Самоврядування “за склом”

Сьогодні цей монумент багато киян бачать по дорозі на Труханів острів чи їдучи по набережній.

Однак півтисячолітня історія Магдебурзького права в Києві викликає мало інтересу в мешканців столиці. І буде сумно якщо незабаром доведеться ставити ще один пам'ятник самоврядуванню — вже не прижиттєвий.

Звичайно, сьогоднішні ідеї самоврядування, передбачені в європейських країнах, пішли набагато далі від дещо наївних концепцій Магдебурзького права. Але уявіть собі — в часи дрімучого феодалізму 14 століття Магдебурзьке право передбачало порядок виборів, функції і повноваження органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі та багато інших свобод.

Все це формально є в столиці, однак реально існує в феодальних рамках.

Самоврядування в Києві важкохворе. Його хвороба вигідна тим, хто хоче затягнути столицю у свій феод і безконтрольно розпоряджатися.

І наразі залишися основна перешкода — це київська громада, яку нові феодали всіляко намагаються усунути від реальної політики і реального самоврядування.

Самоврядування в столиці руйнується планомірно і наполегливо. Найстрашніше — що воно переводиться у віртуальну площину, яка стає ширмою для феодалізму столичної влади. Два абсолютно віртуальні, технічні політпроекти — ГАК і “Блок Катеринчука” — підмінили собою вибір багатьох киян і дали можливість сформувати про-мерську більшість в Київраді.

Віртуальна демократія дозволяє порушувати принципи представницької демократії та нехтувати правами представників громади — депутатів Київради.

Віртуальна прозорість дій київської влади — це всього на всього демонтаж скляної перегородки яка відгороджувала президію Київради від депутатів. Принципи діяльності — ті самі. Мерія продовжує жити “за склом” — от тільки режисер цього шоу в кадр не потрапляє.

Звичайно, на це можна не зважати — “яке нам діло до політичних розборок”. Однак такий вибір — це ще один крок до того щоб самоврядування по-київськи стало ще одним повністю віртуальним проектом.

Ризики для самоврядування в Києві підсилюються тим, що одна з провідних політичних сил в Київраді обрала для себе ілюзію влади замість нехай складної, але продуктивної роботи в опозиції.

Домовленості про співпрацю Блоку Кличка з БЮТ задля спільного контролю над діяльністю мерії, задля збереження демократичних принципів роботи в міськраді та принципу пропорційності при роботів в комісіях випарувалися, як тільки керівники фракції БЮТ побачили можливість собі щось перехопити з мерського столу.

Це їхній вибір і їхнє ставлення до власних передвиборчих обіцянок. Та невже представники БЮТу, які спокусилися на керівні посади в кількох комісіях, думають що зможуть їх контролювати за умови промерської більшості в цих комісіях? Вчепили перо на капелюх — і тепер думають крутити головою, на яку цей капелюх одягнуто? Думаю, не вийде.

Самоврядування в Київраді скасовано. Скасовано ліквідацією принципу пропорційного розподілу комісій, самовільним “розкиданням” депутатів по непрофільних комітетах. Київрада впевнено втрачає позиції представницького органу, тобто органу де представлено весь спектр інтересів громади.

Задля безперешкодного вирішення власних питань мерією — Київрада відштовхує від вирішення проблем столиці серйозних фахівців. Просто тому, що один маленький хлопчик з великими покровителями вирішив, що йому так хочеться.

Але чи виграє Київ від того, що за примхою цього хлопчика (секретаря Київради за сумісництвом) архітектор в третьому поколінні Андрій Миргородський замість повернення міста до роботи в рамках Генплану працюватиме в комісії з питань екології?

Чи зможе допомогти Києву підготуватися до зими колишній міністр житлово-комунального господарства Іван Плачков, працюючи в Комісії з питань промисловості? А зима буде — і традиційно настане не очікувано, з зойками про неготовність до опалювального сезону і черговим підвищенням тарифів.

І такий волюнтаризм щодо наших депутатів всюди. Зрозуміло, що не в своїй сфері коефіцієнт корисної дії від їхньої роботи буде низький. Питання в тому — задля чого це робиться?

Для себе депутати Блоку Кличка прийняли рішення — не ганьбити себе і не брати участь в цьому фарсі, не очолювати комісії для забезпечення прикриття інтересів інших політичних сил.

Ми не намагаємося бути “керівною опозицією”, нам цінніші власні принципи та незмінність наших позицій перед киянами. Флюгер — не наш формат політичної роботи.

Тим часом феодальна революція в Києві продовжується. Переформатування комісій стало ще одним кроком на цьому шляху. Називаючи це боротьбою за ефективність роботи комісій Київради, команда мера обмежилася об'єднанням двох комісій — але яких!

Заради “оптимізації роботи” поєднали питання земельних відносин з напрямком містобудування та архітектури. Таке собі “єдине вікно” — для своїх.

Наступною жертвою явно мають стати райони. Обіцяне мером скорочення кількості районів та райдержадміністрацій — без виборів, без відповідних процедур, — дозволить сформувати повністю підконтрольну владу в районах столиці.

І забезпечить практично одноособове управління бюджетом і ресурсами міста на всіх рівнях. Кияни від цього явно залишаться в програші. Думаю, що реформування районної влади повинно прив'язуватися до виборів, як це передбачає Закон про місцеве самоврядування.

Поки що Київ пожинає результати виборів. Проблеми з хлібом віддзеркалюють підхід мерії — крісло будь-якою ціною. Тільки платити за виснаження ресурсів міста задля задоволення передвиборчих забаганок доводиться всім киянам: від бабусі-пенсіонерки, студента, працівників бюджетної сфери до середнього класу, малого і великого бізнесу. Місто на межі сил, а в громади намагаються забрати останні можливості захистити місто від вичавлювання соків.

Проблема з хлібом — це тільки один з перших дзвіночків. Без комплексних, продуманих дій восени місто знову зіткнеться з потрясіннями в житлово-комунальному господарстві, транспортну сферу лихоманитиме від сезонного збільшення кількості авто в місті.

І це не єдині сфери, де якість життя в місті погіршуватиметься — без стратегії розвитку і без реального діалогу з громадою столиця рухається до феодального стилю управління. А там інтереси виборця вторинні — гречка все вирішить.

Я не буду недооцінювати можливості команди мера — ні організаційні, ні фінансові. Але саме ця добре організована і забезпечена група націлилася на київське самоврядування — на підміну волі київської громади віртуальним волевиявленням.

Сесія Київради 17 липня це продемонструє.

Вирішувати цю проблему виключно в Київраді немає сенсу. Ще Ейнштейн говорив про те, що будь-яку проблему треба вирішувати на рівні вищому за той, на якому вона виникла. А проблема виникла не в Києві, а на тому рівні, де закони і рішення стали прийматися під конкретних людей.

Тому для збереження самоврядування у столиці потрібно зробити багато роботи. В першу чергу спільно з носієм цього самоврядування: з киянами, з громадою Києва. А на додачу до цього треба багато що змінити і на рівні законодавства.

Адже закони написані під одну людину, часто повертаються проти тих хто їх писав. Тому нам потрібна чесна процедура — адже саме диктатура єдиної для всіх процедури і створює справжню демократію.

Я дуже хочу вірити, що монумент Магдебурзькому праву в Києві встоїть, і його не змінить чергова висотка. І хочу вірити що мешканці цього такого древнього і такого молодого міста пам'ятатимуть про столітні традиції самоуправління.

А нам треба буде зробити чимало роботи, як на рівні столиці, так і на рівні всієї України, щоб замість віртуального вибороти європейське самоврядування для Києва і для киян.

Віталій КЛИЧКО

( керівник фракції Блоку Кличка у Київраді )