Дивись, кому вигідно

Останнім часом хто лише не бореться в Києві з “однорукими бандитами”. У столиці можна побачити чимало блакитних наметів із символікою Партії регіонів — голова міської організації ПР Василь Горбаль ініціював збір підписів городян за винесення гральних закладів за межі Києва. Його підтримує і представник БЮТ Богдан Губський. Обізнані люди кажуть, що політичні опоненти в такому пориві досягли консенсусу невипадково: обоє — власники земель навколо столиці, тож зацікавлені, аби салони гральних автоматів і казино перебазувалися у їхні приватні володіння. Тож потрібно добре придивитися, хто й навіщо намагається випхати з міста геть усі гральні заклади.

У цій сфері внаслідок браку необхідної законодавчої бази панує хаос, і цю проблему потрібно якось вирішувати — такого висновку дійшли учасники “круглого столу” “Стан законодавчої бази у гральному бізнесі”, який організували журнал “Азарт” та Спілка журналістів України. “Немає спеціального закону, який би контролював таку складну галузь, — нарікаєпрезидент Спілки підприємців грального бізнесу Олександр Бойко. — Гральний бізнес у нас існує фактично з початку створення нашої країни, безсистемно регулюючись різними нормативно—правовими актами, породжуючи протиріччя та правові колізії, зокрема питання подвійного ліцензування”.

Проблема подвійного ліцензування була однією з головних тем учорашньої зустрічі “ігровиків”. Суть питання полягає в тому, що п’ятирічну ліцензію на ведення грального бізнесу нині можна отримати двома шляхами: через Міністерство фінансів України та через обласні держадміністрації включно з Радою міністрів Криму й Київською та Севастопольською МДА, з різницею лише в тому, що в Мінфіні ліцензія коштує 150 тисяч євро, а в місцевих органах — 255 гривень. Цю проблему визнала і заступник голови Київської міської державної адміністрації Людмила Денисюк: “Корупція величезна. А все через те, що ставлення влади у нас ще радянське, а бізнес іде вперед”.

Водночас представники грального бізнесу визнають, що влада принаймні робить спроби врегулювати законодавчої колізії: “До Верховної Ради було внесено вже чотири законопроекти щодо грального бізнесу, але всі вони були відхилені вже на першому етапі. Зараз ми очікуємо на урядовий законопроект, який би об’єднав пропозиції всіх сторін”, — зазначає Олександр Бойко.

Що ж до теми перенесення всіх гральних закладів за межі Києва і створення в передмісті “гральних зон” на кшталт американського Лас—Вегаса, за що активно виступають деякі політики, то Людмила Денисюк, скажімо, вважає так: “Я проти того, щоб будь—яка політична партія виставляла законопроект про ігорний бізнес як свою піар—кампанію. Коли “мете” така “мітла”, то ми розуміємо, що під неї потрапляють і ті, хто веде гральний бізнес чесно, і ті, хто порушує закон. Ми ж хочемо лише прибрати гральні автомати в малих архітектурних формах, де грають діти. Саме там — найбільше порушень”.

Думку представниці КМДА підтверджують і експерти. Вони також негативно оцінюють поодинокі, дрібні й “неорганізовані” гральні автомати й говорять про недоцільність “вимітання” з Києва гральних закладів узагалі. На думку фахівців, це лише проб’є діру в державному та місцевому бюджетах, оскільки сприятиме ще більшому переходу ігрового бізнесу “в тінь” і створенню великої кількості нелегальних закладів. “Це не є вирішенням проблеми”, — констатує голова Спілки підприємців грального бізнесу.

Натомість пан Бойко окреслив такий варіант виходу з “азартного тупика”: “Ми виступаємо за жорстке, але чітке регулювання грального бізнесу, а для цього потрібен закон. До того ж, ми проти того, щоб гральним бізнесом займалися малі підприємці”.

Максим МЕДИНСЬКИЙ