• Дніпропетровський маслоекстракційний завод “Бунге-Україна”

(ТМ “Олейна”)

• “Полтава-” і “Прикарпатобленерго”

• Дніпропетровський ринок “Озерка”

• Кременчуцький сталелітейний завод

• Укррічфлот

• “Київгума”

• Київська фармкомпанія “Дарниця”

Іраклій ХУЦИШВІЛІ