З Луганська на заробітки до Донецька

Якщо 15 років тому жителі області виїжджали на заробітки виключно через безробіття, і переважно до Росії чи до Європи, то зараз їдуть у пошуках вищої зарплатні.
На луганських підприємствах не вистачає фахівців, але люди вважають за краще шукати роботу в сусідніх регіонах.

На шахтах компанії “Краснодонвугілля” брак кадрів. Після приватизації компанії, в 2004 році, там скоротили сотні працівників. Але тепер там звільняються за власним бажанням.

Гірників не задовольняє розмір зарплатні та рівень безпеки праці, стверджує Дмитро Калітвєнцев, голова Незалежної профспілки гірників шахти імені Баракова, одній з шахт “Краснодонвугілля”.

Д.Калітвєнцев: “На шахті Баракова — колись там заробіток був, люди прагнули там працювати, а зараз бракує 200 людей. На “Суходольській-Східній”, і на інших шахтах висять оголошення — люди потрібні. Заробітна платня у підземних працівників менша, ніж 2 тисячі гривень, це ненормально. Ось приклад, торік, в першому півріччі валовий прибуток від продажу вугілля збільшився на 16,5%, мінімальна зарплатня в Україні збільшилася на 30%, а у нас фонд оплати праці збільшився всього на 1%, тобто фактично залишився на місці.”

За словами Дмитра Калітвєнцева, ті, хто звільнився, працюють на російських шахтах. Але більшість вирішили за краще влаштуватися на шахти Донецької області.

На деяких з них можна заробити від 4 до 10 тисяч гривень за місяць. Тим часом, “Краснодонвугілля” на Луганщині вважають успішним підприємством. Ця компанія одна з тих в області, що забезпечують основні надходження податків та бюджетних платежів.

“Алчевський металургійний комбінат” — підприємство того ж рівня. Але і там зіткнулися з проблемою відтоку кадрів. Декілька кваліфікованих металургів вже перебралися в Донецьку область, на Макіївський металургійний комбінат, повідомило джерело в Алчевську. Причина — вища зарплата.

Крім того, трудових мігрантів приваблює не лише заробіток, але і можливість якісніше витратити зароблені гроші.

На Донеччині живеться краще?

Донецька область розвивається більш динамічно за Луганську.

На Донеччині вже давно працюють мережі супермаркетів і спеціальних магазинів, де пропонують дешеві та якісні товари. До речі, працівники Алчевського меткомбінату у власному місті витрачають, як підрахували місцеві фахівці, лише 85% зароблених грошей, решту — в сусідніх регіонах. Тому ледве з'являється можливість, люди взагалі переїжджають в більш зручні для життя місця.

Перша масова хвиля трудової міграції із Луганської області припала на середину 90-х років минулого століття. Тоді більшість заробітчан їхали до Росії та країн Східної і Західної Європи, вони були готові до будь-якої роботи. Друга хвиля співпала з початком 2000-х років, люди почали виїжджати до Києва, де була потрібна велика кількість будівельників. Тепер шахтарі та металурги починають їхати на заробітки на Донеччину.

За статистичними даними, середня зарплатня в Луганській області становить майже 1900 гривень, але в Донецькій області вона на 300 гривень більша. На багатьох луганських підприємствах більшість кваліфікованих працівників майже досягли пенсійного віку.

Висловлюються думки, що у разі як луганські роботодавці не переглянуть власні принципи нарахування зарплатні, через 5-10 років в області бракуватиме майже 50% фахівців.

Олег ПРИТИКІН