І сміх, і гріх. Чому ГПУ зацікавилася Новинським

Аль Капоне посадили за несплату податків.

Бос мафії, один із ватажків гангстерського світу Чикаго мусив сісти не за вбивства чи криваві розбої. Навіть звинувачення у нелегальній торгівлі спиртним в часи “сухого закону” з нього зняли. Залишили тільки смішне за мірками гангстера звинувачення у несплаті податків.

Проте спецагент Еліот Несс був так налаштований посадити Капоне, що приніс у суд тільки “залізні” аргументи і докази. І Капоне сів.

Слава агента Несса, схоже, не дає спокою й очільнику Генпрокуратури Юрію Луценку.

Оголосивши після свого призначення похід за “крупною рибою”, новий генпрокурор уже встиг затримати кількох “середняків” рівня Кацуби і спільно з НАБУ взявся за рибу побільше, як,скажімо, газовий олігарх Олександр Онищенко.

Але справді “великий улов” не йшов. Аж до останнього часу.

Тепер же, за даними УП, у Луценка готуються провести тест на стійкість політико-олігархічних стосунків. Таким тестом має стати справа проти соратника Януковича і бізнес-партнера Ахметова Вадима Новинського.

Іронія долі і генпрокурора розпорядились таким чином, що “православний олігарх” може втратити недоторканність, а то й свободу, якраз через справи церковні. Точніше, через втручання у них.

Зараз у ГПУ розслідують одразу два промовистих епізоди у кримінальній справі, де проходить Новинський.

Перший стосується спроб Януковича змусити почилого митрополита Володимира зректись престолу на користь “друга Сім’ї”. Другий — примусової ізоляції у той час “правої руки” Володимира владики Олександра (Драбинка). В обох цих епізодах фігурує прізвище Новинського, який поки має статус свідка.

Але в українських реаліях зміна процесуального статусу — справа навіть не днів, а годин. Тим паче, якщо над цим працює не лише ГПУ, а ціла президентська команда.

Війни отців і вірян, або Меценат проти Владики

23 червня цього року у Корці Рівненської області було дуже людно.

Цього дня православна церква вшановує місцеву чудотворну ікону Божої Матері, і в Корецький жіночий монастир з’їхались високі гості. Делегацію з Києва очолив особисто глава УПЦ МП митрополит Онуфрій.

Разом з ним приїхали митрополит Олександр (Драбинко), який родом із Корця, та один із головних меценатів УПЦ Вадим Новинський.

Депутат “Опозиційного блоку”, як розповіли УП співрозмовники у церковних колах, останнім часом чи не завжди супроводжує митрополита Онуфрія у його поїздках країною.

Але поки всі слухали слова проповідей і шукали умиротворення, між двома членами київської делегації несподівано розгорілися зовсім нехристиянські пристрасті.

“По завершенні спільної трапези, приблизно пів на третю дня, я вийшов за територію монастиря, — розповів УП митрополит Олександр. — Тут і відбувся інцидент за участі Новинського. Він — як мені здалося, у стані сп’яніння — окликнув мене і в грубій формі запропонував “поговорити” з ним”.

За словами Драбинка, він ішов до будинку своїх батьків і не мав наміру розмовляти з депутатом.

“Однак Новинському не сподобалося, що я не налаштований на спілкування. Він почав кричати образливі речі мені у спину. Не бажаючи конфлікту, тим паче в присутності односельчан, я йшов своєю дорогою. Проте Новинський не зупинявся. У супроводі кількох охоронців він наздогнав мене і кілька разів штовхнув. Мовляв, я маю піти з ним за ріг монастиря, де у нього буде можливість — цитую — “набити” мені “морду”, — розповів владика.

Розмова так і не відбулась, але заяву в поліцію Драбинко написав.

Натомість Новинський у коментарі УП запевнив, що ситуація була зовсім іншою.

“У нас з Драбинком спонтанно відбувся емоційний обмін думками з церковних питань. Те, що в багатьох ЗМІ спроба нашої розмови була представлена як “бійка”, не відповідає дійсності, що підтверджують численні свідки”, — заявив він.

У розпал сезону відпусток ніхто особливого значення тому інциденту не надав.

Лише 1 вересня, коли з’явилася інформація, що ГПУ готує подання про зняття недоторканності з Новинського, усі згадали “корецьку бійку”.

Проте, за даними УП, інцидент у Корці був, радше, наслідком, а не причиною інтересу ГПУ до церковних справ Новинського.

Насправді, подання генпрокурора, якщо воно таки потрапить в Раду, буде стосуватись зовсім іншої історії з набагато ширшим колом осіб.

Зараз у ГПУ розслідується “церковна справа”, у якій варто виокремити два тісно пов’язаних між собою епізоди.

Перший стосується тиску у 2013 році на главу УПЦ МП митрополита Володимира з боку Януковича та його “друзів” екс-глави МВС Віталія Захарченка, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та інших.

На літо 2013 року митрополит Володимир був уже старою хворою людиною, яка мала потребу у серйозному лікуванні.

Попри це, він залишався найвпливовішою фігурою в УПЦ і мав виразні самостійницькі позиції. Володимир публічно ніколи не виступав за від’єднання від РПЦ, але автономію київської митрополії відстоював завжди.

Влітку 2013-го Янукович, який почувався в Україні, м’яко кажучи, впевнено, вирішив, що на місце Володимира пора посадити “свою людину”. На роль “свого” було обрано митрополита Антонія (Паканича).

Залишалась одна проблема — митрополит Володимир був живий і віддавати свій престол не мав наміру. “Переконати” його Янукович доручив “сімейним” силовикам — Захарченку і Пшонці.

Одним із аргументів, які вони використали, стала фактична ізоляцію митрополита Олександра (Драбинка), який був “правою рукою” Володимира і на додачу відповідав за його лікування.

Ця ситуація збіглась у часі зі скандальною історією з “викраденням монахинь”, відомою як “справа Бута”. У Драбинка цю справу називають спланованою провокацією, яка стала приводом почати на нього тиск.

Ізоляція Драбинка — другий епізод справи, в якій фігурує і прізвище Новинського.

Більше того, за словами Драбинка, “участь Новинського в обох справах була ключовою”.

“Новинський був присутній на усіх моїх зустрічах з Януковичем, де останній вимагав від мене змусити митрополита Володимира піти на спокій.

На цих зустрічах Янукович представляв Новинського як уповноважену від себе людину у справі зміни предстоятеля УПЦ і взагалі у справах нашої церкви, як “смотрящого”, — заявив УП владика Олександр.

Оскільки матеріали досудового слідства — це таємна інформація, УП звернулась до обох сторін з проханням викласти свою версію тих подій 2013 року.

Версія Драбинка

Я був “правою рукою” і найближчим помічником спочилого митрополита Володимира.

Саме на мене, як на особистого секретаря митрополита і його довірену особу була покладена Синодом відповідальність за лікування Блаженнішого. Саме тому, щоби змусити митрополита Володимира “добровільно” піти на спокій, команда Януковича вирішила зробити з мене заручника.

Майже півроку — з 17 червня 2013 по 13 грудня 2013 року — я був змушений перебувати під конвоєм на різних об’єктах, в тому числі готельних комплексах, де на мене чинили тиск, вели “роз’яснювальну” роботу, намагалися споювати…

Це були справжні психологічні тортури.

До мене був приставлений конвой у формі працівників “Грифону”. Вільно пересуватися я не міг. Забрали всі засоби зв’язку. Не дозволяли ні з ким спілкуватися. Я був повністю позбавлений можливості самостійно приймати рішення і діяти. Навіть особисті речі, нижню білизну мені привозив водій…

Такі заходи, на мою думку, були вжиті в якості засобу залякування і тиску на мене особисто і на мого безпосереднього керівника — блаженнішого митрополита Володимира.

Але найболючішим для мене у ті часи було не насильне утримання, а те, що з моїм відстороненням від справ та послуху у небезпеці лишалася тяжкохвора людина, похилого віку.

Януковичу не подобалося, що митрополит Володимир, так би мовити, не поспішає “вчасно померти” або, принаймні, піти на “почесний” спокій.

Тоді, взявши у “заручники” людину, яка єдина була уповноважена контролювати лікування митрополита Володимира, вони почали шантажувати предстоятеля.

Намагалися показати йому, що відтепер процес його лікування ставав уразливим та небезпечним.

Про це при першій же зустрічі мені сказав Захарченко.

Він вимагав, щоб я покинув Україну, виїхав до Москви. Я тоді запитав його — як я це можу зробити, коли у мене “на руках” літня та хвора людина? Людина, яка повністю довірила мені процес її лікування.

Захарченко тоді відповів, що про митрополита, мовляв, потурбуються і без тебе. Звісно, я відмовився лишати Україну. І за це отримав конвой-”охорону” на 9 місяців.

Умови утримання ставали більш жорсткими. Бачачи це, митрополит Володимир одного разу вночі зателефонував до Новинського і сказав: “Вадим Владиславович, ви ведете себе не по-християнськи. Припиніть знущатися над владикою Олександром”.

Через 25 хвилин Новинський, не зважаючи на пізню годину, прибув до митрополита в Феофанію та при свідках благав простити його, обіцяв втрутитися у ситуацію...

Митрополит Володимир прекрасно розумів, чому мене уневолили, і чого від нього хочуть.

 

Але це була дуже сильна духом людина. І він не здавався. На прохання митрополита різні люди зверталися до Захарченка, Януковича та Пшонки з приводу мого незаконного утримання.

Це були народні депутати, одна з яких після зустрічі з Януковичем сказала: “Верховного “переперти” не можна”. Найтяжчим було розуміння того, що таким чином морально “добивали” митрополита Володимира.

Для прикладу наведу уривок зі свого щоденника, який я примудрився вести під час утримання: “…02 листопада 2013. Весь вечір провів у Феофанії в кабінеті. Час від часу Митрополит вставав, вірніше, його піднімали, щоб не залежувався. Мене декілька разів звав. Заходжу, запитую: “що трапилось?” Говорить: “нічого, просто хочу знати, що ти тут”. Серце при таких словах обливається кров’ю”.

Я вимагав, аби мене пускали на богослужіння та провідати митрополита Володимира.

Дозволи на це давав Коряк. Відбувалося це так. Я просив старшого в наряді охорони, він телефонував своєму керівникові, а той — Коряку.

Був й інший спосіб “вибити” право на молитву або на зустріч з предстоятелем — отримати на це дозвіл у Новинського… Проте це не було легко. Згадаю лише один факт: за час незаконного утримання мені більше 30 разів відмовляли, коли я просив дозволу взяти участь у богослужінні.

Після розмови з Захарченком 13.12.2013 мені дозволити вільно пересуватися. Але з умовою “не лізти у політику”, бо якщо я проявлятиму громадську ініціативу, то знову “закриє”. У той час в Києві були у розпалі події на Майдані. Тому на моє прохання зняти конвой Захарченко відповів відмовою. Конвой лишився.

Зняли його лише 21 лютого 2014-го, тобто того самого дня, коли Янукович втік з Києва. Я зателефонував Коряку, спитав його чи довго все це ще продовжуватиметься. Він відповів: “А що вони ще там? Так скажи хлопцям, щоб йшли додому!”

Вадим Новинський грав ключову роль у цій справі. Важко зрозуміти, а тим паче виправдати й іншого фігуранта цієї справи — митрополита Антонія (Паканича), який погодився з планом Януковича та був готовий при живому митрополиті Володимирі прийняти з рук Януковича церковну владу. Але я не хочу нікого засуджувати, не хочу випереджати суд Божий.

Версія Новинського

Ця справа виникла за заявою народного депутата Андрія Деркача у квітні 2014 року — маю на увазі справу, про нібито спроби Віктора Януковича відсторонити нині покійного блаженнішого Володимира від предстоятельства в Церкві.

Ніхто не замислюється над тим, що свідчення Драбинка алогічні у своїй суті і абсурдні.

Нехай ці слова (про причетність Новинського до спроби змістити Володимира — УП) залишаються на совісті Олександра Драбинка.

Можу сказати одне: він бреше, причому нахабно і бездоказово, а все стало можливим тільки завдяки тому, що Драбинко дружить з багатьма представниками нинішньої влади.

Мені відомо тільки про одну таку зустріч, де були Драбинко, Янукович і блаженніший митрополит Володимир.

Ця зустріч була організована за ініціативою самого блаженнішого Володимира. Відбулася вона у Феофанії у нього в кабінеті.

Щодо змісту цієї зустрічі Драбинко відверто бреше, ніякого тиску на нього чи обговорення будь-яких питань, що стосуються церкви, не було. Обговорювали провини і поведінку самого Драбинка.

Заяви про “викрадення” Драбинка — це спотворення реальних фактів.

Загальновідомо, що він власноруч написав заяву про надання йому охорони як учаснику кримінального провадження, та в будь-який момент міг від неї відмовитися. Але тоді бажання відмовитися від охорони у Драбинка не виникало, що й не дивно: його ім'я фігурувало у справі, де були десятки постраждалих на десятки мільйонів доларів.

Тоді він публічно не заявляв про те, що його насильно утримували. Не заявляв він про це і після втечі Януковича, згадавши про ті події тільки влітку 2014-го, після смерті блаженнішого Володимира.

Що стосується того, що я вирішував питання про участь Драбинка в богослужіннях, то як ви собі це уявляєте? Я — не представник правоохоронного органу. Якщо я і сприяв Драбинку в якихось питаннях, то тільки на прохання та з благословення блаженнішого митрополита Володимира.

Я, як законослухняний громадянин, беру участь у всіх без винятку процесуальних діях у справах, в яких є свідком, а не обвинуваченим, і жодного разу не ухилився від зустрічі зі слідчими.

Виникає питання: чому справу почали розглядати тільки зараз, а не давали їй хід раніше?

Тоді, в 2014 році, слідчі опитали свідків і, справу поклали “під сукно”. Зараз реанімація справи потрібна для того, щоб спробувати відбілити Олександра Драбинка і, навпаки, очорнити Церкву. Перше і найголовніше: мене дивує той факт, що тільки зараз, у другій половині 2016 року, піднімаються питання, які стосуються подій, що мали місце у 2013 році.

Чому тепер? Чому Новинський?

Згадана справа про тиск на митрополита Володимира і справді була порушена ще 21 квітня 2014 року за генпрокурора Олега Махніцького.

У цій справі навіть встигли оголосити підозру кільком фігурантам, у тому числі Захарченку. Але до останнього часу вона тихо лежала у ГПУ. Поки туди не прийшов Луценко.

Як розповіли співрозмовники УП в ГПУ, саме Луценко, який “любить такі парадокси”, дав хід цій справі.

Це дало підстави деяким політикам побачити за “церковною справою” якісь особисті причини.

“Знаєте, це може бути просто якийсь лічняк Луценка. Тільки і всього”, — припустив у розмові з УП один із впливових депутатів групи “Відродження”.

Натомість в оточенні генпрокурора пояснюють активізацію справи набагато простіше.

“Просто проти Новинського є достатні докази. А, скажімо, на Бойка немає. Щоб посадити Бойка, треба експертизу вишок провести, а вони недоступні. А на Новинського є все, що треба”, — запевнив УП один із високопоставлених співрозмовників в ГПУ.

Проте серед колег “православного олігарха” по парламенту мало хто вірить у самостійність Луценка.

“У нас всі ідеї виникають в одній голові — президентській. А далі уже всі вирішують, як їх реалізувати. Думаю, тут просто хочуть відкусити шматок від активів. Хоча і так уже накусали стільки, що навряд чи вийде ковтнути”, — сказав у розмові з УП один із крупних бізнесменів з депутатським мандатом.

Та й навіть у самій президентській фракції визнають, що ця справа може мати не тільки “духовну” складову.

“25% у спільному бізнесі з Ахметовим — ласий шматок. Складно встояти. Тим паче, у нас у фракції, як жартував Луценко після виборів, є групки всіх олігархів, але Ахметова немає. Він єдиний, хто нам не “допомагав”. Тож не думаю, що хтось буде блокувати подання на Новинського, якщо воно буде”, — вважає один із депутатів БПП.

Ігор Гринів у коментарі УП не виключив підтримки подання ГПУ.

“Усе залежатиме від аргументів генпрокурора”, — сказав лідер БПП.

Новинський заявив УП, що на нього намагаються тиснути через його опозиційну діяльність.

“Брехня і наклеп на мою адресу — це спроба закрити мені рота, змусити відступитися. Я занадто незручний для багатьох. І я, і моя політична сила”, — вважає Новинський.

Один із його впливових однопартійців в розмові з УП заявив, що від Новинського хочуть одного — “грошей”.

Однак співрозмовники в оточенні Луценка розповідають, що гроші у цій справі справді фігурували, але їх пропонували саме за те, щоб повернути справу “під сукно”.

“Приходили прохачі. Але Луценко їх послав”, — запевнив співрозмовник.

Тепер же президентській команді потрібен час, аби зібрати голоси для підтримки подання Луценка.

Схоже, що партнер БПП по коаліції “Народний фронт” підтримає ідею забрати у Новинського недоторканність.

“Це правильний хід. Його можна буде провести. І людям це сподобається, колишній регіонал, друг Кирила. Тим паче Ахметов не зможе його зараз врятувати, бо у нього самого позиції відчутно ослабли”, — заявив УП один із депутатів НФ.

Про всяк випадок у команді президента готують і запасний варіант — питання громадянства.

“Новинський незаконно отримав громадянство. Ми це питання аналізуємо”, — сказав УП один із впливових депутатів із оточення Порошенка.

Сам же Новинський переконує, що український паспорт отримав законно, а російський — здав.

“При отриманні мною українського громадянства були виконані всі передбачені українським законодавством процедури. З російського громадянства я вийшов у 2012 році, про що у мене є всі підтверджуючі документи. Я живу і працюю в Україні, починаючи з 1993 року, і свій вибір на користь України я зробив усвідомлено”, — заявив він УП.

“Чому педалюються церковна тема і тема громадянства? Відповідь проста, коли хочуть боляче вдарити — б'ють по найціннішому: по патріотизму і вірі. Я — вірний УПЦ, церква і віра — це значна частиною мого життя. А мій патріотизм, він не крикливий, але виражається в мільярдних відрахуваннях в український бюджет”, — додав він.

Однак, не лише бажання “боляче вдарити” стоїть за активізацією “церковної справи”.

Як пояснили УП одразу кілька співрозмовників із президентського табору, там серйозно побоюються, що Опоблок знайде, якщо уже не знайшов, спільну мову з “Батьківщиною” Юлії Тимошенко.

А об’єднаний, хай і не публічно, фронт Тимошенко, Льовочкіна і Бойка може стати серйозним противником для Порошенка. В такій конфігурації питання дострокових виборів не виглядатиме уже таким і примарним.

“Наше завдання показати, що вони працюють разом. Щоб люди про це знали”, — розповів один із близьких до Порошенка депутатів.

Справа Новинського може стати дзвіночком для такого учасників такої “об’єднаної опозиції”. Хоча є великі сумніви, що його хтось почує.

Як влучно зауважив один з депутатів-бізнесменів, “якщо такі домовленості є, то вони працюватимуть за будь-яких умов, будь то Новинський, чи хтось інший”.

Загалом у ГПУ доволі оптимістично дивляться на перспективи справи проти Новинського.

Співрозмовник УП запевнив, що подання фактично готове, і його навіть хотіли внести уже в перший пленарний тиждень, але вирішили почекати.

“Допитаємо ще кількох свідків і можна вносити”, — пояснив він.

Тим часом, заступник Луценка Євген Єнін встиг заявити, що ГПУ готує цілу низку подань про притягнення депутатів до відповідальності, але поки їх вносити не буде.

У Луценка хочуть, щоб спершу самі депутати змінили регламент роботи Ради, щоб їхні колеги після подань генпрокурора ходили на допити, а не втікали з країни.

Як швидко парламент спроможеться обмежити шлях до втечі своїм же депутатам, питання доволі складне.

Але, за даними УП, Луценко може і не чекати цього рішення. Принаймні у справі Новинського.

Роман РОМАНЮК