Зовнішньоторговий прорив: місія нездійсненна?

Українські торгові місії за кордоном невдовзі можуть перевести із сфери управління Міністерства економіки до сфери управління Міністерства закордонних справ.

За словами президента Віктора Януковича, таке завдання він поставить перед урядом і розраховує на його підтримку.

Та чи допоможе це Україні стати на зовнішніх ринках більш конкурентноздатною? Як відомо, торгові місії повинні захищати економічні інтереси вітчизняних компаній у державі перебування та сприяти розвитку торгово-економічних зв'язків.

У 2008 році у світі швидко дорожчали продукти харчування, а в країнах Азії, Африки та Латинської Америки вирували голодні бунти.

Експерти говорили, що світова продовольча криза — це шанс для України посісти достойне місце серед найбільш розвинених країн за рахунок значних резервів підвищення продуктивності землеробства і тваринництва. Однак цього не сталося.

Втім, шанс ще є. Старший радник британського уряду професор Джон Беддінгтон припускає, що “гострі проблеми” із забезпеченням населення Землі продуктами харчування збережуться, “щонайменше, найближчі 20 років”. За прогнозами ООН, 1,2 мільярда людей можуть опинитися в умовах хронічного голоду вже у 2025 році.

Бідні країни обурюються, що Захід вирішує проблему енергоносіїв і глобального потепління шляхом субсидування і заохочення переробки кукурудзи, цукрової тростини та інших харчових продуктів як замінників нафти.

Експерти додають до цього зростання споживання, кліматичні зміни, які призводять до неврожаїв, та загальне скорочення посівних площ.

Нестабільність виробництва, непередбачуваність державної політики та низька якість продукції зумовлюють нестабільність експорту. За підрахунками експертів, потенційна частка експорту українського зерна складає 6-11 мільйонів тонн.

Свого часу президент Української зернової асоціації Володимир Клименко заявив, що Україна може вирощувати 90 мільйонів тонн пшениці, ячменю й кукурудзи.

“Я цікавився у компетентних людей, чому ми не використовуємо наш аграрний потенціал. Мені пояснили: те, хто кого рятує від голоду, давно вирішено, і нас у цьому списку нема”, — каже член ради підприємців при Кабміні Віктор Лисицький.

І це не дивно — сильні країни справді докладають надзвичайних зусиль для того, аби зайняти міжнародні ринки і нікому не поступатися. США заради отримання зисків вдаються навіть до розв'язання воєн. Якось великий бізнес “замовив” владі переворот в одній з країн Латинської Америки задля отримання ринків збуту.

Інші держави теж стараються, як можуть. Наприклад, ізраїльська розвідка свого часу отримала завдання створювати умови для майбутнього встановлення дипломатичних і економічних стосунків з різними країнами.

У той час, коли завданням відомства було сприяння продажу ізраїльської зброї, воно пропонувало країнам ще й сільськогосподарську техніку. І ті були змушені її купувати. Більше того, у 1970-ті роки Ізраїль таємно продавав зброю як уряду Шрі-Ланки, так і сепаратистам Таміла, які з ним боролися.

Від України такого впливу навряд чи хтось очікує. Тим більше, що держава для підтримки українських підприємств на міжнародній арені докладає значно менше зусиль, ніж могла б. На пасивність посольств і торгівельних представництв скаржаться і машинобудівники, і авіабудівники, і аграрії.

“Торгові представництва та посольства іноді допомагають, але контактуємо епізодично, державна програма відсутня”, — розповідав “Економічній правді” гендиректор харківського заводу “Турбоатом” Віктор Суботін.

Це при тому, що, за його словами, основні конкуренти, китайські підприємства, виходять на ринки “через усі державні інститути”.

Ефективність роботи торгових місій залежить і від особливостей їхньої структури.

“Зараз торгові представництва підпорядковані Мінекономіки. На жаль, нормативні акти не дозволяють зрозуміти, які цілі вони переслідують і хто відповідає за якість їхньої роботи”, — говорить народний депутат п'ятого скликання Лев Гнатенко.

Втім, зміна підпорядкування навряд чи покращить роботу торгових представництв. На часі — більш радикальні заходи, включно з їх ліквідацією, переконані експерти.

“Можливо, торгові представництва ще потрібні як окремі структури у країнах — основних торгових партнерах. А в принципі, в усьому світі існують торговельні палати та ділові асоціації, які працюють на благо своїх членів”, — вважає доктор економічних наук Олександр Шаров.

На його думку, економічні місії мають бути саме місіями: виїжджати на певний термін в окремі країни для виконання спеціальних завдань. Можливо — просто налагоджувати зв'язки, якщо країна все ще важкодоступна для бізнесменів. Можливо — вирішувати складні юридично-договірні проблеми.

“США колись теж пішли таким шляхом, підпорядкувавши торгові представництва МЗС. Потім Вашингтон усвідомив, що це хибний шлях, адже у такому випадку місії лише збирають економічну розвідувальну інформацію”, — каже Гнатенко.

Тому зараз у США торгові представництва підпорядковані міністерству торгівлі. Сприяння розвитку конкурентоспроможності країни на світовому ринку — одне з найважливіших стратегічних напрямів його діяльності.

“У Штатах проводиться колосальна робота з просування американських товарів та послуг по всьому світу. Міністерство координує розробку федеральних програм, прибирає перешкоди для розвитку експорту, організовує командно-штабні навчання з просування на ринки конкретної продукції”, — розповідає експерт.

За взірець він ставить Координаційний комітет сприяння розвитку торгівлі, який очолює міністр торгівлі США. До його складу входять представники міністерств, агентства міжнародного розвитку та управління у справах малого бізнесу.

“Важливо, що комітет представлений різними структурами та бізнесменами, і він реально впливає на прийняття законів і урядових рішень”, — каже екс-депутат.

Зацікавленість екс-керівника МЗС Петра Порошенка у тому, аби торгові представництва передали цьому відомству, зрозуміла: він більшою мірою підприємець, а не політик, розмірковує Гнатенко.

“Зараз міністерство очолив Костянтин Грищенко, який більшою мірою дипломат. Навряд чи ця людина приділятиме достатню увагу ефективності роботи торгових представництв”, — прогнозує він.

Проти виведення місій із складу Мінекономіки виступає і попередня голова Комітету підприємництва і регуляторної політики Олександра Кужель.

Протидію спробам “відібрати” у нинішнього міністра економіки Василя Цушка торговельно-економічні місії вона назвала його “головною турботою”. За її словами, зміна підпорядкування означатиме “кінець торговельно-економічних місій”. “Останні вісім років ми не дозволяли цього робити”, — говорить Кужель.

На думку Гнатенка, Україні слід відділити від Мінекономіки відповідні підрозділи і створити Міністерство торгівлі. “За радянських часів було міністерство зовнішньої торгівлі. Певний час воно існувало і в Україні. Ця ідея не ідеальна, але це кращий варіант, ніж той, що існує зараз”, — переконаний експерт.

У той же час, Шаров виступає за об'єднання функцій міністерств закордонних справ і зовнішньої торгівлі під одним дахом, як це зробили в Австралії чи Канаді. Щоправда, у такому відомстві важливо збалансувати політику та економіку.

Втім, незалежно від організаційної структури, покращити зовнішньоекономічну діяльність в Україні можна вже зараз. Хоча б за рахунок чіткого розподілу обов'язків та належного фінансування — нині органи, які представляють державу за кордоном, часто не мають коштів на найнеобхідніше.

Андрій МУРАВСЬКИЙ