Водопровід буде, бур'яни викосять, комплекс збудують...

Із села Дмитрівка, що під Комсомольськом, обіцяють зробити показове з усіх поглядів містечко. Надалі село стане столицею нового металургійного комбінату ЗАТ “Ворскласталь”. За відповідними планами, про які “Новинам Полтавщини” повідомила голова сільради Антоніна Прядко, еже у цьому році завершиться проектування нового водогону одразу для п'яти сіл Кременчуцького району — Дмитрівки, Кияшків, Солонців, Колгспної Гори та Базавлуків. Саме ж будівництво водогону відбуватиметься наступного року. Теж саме з газифікацією віддалених сіл. На ці потреби ВАТ “Полтавський ГЗК”, який розпочав облаштування нового Єрестівського кар'єру та ЗАТ “Ворскласталь”, спільно вклали 5 мільйонів 200 тисяч гривень. Щодо благоустрою села, то Дмитрівка стане першим на Полтавщині, де діятиме сучасний фізкультурно-оздоровчий комплекс. Уже цього року на його будівництво планується використати 3 мільйони гривень. “ВАТ “Полтавський ГЗК” та ЗАТ “Ворскласталь” виконують свої зобов'язання. Якщо не виконуватимуть, то ми їх примусимо”, — говорить голова сільської громади.

Проблемою, за словами Антоніни Прядко, запишаться будяки, які в селі ростуть замість квітів. Дмитрівчани зменшили кількість корів на своїх подвір'ях втричі й косити траву бажає мало хто.

“Планується, що наступного року ми купимо косарки й Дмитрівка виглядатиме більш цивілізовано”,- каже Антоніна Прядко.

Між тим, оптимізм голови сільради поділяють далеко не всі мешканці села.

“До цього часу нам нічого не зробили, хоча й обіцяли багато. Засипали лише щебенем дороги, й багато хто натягав цього щебня до себе на подвір'я. Але досить давно відомо, що граніт, який висипано на шляхи — радіоактивний”. На думку іншої мешканки села, поки що результат від будівництва метзаводу й появи нового кар'єру — лише один. Це значно підвищені ціни в місцевих магазинах та нова збільшена вартість житла.

“У Кияшках лише земельна ділянка коштує 25 тисяч доларів. У нас, в Дмитрівці, навіть розвалену хату, менше, ніж за сім тисяч доларів США придбати неможливо”. До того ж, за словами жінки, до її односельців самі роботодавці ставляться не надто справедливо. Селянам на будівництві платять уполовину менше, ніж своїм — лише 600 гривень. Звісно, є робота, де заробітна плата складає 3 тисячі гривень у місяць — 100 гривень щодня. Але за ці гроші потрібно 12 годин поспіль копати землю лопатою. Тож час покаже, чого більше на першому етапі створення метзаводу: гарного чи поганого? А незабаром, можна буде оцінити наступний етап, коли працююче підприємство “видаватиме” в атмосферу шкідливі викиди.

О. КУРИЛОВ