“Газова війна” закінчилась?

Опозиціонери: наша економіка могла зазнати непоправних втрат

Коаліціянти: нам нічого не загрожувало, росіяни блефували

Гру на нервах звичайних українців, а передусім — членів уряду російський “Газпром” розпочав, як справжній знавець цієї справи. Спершу газовий краник прикрутили на двадцять п'ять відсотків, потім ще на стільки ж. Лаштувалися й ще перекрити — відсотків на десять...

Але коли наші громадяни завмерли в очікуванні апокаліпсису, росіяни раптом “передумали” і... відкрутили кран на повну. Отже, газова війна закінчилась, не встигнувши розпочатись? Уряд уже відрапортував про свою перемогу над “газовим монополістом”, однак чимало експертів, здебільшого із середовища опозиції, стверджують, що це був лише превентивний удар газпромівців. Насправді тепер маємо не “повне врегулювання проблеми”, а лише, тимчасове перемир'я.

Чому ж росіяни так несподівано вирішили зняти газову блокаду? І що чекатиме Україну, якщо газова криза поглиблюватиметься? На цю тему ми розмовляємо з народними депутатами Сергієм Терьохіним (БЮТ) та Олегом Царьовим (Партія регіонів), а також доктором економічних наук Володимиром Лановим.

— Що буде з економікою України, якщо Росія повторить газову атаку? І що може трапитися, якщо газову кризу не вдасться владнати?

С. Терьохін:

— Росіяни блефують. Нашій економіці нічого не загрожувало у попередній ситуації і не загрожуватиме при наступній кризі, якщо така, звісно, постане. Просто транзит російського газу зупинити неможливо. Можна, звісно, зменшити тиск у трубі, але до технологічно можливого ступеня. Якщо зменшити нижче допустимого, тоді газова помпа перестане працювати і виникне повітряно-газова суміш, яка може будь-коли вибухнути. Тож хлопці з “Газпрому”, які спробували зіграти на наших нервах, прорахувалися.

Насправді скорочення поставок газу можливе лише в тупикових газоводах, тобто тих, які не є магістральними і не транспортують газ до Європи. Але таких відгалужень у нас лише кілька, тому вони особливої погоди не роблять.

Ще один нюанс. Видобуток газу — цикл безперервний. Свердловини працюють, насоси качають, і зупинити їх неможливо. Видобутий газ має потрапляти або в трубу, або в повітря. А скільки часу вони можуть випускати його в повітря, щоб зменшити поставки? Ну день-два, щонайбільше — тиждень. Але ж вони не можуть працювати постійно собі на збиток! Так що заздалегідь було зрозуміло, що рано чи пізно ця “газова війна” закінчиться.

 О.Царьов:

— Краще подякуйте росіянам, що все закінчилося так швидко. Інакше економіка України зазнала б непоправних втрат. Ситуація, яка виникла під час минулого прем'єрства Тимошенко, знову могла повторитися. Постачання газу на підприємства просто припинилося б. Усі великі підприємства Донбасу вже через це пройшли. Причому газ не постачали навіть тим заводам, які чесно сплачували за блакитне паливо.

Звісно, металургійні підприємства ніхто не зупинить, а от хлібозаводи і підприємства середнього бізнесу — запросто. Так що збитки можуть бути дуже високими. Безперечно, вони перевищили б на кілька порядків усю суму, яку ми заборгували Росії.

 В. Лановий:

— Обмеження поставок російського газу, як на мене, навпаки — дуже корисна справа. Ми отримуємо з Росії приблизно 50 мільярдів кубометрів газу. А на плаву втримаємося, якщо в цьому році недоотримаємо 10 — 15 мільйонів кубів. Це, можна сказати, навіть оздоровить економіку. Доведеться підприємствам економити газ.

Знову ж таки, в Україні кудись зникає щороку 5 — 6 мільярдів кубів газу, тобто він погано обліковується або ж просто крадеться чи спалюється без потреби. А за нових обставин, звісно, такого не буде. Звичайно, якщо знову вдвічі зменшать подачу газу, то лише в такому разі ми відчуємо дефіцит.

Знову ж таки, якщо “Газпром” без пояснень ще раз дозволить собі зменшити тиск газу й таким чином зірве постачання обумовленої кількості кубометрів, то ми зможемо вчинити так, як і обіцяли: відкачаємо належну частину газу з труби. А те, що залишиться, відправимо далі до Європи. Відповідно до правил відбору газу, через те, що Європа не отримає належну їй кількість газу, є проблемою Росії і ЄС, а не ЄС і України.

— А як щодо штрафних санкцій? ЄС не зможе запровадити їх, якщо недоотримає належної кількості палива?

 В. Лановий:

— Жодних договорів у нас з Європою немає. Це дуже погано для європейців і українців. Нам треба було укладати угоди на постачання з Європою, а не з Росією. Тоді ми б могли запросити значно вищі тарифи за транзит. А росіяни нам диктують низькі тарифи на транспортування. Вони нас змушують іти на поступки, бо погрожують встановити вищу ціну на газ.

З огляду на ці причини ми ніяких зобов'язань перед Європою не маємо. Ми маємо лише зобов'язання перед Росією на транспортування газу у Європу. То які ЄС міг би застосовувати санкції за таких умов?

 О.Царьов:

— Але ми можемо зазнати серйозного удару по іміджу України. Наприклад, тепер ЄС значно прихильніше ставитиметься до ідеї будівництва Росією нового газопроводу, який транспортуватиме газ в обхід України. А взагалі борги треба платити і спокійно співіснувати з Росією і з ЄС. І те, що Україна погодилася віддати борги, — дуже правильно.

— А чи позначився б дефіцит газу на простих споживачах?

О. Царьов:

— Чи ви вже забули, з якими складнощами ми увійшли в опалювальний сезон 2007 — 2008 років? В Україні було багато теплоенергетичних підприємств, які мали величезні борги за газ. Насилу їх таки запустили. Але якщо ми знову опинимось у. ситуації, коли Росія запровадить лімітні обмеження газу, то теплові підприємства-боржники на свої потреби блакитного палива не отримають точно. Так що сподіваймося на теплу весну.

Може статися й таке, що значно знизиться тиск у газових конфорках. Також газ, який іде на потреби споживачів, може догнати в ціні той, що використовують у промисловості. З такою ініціативою, до речі, виступили депутати від НУНС. Щоправда, вони пропонують виплачувати дотацію для малозабезпечених сімей.

В. Лановий:

— Увесь газ, який використовується в домашніх господарствах, надходить із внутрішніх джерел України. Так що через недопостачання російського палива.— чи тепер, чи в майбутньому — дрібні споживачі не відчують жодних труднощів. Знову ж таки, в нас є резервні запаси газу, яких вистачить на два-три тижні.

 С. Терьохін:

— Певну обструкцію можуть влаштувати лише “облгази”, які ще у перше “пришестя” Януковича були приватизовані за півроку. Це нонсенс — бо це організації, які розподіляють природний газ між споживачами. От на Кіровоградщині через те і стався казус: тамтешній “Облгаз”, який контролюється компаніями, близькими до пана Фірташа (”РосУкрЕнерго”), скоротив постачання споживачам. Але вони забули, що мережі (труби) не є їхньою власністю, а тільки перебувають в їхньому користуванні. І про це їм нагадав уряд. Вони усе швидко зрозуміли...

А де український газ?

Про це ми запитали Олексу Гудиму, радника прем'єр-міністра України з енергетичних питань.

— У минулому році в Україні спожили 70 мільярдів кубометрів газу. Свого — видобули близько 20 мільярдів кубометрів. Решта (50 мільярдів) — це імпортний газ. Європейські країни споживають газу в два-три рази менше, ніж Україна. Тобто ми дуже марнотратна держава. Енергоємність виробництва у нас дуже висока та й населення споживає немало — близько 16 мільярдів кубів.

Крім того, бюджетна сфера — школи, лікарні та інші установи поглинають мільярд кубів, енергетика (електростанції) споживають майже десять мільярдів. Ще сім мільярдів — це технологічні витрати газотранспортної системи, 10 мільярдів іде комунальникам. Решту “зжирає” промисловість. До речі, металургія та хімічна промисловість спалюють близько 80 відсотків газу, який витрачається на всю промисловість.

А надії на збільшення обсягів видобутку свого газу у нас фактично немає. Тому що Росія висмоктала наш газ ще за часів Радянського Союзу. Тоді, до речі, ми видобували 40 мільярдів, причому більшість його переправлялася чомусь до Москви та Ленінграда. Тобто наші запаси газу виснажилися. А ті, що ще залишилися, є на дуже великих глибинах, і видобувати їх дуже складно і дорого. Щоб освоїти бодай одну свердловину, потрібні величезні кошти.

Привідкрию таємницю: щоб запобігти таким кризам у майбутньому і не хвилюватися через енергетичну безпеку країни, уряд Тимошенко вже розробив програму радикального скорочення споживання газу. От, наприклад, система опалення та нагріву гарячої води в усіх новозбудованих домах буде працювати на електриці, а не на газі. Вода у системах опалення нагріватиметься вночі, бо тариф у цю пору доби є найдешевшим. І це у кілька разів буде фінансово вигідніше, ніж споживати дорогий, а в перспективі ще дорожчий російський газ.

Економія і ще раз економія

Про те, як відбивали “газові атаки” Росії Грузія та країни Балтії, нам розповів експерт-економіст Олег Соскін.

— На початку 90-х, коли Грузія оголосила про свій суверенітет, Росія фактично запровадила енергетичне ембарго на постачання туди енергоносіїв — нафти та газу. Грузію цілком відрізали від труби. Це був неймовірно важкий для цієї країни період. У першу ж зиму фактично знищилася вся система опалення у будинках. Навіть у посольстві України в ці роки взимку замерзала вода. І так тривало чотири роки. Увесь грузинський народ це пережив. Але люди не зламалися, не стали на коліна, а навпаки — укріпилися в бажанні мати суверенну державу.

До цього часу вони зуміли вирішити енергетичне питання. Поступово, впродовж п'яти років Грузія створила альтернативні системи опалення, почала використовувати вугілля, мазут, солярку, біопаливо та електроенергію. Причому це була ініціатива не держави, а окремо кожного громадянина чи підприємця. Таким чином, скоротилося споживання газу до мінімуму. А необхідну для економіки частину газу Грузія почала купувати у Вірменії, Азербайджану та в Росії за тими цінами, які вони виставляли. Також значно вдалося скоротити, споживання газу в країнах Балтії. їм Росія перекрила газовий кран тоді, коли вони заявили, що вступають у НАТО та ЄС. От Москва і заявила, що не допустить їх вступу в альянс і навчить розуму з допомогою ціни на газ. Одразу після оголошення цього ультиматуму ціни на газ збільшилися втричі — до 150 доларів за тисячу кубів. Але саме через ці старання Кремля балтійці й звільнилися від газової залежності.

Юрій ГРИЦИК

Адріана ГРИНЧИШИН