Звільнення цивільних: залучення третьої авторитетної сторони до переговорів

На сьогодні Україна розшукує 14 038 своїх громадян, і ще 1741 перебуває в полоні РФ, — із них майже 1000 полонених підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Такі цифри називає представник Уповноваженого з прав людини Олександр Кононенко, який очолює в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими підгрупу, що займається звільненням цивільних затриманих.

Кононенко сподівається на розгляд і зрушення в питанні звільнення цивільних вже в червні цього року, на Саміті миру, який відбудеться у Швейцарії.

За даними ГО “Медійна ініціатива за права людини” (МІПЛ), одним з основних напрямів роботи якої є звільнення цивільних заручників, за період окупації Київщини росіяни захопили й незаконно вивезли близько 250 цивільних, зокрема 75 осіб із Бучанської громади, 35 осіб досі перебувають у заручниках РФ, а доля решти громадян невідома. Це дані Бучанської міськради.

Цивільні перебувають у колоніях або СІЗО на території РФ, Криму, на тимчасово окупованих територіях України. Декого з них родичам вдалося відшукати самим, про когось розповіли військовополонені, які повернулися внаслідок обміну, про декого немає інформації — вони вважаються зниклими безвісти. На сьогодні немає чіткого механізму, який би дав змогу забезпечити обмін цивільних полонених і повернення їх в Україну.

Водночас відомі поодинокі випадки, коли разом із військовополоненими до обмінних списків потрапляли кілька цивільних заручників, але це радше виняток, ніж правило. Під час обміну на початку року Україна повернула 230 полонених, серед них шестеро цивільних. За свідченнями звільнених військовополонених, цивільних тримають у нелюдських умовах, знущаються й відмовляються повертати додому, не пред’являючи обвинувачень.

Урядові й неурядові організації спільно працюють над тим, щоби залучити до переговорів стосовно повернення цивільних країни, які матимуть вплив на РФ. Вже почали працювати в цьому напрямі Норвегія й Канада, ведуться перемовини з Катаром. Про це, зокрема, каже Кононенко.

Також допомогою в процесі їх повернення може бути збір даних ОБСЄ про цивільних полонених для передачі до Міжнародного кримінального суду — “Московський механізм”.

На це сподівається й Кононенко, стверджуючи, що обміну цивільними бути не може, тому що цього не передбачено міжнародними механізмами. Але може й має бути повернення цивільних, яких РФ утримує незаконно. Тим часом родичі цивільних заручників проводять мирні акції, аби привернути увагу до долі своїх рідних.

Мирна акція, яку провели родичі цивільних полонених у Києві 6 квітня 2024 року. Фото: Ліля Гончарук/Суспільне

“Затримали на блокпосту, коли прямував до евакуаційного коридору”.

“Схопили біля будинку проживання”.

“Вивели з бункера Гостомельського склозаводу”.

“Викрадений із власного будинку під час окупації”.

Це основні обставини потрапляння в полон у Бучанській громаді, які зазначили родичі полонених. Ці дані є в списках, які надали редакції місцеві волонтери. Цивільних забирали без видимих причин. Їх роздягали, шукали татуювання або щось, що вказувало б на співпрацю зі ЗСУ. Забирали навіть тоді, коли жодних навіть опосередкованих доказів не було. Утримували в ямах із водою, викопаних у лісі в районі Ворзеля, в холодильниках на території Гостомельського аеродрому, а згодом відправляли через Білорусь до Росії.

Мама Дениса Ніколаєнка Тетяна розповідає, що 15 березня її син із другом пішов навідати літнього чоловіка, якому російські військові зламали ребра.

“Коли вони вийшли, їх зупинили росіяни, роздягнули, шукали татуювання, а потім кудись повели. Наступного дня, коли син не повернувся, я пішла до того діда. Розпитувала, що сталося, де Денис. Його ніде не було, а росіяни сказали, що відпустили його. Я чекала ще кілька днів, думала, може, він повернеться, може, десь через поле йде…” — розповідає Тетяна.

Денис заробляв тим, що робив ремонти, як стверджує мама, в нього не було жодних татуювань, до військової справи він стосунку не мав.

“Коли вже нас звільнили, я приїхала до братської могили в Бучі біля церкви. І там у ямі побачила руку в схожій на Денисову куртці. Я була в такому стані, що не могла стриматися. Стрибнула туди по тих усіх трупах, почала його відкопувати, але то був не він...” — пригадує жінка.

Тетяна, мама Дениса, в Бучі біля братської могили на території церкви, де стоїть стенд зі зниклими безвісти, серед яких у списку — і її син

“Майже два роки я не знала, де мій син. І аж у серпні 2023-го побачила фото з Оленівської колонії, коли там стався вибух і туди намагалися потрапити й ООН, і МКЧХ, а вони нікого не пускали. Тоді вони зняли фільм про Оленівську колонію, й на тому відео я побачила сина”, — розповідає Тетяна.

Денис Ніколаєнко на фрагменті з відео в Оленівській колонії

 Про те, що їй вдалося впізнати сина, жінка повідомила всі державні органи, які займаються звільненням полонених. Його внесли до списків цивільних заручників. Але щодо звільнення відповідь скрізь одна: “Чекайте, наразі механізму повернення цивільних немає”.

Потрапив під обстріл, утік, а за тиждень забрали в полон

Мама Владислава Поповича Тетяна розповідає, що провела власне розслідування зникнення сина:

“На момент окупації мене в Бучі не було, а син залишився з батьком. Коли ще був зв’язок, він показував, як горить аеродром. Я просила їх виїхати, але марно. 2 березня він із батьковою дружиною виїхав із Бучі до села Блиставиця. Дорогу вже було заміновано, й вони вирішили проїхати через сусіднє село Мироцьке. На початку дамби по них почали стріляти”.

Влада поранили в ногу, але йому вдалося втекти, хоч і довелося кілька днів блукати в пошуках прихистку.

“9 травня 2022 року ввечері мені подзвонив чоловік і сказав, що був із Владом у СІЗО в Курську. Він запам’ятав 10 прізвищ полонених із нашого регіону, і серед них був мій син”, — каже Тетяна.

Поранений хлопець протягом тижня переховувався в різних людей у селі Немішаєве. Місцевий лікар не зміг надати йому допомогу, оскільки, як розповідає Тетяна, в нозі був уламок снаряду й потрібна була госпіталізація. Лікарні на той час у районі вже не працювали.

Владислав Попович, нині перебуває в заручниках на території РФ

16 вересня 2022 року від Влада з полону прийшов лист, написаний ним від руки. Тетяна зробила почеркознавчу експертизу, аби переконатися, що його справді написав Влад. Почерк був його.

Лист із полону від Владислава Поповича

У листі кілька речень: із ним усе гаразд, годують тричі на день, надають медичну допомогу, а ще Влад пише, що сподівається скоро побачити рідних.

2022 року листи зі схожим змістом отримали ще кілька родин із Бучанського району.

В липні 2023-го Тетяна надіслала на електронну адресу міністерства оборони РФ запит щодо надання інформації про утримання її сина. А вже на початку серпня отримала відповідь:

“По имеющимся на 4 августа 2023 года сведениям Попович В.В. задержан за противодействие специальной военной операции, на сегодняшний день находится на территории Российской Федерации, состояние его здоровья удовлетворительное”.

Відповідь від міноборони РФ на лист Тетяни Попович

Тетяна Попович неодноразово брала участь у заходах, на яких порушувалося питання повернення полонених. Вона завжди бере із собою фото сина.

Саміт ОБСЄ у Варшаві

Носив питну воду зі своєї криниці до підвалу багатоповерхового будинку

На Дениса Баранчука в Бучі чекають мама, дружина й двоє малолітніх дітей. Йому було 30, коли росіяни забрали його з вулиці.

Денис Баранчук

“Під час окупації вже не було ні світла, ні води, а в нас — колодязь у дворі. Денис носив воду до бомбосховища на вулиці Вокзальній, де ховалося багато бучанців. Я його просила не ходити. Ворожий блокпост стояв на нашій вулиці. Сусіди казали, що бачили, як Дениса зупинили російські військові 8 березня. Більше ми його не бачили”, — розповідає Світлана, мама Дениса.

Інформацію про те, що Денис у полоні, жінка отримала від звільненого полоненого. Він розповів, що спершу Дениса кинули в яму у Ворзелі. Заручники там стояли у воді. Потім їх тримали в холодильниках на території Гостомельського аеродрому, змушували їх носити трупи, зрештою повезли через Білорусь у Брянську область, Новозибків, СІЗО №2.

“У Дениса ніс поламаний, губа зашита. Йому вирвали кілька зубів. Полонені отримували дві ложки води на день, кору їли з дерев. Він дуже схуд. Росіяни там розважаються — б’ють, застосовують проти них електричний струм”, — не може стримати емоцій Світлана.

Денис Баранчук — це фото мама знайшла на одному з російських сайтів. Там він значиться як військовополонений

Наприкінці вересня 2022 року Світлана також отримала листа від сина, переданого через МКЧХ.

“Зараз мені написав Координаційний центр, що місцезнаходження Дениса — Тульська область, місто Донський, колонія. Там ніби трохи краще почали годувати. Він був до полону 65 кг, зараз, мабуть, 40”, — додає жінка.

“Московський механізм” — зібрані докази злочинів росіян проти цивільного населення

Завдяки, зокрема адвокації, МІПЛ на початку березня ОБСЄ запустила так званий Московський механізм. Це місія, яка покликана встановити факти позбавлення волі на окупованих територіях і дослідити відповідні злочини проти цивільного населення України. Організація швидко зібрала відповідні докази злочинів росіян, зокрема катувань і нелюдського поводження.

Представниця цієї організації, яка відповідає за документування злочинів, Анастасія Пантелєєва була однією з тих, хто безпосередньо разом із родичами цивільних полонених брав участь у самітах ОБСЄ: “У нас була мета сприяти його запуску, бо нам хотілося, щоби цей злочин, який чинить РФ щодо цивільних громадян України, мав належну експертну оцінку. В “Московському механізмі” працюють міжнародні незалежні експерти, які досліджують злочини. Наприклад, минулого разу вони досліджували депортацію наших дітей, і після цього Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт президента РФ”.

“Нам хотілося б, щоб так само й цей злочин щодо цивільних розглянули міжнародні експерти. Для цього ми надавали різного роду інформацію й допомагали писати звіт. Сподіваємося далі адвокатувати цю тему за допомогою звіту й привернути увагу МКС, паралельно не полишаючи тиску на МКЧХ, який має мандат на відвідання як військовополонених, так і цивільних заручників і повинен робити все, щоб ці люди залишалися живими й відносно здоровими, допоки не будуть звільнені”, — зазначає Анастасія Пантелєєва.

Алгоритм звільнення цивільних полонених

У МІПЛ повідомили, що розробили потенційний механізм звільнення цивільних заручників, який включає третю сторону, яка була б достатньо авторитетною для того, щоби спілкуватися з представниками РФ. Тут ідеться про третю країну або декілька країн, які б могли адвокатувати в цьому процесі.

“Також важливо було б долучити до цього процесу переговірників, які мають досвід перемовин у різних конфліктах щодо звільнення заручників — військових, цивільних”, — зазначає Анастасія Пантелєєва.

 Як на державному рівні планують повертати цивільних заручників

Представник Уповноваженого Олександр Кононенко стверджує, що обміну цивільними не може бути, тому що цього не передбачено жодним міжнародним механізмом:

“Чому немає обміну цивільних? Тому що вони або незаконно засуджені, або незаконно позбавлені волі. Фактично цих людей мають відпускати, а для цього мають бути політичні домовленості, ті ж перемовини. Головне в цьому питанні — щоб РФ узагалі захотіла вести перемовини щодо цивільних”.

Координаційний штаб наділений функціями і щодо повернення в тому числі цивільних громадян. У штабі створено підгрупу, яка займатиметься цивільними громадянами. Туди входять представники всіх центральних органів виконавчої влади, правоохоронні органи, спецслужби та представники громадських організацій.

“На виконання пункту 4 Формули миру президента Зеленського 26 лютого було розпочато створення міжнародної коаліції з повернення цивільних заручників, яку очолили Норвегія й Канада, — це для міжнародних перемовників і тиску на РФ. Окрім того, відбуваються перемовини з Катаром, аби він став країною-посередником, і попередньо Катар висловив згоду долучитися до перемовин щодо цивільних громадян. Також сподіваємося, що 15—16 червня на Саміті миру, який відбудеться у Швейцарії, будуть якісь перемовини і стосовно цього питання”, — сподівається Кононенко.

Щодо “Московського механізму” та результатів роботи ОБСЄ Кононенко впевнений: дуже важливо, аби МКС на основі звіту ОБСЄ стосовно цивільних затриманих видав ордери на арешт представників російської влади.

“Дуже важливо, щоб це сталося. Тому що оті два ордери, які є на сьогодні з приводу дітей, — Путіну й Бєловій — якимось чином дали змогу розблокувати процес повернення дітей. Звісно, наразі об’єми невеликі, але все ж таки. На нашу думку, це ж саме має відбутися і щодо цивільних, хтось із російської влади має отримати такі звинувачення, йдеться про жертв насильницьких зникнень”, — каже представник Уповноваженого.

Кононенко додає, що люди, яких незаконно утримує Росія, дістали звинувачення, якого не існує з точки зору кримінального кодексу РФ, а саме — “сопротивление во время проведения специальной военной операции”. Тобто цивільних громадян, яких викрали й вивезли за межі України, незаконно утримують по півтора-два роки в колоніях РФ без вироку суду.

Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створений у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.