Роздати мільярд

Криворіжсталь готується до скорочення штатів. Наприкінці січня працівникам комбінату оголосили: бажаючі добровільно покинути завод можуть написати заяву про звільнення, а натомість власники пропонують виплатити компенсацію в розмірі 25-50 місячних окладів (залежно від стажу роботи). Необхідна умова — людина, що звільняється, зобов'язується ніколи більше не працювати на Міттал Стіл Кривий Ріг.

Практика не нова: у такий самий спосіб менеджмент Аr c elorMi ttal (точніше, керівництво попередниць сталевої імперії — Mi ttal Steel , LNM Group , Ispat Holdings ) діяв на більшості придбаних груп підприємств — починаючи з казахського Міттал Стіл Теміртау, закінчуючи польським Huty Stali .

Скорочення штатів виріш ує відразу три проблеми власників і топ-менеджерів МСКР. Перша — низька продуктивність найбільшого українського меткомбінату: за підсумками першого півріччя виручка на одного працівника екс-криворіжсталі була у 4 рази нижчою, ніж по корпорації Mi ttal Steel у цілому. За виплавки 7 млн тонн сталі на рік на комбінаті працює 57 тис. осіб, з них 42 тисячі задіяні в металургійному виробництві. Розлучаючись із зайвим персоналом, Аr c elorMi ttal — компанія, акції якої торгуються на європейській та американській фондових біржах, — росте в очах інвесторів.

По-друге, добровільне скорочення персоналу рятує Mi ttal Steel від частини інвестзобов'язань, узятих під час купівлі Криворіжсталі, — щороку підвищувати зарплати всім працівникам.

Нарешті, третій плюс — з'являється можливість під-коректувати фінпоказники заводу в потрібний бік. У цьому випадку — в бік зменшення.

У світовій практиці управління бізнесом така політика називається “банний день” (англ. Віg Ваth). Зміст Віg Ваth надзвичайно простий: показати за один період (квартал, півріччя, рідше — рік) якнайбільше збитків, щоб у наступному періоді менеджери, що влаштували “баню”, могли продемонструвати акціонерам зростання фінпоказників. Збитки найлегше збільшити (звісно, якщо не брати до уваги маргінальний варіант — руйнування компанії), виплативши компенсації звільненому персоналу. Класичний приклад “банного дня” — влаштований торік новим керівництвом американської корпорації Ford Motor: втрати компанії тільки за друге півріччя становили 11,2 млрд. доларів. Головна причина рекордних збитків — не стільки падіння попиту на автомобілі, скільки виплата компенсацій. 30 тис. робітників, звільнених з фабрик Ford за півроку, одержали 9,9 млрд. доларів, або у середньому 330 тис. доларів на особу.

Чистий прибуток Mittal Steel Кривий Ріг торік, за попередніми даними, нараховував близько 1 млрд грн, або 200 млн. доларів. Якщо менеджери Мітталу покажуть такі цифри зараз, через рік виникнуть проблеми з міноритаріями. Ціни на сталь і руду згідно з усіма прогнозами цього року знизяться на 10-15%:заробити в 2007-му стільки само, скільки у 2006-му, буде архіскладно. А інвесторам, на кшталт пенсійних і хедж-фондів, наплювати на несприятливу кон'юнктуру ринку та інші об'єктивні чинники: все, що цікавить міноритаріїв — стабільне зростання фінансових показників.

Навіть найщедріші компенсації не розорять ні МСКР, ні господарів заводу на чолі з Лакшмі Мітталом. Середня зарплата працівника меткомбінату — 5 тис. доларів на рік. Навіть за найсприятливішого для працівників розкладу — більш ніж 15 тис. доларів компенсації на людину (у середньому) з Міттала не вибити. З десятьма тисячами криворіжсталівців власники заводу можуть розстатися цілком безболісно. А якщо бажаючих звільнитися виявиться більше, ніж потрібно Mittal Steel , потік звільнень завжди можна буде призупинити. Адже працювати теж комусь потрібно.

Євген ДУБОГРИЗ